Головна   Додати в закладки Політичні погляди Cтародавнього Риму | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Політичні погляди Cтародавнього Риму - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Політологія, політісторія
Розмір файла: 12 Kb
Кількість завантажень:
6
Кількість переглядів:
849
Описання роботи: Реферат на тему Політичні погляди Cтародавнього Риму
Дивитись
Скачати


1. Періоди Стародавнього Риму.

2. Давньоримські мислителі.

3. Ціцерон – знаменитий римський державний діяч.

4. Сенек – представник стоїцизму в Стародавньому Римі.

5. Політико-юридичне обґрунтування гегемонії Риму.

6. Феномен публічної влади.

Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття і в своїй еволюції відображає суттєві зміни соціально-економічного і політичного життя Стародавнього Риму. Історію Стародавнього Риму прийнято ділити на три періоди — царський {754—510 рр. до н. е.) республі­канський (509—28 рр. до н. е.), імператорський (27 р. до н. е. — 476 р. н.е.). В умовах рабовласницького суспільства, де раби не бу­ли самостійними суб"єктами політичного життя і залишалися лише об"єктами чужої власності, боротьба за політич­ну владу розгорталася в середині привілейованої меншості.

Давньоримська політична наука перебувала під впли­вом відповідних давньогрецьких концепцій. Коли в середи­ні V ст. до н. е. .плебеї вимагали створення письмового законодавства, Грецію відвідали римські посланці з метою ознайомитися з грецьким законодавством Солона. У Римі були прийняті знамениті закони — XII таблиць.

Великий вплив на давньоримських мислителів справили Сократ, Арістотель, епікурійці, стоїки, Полібій. Так, - уявлення Демокріта про прогресивний розвиток ідей від первісного суспільного становища до створення упорядко­ваного суспільного життя і держави, погляди Епікура про договірний характер держави і права були сприйняті і розвинуті Тітом Лукрецієм Каром (99—55 рр. до н. е.) у поемі «Про природу речей». Його погляди на політику і державу теоретично відобразили, ту нову, відмінну від давньогрецької, історичну і соціально-політичну реальність, в обстановці якої він жив і діяв (високий розвиток рабо­власництва і відносин товарного виробництва, криза по­лісного устрою держави, перетворення Риму в світову дер­жаву, перехід від республіки до імперії, від традиційних форм правління до нових форм одноосібної влади,до прин­ципалу і домінату, криза рабської праці і встановлення колонату).

Марк Туллін Ціцерон (106—43 рр. до н. е.)—знаме­нитий римський державний діяч, оратор і мислитель при­діляв значну увагу проблемам політики і держави. Відомі його праці «Про державу», «Про закон», «Про обов"язки», численні політичні і судові публікації. Ціцерон у своїй творчості протягом всієї практичної діяльності виступав за .устрій сенатської республіки, проти повновладдя окремих осіб. У 45 р. до н. е., коли сенат зазнав поразки" в бороть­бі з тріумвіратом (Антоній, Октавіан Август, Лепіт), ім"я Ціцерона було занесене у проскрипційні списки осіб, що підлягали страті без суду.

Ціцерон визначав державу як здобуток народу. Він підкреслював, що «народ — не будь-яке об"єднання лю­дей, зібраних разом хоч яким би то було способом, а об"єд­нання багатьох людей, пов"язаних між собою згодою щодо питань права і спільності інтересів». Тим самим держава в трактуванні Ціцерона бачиться не лише виявом загаль­них інтересів усіх її вільних членів, що було характерно і для давньогрецьких концепцій, але одночасно і як одно­стайна правова єдність (спільність) тих членів, окреме правове утворення (загальний правовий порядок).

Основну причину походження держави Ціцерон вба­чає у вродженій потребі людей жити разом. Поділяючи в цьому питанні позицію Арістотеля, він розходиться з поши­реним на той час уявленням епікурійців про договірний характер виникнення держави. Вплив Арістотеля помітний і в трактуванні Ціцероном ролі сім"ї як первинного осеред­ку суспільства, з якого поступово і природним шляхом виникає держава. Ціцерон "визначає споконвічний зв"язок держави та власності і відтворює положення стоїків про те, що причиною утворення держави є охорона влас­ності. Критерій розрізнення форм державного ладу Ціцерон вбачав у «характері і волі» тих, хто править державою.

Залежно від кількості правлячих він виділяв три прос­ті форми правління: царську .владу, владу оптиматів (аристократію) і народну владу (демократію). Під поміт­ним впливом Арістотеля і особливо Полібія Ціцерон зро­бив висновок, що достоїнство цих трьох форм криється у їхньому взаємозв"язку та єдності. Зразком змішаного дер­жавного ладу він вважав Римську республіку III — почат­куII ст. до н. е.

Спотворені форми панування (тиранія одноосібних во­лодарів або натовпу, панування кліки багатих і знатних) не є, згідно з Ціцероном, формами держави, оскільки в цих випадках зовсім відсутня сама держава в розумінні спільної справи і досягнення народу, відсутні спільні інте­реси і загальнообов"язкове для всіх право. Так, правління оптиматів може .перетворитися в правління кліки багатих. Хоч така влада і продовжує помилково називатися прав­лінням оптиматів, але насправді, зазначає Ціцерон, «немає більш спотвореної форми правління, ніж та, при якій найбагатші люди вважаються найкращими». Запобігти виро­дженню державності, на думку Ціцерона, можна лише в умовах найкращого змішаного виду державного ладу. «Бажано, — писав він, — щоб у державі було щось виз­начне і величне, щоб одна частина влади була виділена і вручена авторитетові провідних людей, а деякі справи .були дані на розсуд і волю народу». Найважливішим до­стоїнством такого державного ладу Ціцерон вважав міц­ність держави і правову рівність громадян.

У дусі утвердження саме форми змішаного правління Ціцерон, слідом за Полібієм, інтерпретував еволюцію рим­ської державності від первісне царської влади до сенатор­ської республіки. При цьому аналогію початків царської влади він вбачав у повноважених магістратів (передусім консулів), влади оптиматів, повноважених сенату, народ­ної влади, повноважених народних зборів і народних три­бунів. Показуючи небезпеку збочення в бік того чи іншо­го починання змішаної державності і виступаючи "за їх взаємну рівновагу, він наголошував на необхідності «рів­номірного розподілення прав, обов"язків і повноважень з тим, щоб у магістратів було достатньо влади, достатньо впливу у раді провідних людей і достатньо волі у на­роду».

Ряд важливих положень про правову регламентацію державної діяльності висловлював Ціцерон у висунених ним проектах законів про магістрати. Ціцерон зазначав, що імперій (повноваження посадових осіб) повинен бути законним. Слід, зауважував він, встановити «не лише для магістратів міру їх влади, але й для громадян міру їх послуху».

Концепція Ціцерона про змішане правління і взагалі його судження про державу як справу народу явно роз­ходилися з тогочасними соціально-політичними реаліями і дійсними тенденціями розвитку римської державності. Як теоретик і практичний політик, що був у гущі тодіш­ньої боротьби за владу, Ціцерон не міг не бачити тенден­ції перегрупування сил і влади, відплив реальних повно­важень від попередніх республіканських інститутів і їх концентрації в руках окремих осіб, насамперед тих, хто спирався на армію. Про це красномовно свідчили прикла­ди возвеличення Сулли, Цезаря, Октавіана Августа. Кон­цепція змішаної держави була частково здійснена в Рим­ській республіці в той час, коли Ціцерону вдалося об"єд­нати блок сенатського і вершниківського станів проти змови Каталіни (у 63 р. до н. е.) —претендента на монар­хічну владу.

Людський "ідеал Ціцерона — «перша людина у респуб­ліці, утихомирювач, опікун» — в епоху криз поєднував у собі грецьку філософську теорію, а також римську полі­тичну ораторську практику. Зразком такого Діяча він вва­жав себе. Відповідність чи невідповідність людських зако­нів у природі (у природному праві) виступає, за Ціцероном, критерієм справедливості чи несправедливості. При­родне право (вищий правдивий закон) виникло раніше, ніж будь-який писаний закон, вірніше, будь-яка держава взагалі була заснована. Сама держава (як «загальний правопорядок») з ЇЇ встановленими законами (тобто називним правом) є за своєю суттю втіленням того, що за природою є справедли­вість і право.

В історії політичної і правової думки найбільшу увагу численних авторів привертали, зокрема, положення Ціце­рона про правовий характер держави, про державу як справу народу І правове суспільство (спільність), про справедливість і правдивий закон, про природне право, про громадянина як суб"єкта держави і права.

Луцій Сенека (6—3 рр. до н. е.—65 р. н. е.) — один із основних представників стоїцизму в Стародавньому Ри­мі перебував під великим впливом давньогрецьких стоїків. Не відкидаючи рабства як соціально-політичного інститу­ту, Сенека разом з тим відстоював людську гідність раба і закликав гуманно поводитися з ним як з духовно рівним суб"єктом. За Сенекого, неминучий і божественний за своїм характером «закон долі» грав роль того права природи, якому підкорені всі людські відносини, в тому числі дер­жава і закон. Вселенна, за Сенекою, природна держава зі своїм природним правом — справа необхідна і розумна. Членами такої держави за законами природи є всі люди, визнають вони це чи ні. Щодо окремих державних утво­рень, то вони випадкові і значні для всього людського роду.

Найбільш цінним і безумовним, згідно з Сенекою, є ве­лика держава. Розуміння «закону долі» (природного пра­ва, божественного духа) власне полягає в тому, щоб про­тидіяти випадку (в тому числі — належності до тієї "чи іншої «малої держави»), визнати необхідність світових законів і керуватися ними. Він схильний до проповідей каталізму, космополітизму та індивідуалістичної етики, морального самовдоскона­лення.

Подібні ідеї розвивав стоїк — раб, за походженням Епіктет (50—130 рр.). Він закликав до особистого мораль­ного удосконалення і відповідного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею. Його теорія доповнюється різкою критикою багатства і засуджує рабство. Акцент при цьому робиться на аморальності рабства.

Стоїк, імператор Марк Аврелій Антоній (121—180 рр.) учив, що дух цілого вимагає спілкування, але не хаотичного, а такого, що відповідає злагодженому порядку світу. Звідси випливає повсюдне в світі «підкорення і супідкорення», а серед людей («найбільш досконалих істот») — «однодумство», досягненню чого, за Марком Авреліем, і служить стоїцизм.

Політико-юридичне обґрунтування гегемонії Риму і прав було дано римськими юристами. При переході від республіки до монархії і в імператорський період вони доклали чимало зусиль для обґрунтування претензії імператора до законодавчої влади. Так, законну силу імператорських розпоряджень відстоював юрист Гай. Акти імпе­ратора є законом, згідно з поглядом юриста Ульпіана. Йому належать вислови: «принцип волі від (збереження) законів», «що бажано принципам, те має силу закону».

Право народів, розроблене римськими юристами, місти­ло ряд норм міжнародного правового характеру (сам тер­мін «міжнародне право» у римлян не існував), наприклад, море визнавалося «спільним для всіх». Поняття «вороги» використовувалося юристами на означення тільки тих» кому римляни публічно оголосили війну або хто сам при­людно оголосив війну римлянинові.

Історична зумовленість політичної думки Стародавньо­го Риму означає в той же час ЇЇ історичну обмеженість. Разом з тим теоретичні досягнення цієї думки використо­вувалися в наступних концепціях, модифікуючись і набу­ваючи нових значень в умовах, які змінювалися.

Сучасний цивілізований світ перейняв від Стародавньої Греції феномен публічної влади, а від Стародавнього Ри­му — принцип розподілу влади. Особливо треба відзна­чити роль Ціцербна, котрий стояв біля витоків тієї юриди­зації поняття «держава», яка в майбутньому здобула ба­гато прихильників.

Пильний інтерес до ідей Цицерона виявляли мислителі епохи Відродження, а потім французькі просвітники, які вбачали у Цицероні свого великого предтечу.

Список використаної літератури:

1. Політологія: Підр. Для ун-тів / За ред. О. І. Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 576с.

2. Політологія: Підр. Для студентів ун-тів. – 2-е вид., зі змінами. – Львів, 1994, -- 592с.

3. Політологія: Курс лекцій: Навч. Посібник / За ред. І. С. Дзюбка: К.: Вища шк., 1993. – 271с.

4. Політологія: Курс лекцій / Авт. кол.: І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, З. С. Сокол, В. А. Кулик та ін. – Тернопіль: АСТОН, 1998. – 159с.




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Політичні погляди Cтародавнього Риму | Реферат

TextReferat © 2017 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.