Головна   Додати в закладки Розробка моделі спідниці спортивного стилю | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Розробка моделі спідниці спортивного стилю - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Технічні науки
Розмір файла: 85 Kb
Кількість завантажень:
151
Кількість переглядів:
9069
Описання роботи: Реферат на тему Розробка моделі спідниці спортивного стилю
Дивитись
Скачати


Зміст

Вступ…………………………………………………………………

Розділ І.

Розробка технічної пропозиції проектного виробу

1.1. Формування технічного завдання .

1.2. Формування матриць конструктивно-декоративних

елементів

1.3. Вибір і характеристика матеріалів

Розділ ІІ.

Технічне проектування моделі

2.1. Деталювання моделі та обгрунтування формоутворюючих

елементів конструкцій

2.2. Характеристика методики конструювання

2.3. Розрахунок і побудова креслення конструкцій виробу

2.4. Технічне моделювання виробу

Розділ ІІІ.

Розробка технічної документації

3.1. Розробка креслень основних лекал .

3.2. Розробка креслень похідних лекал .

3.3. Вибір і обгрунтування обладнання і пристосувань для

виготовленя виробу

3.4. Технологічна послідовність виготовлення проектної

моделі .

Висновки……………………………………………………………

Список використаної літератури ………………………………

Додатки ……………………………………………………………

Вступ

Одяг - це один із предметів першої необхідності в житті людини і відноситься до предметів її особистого користування.

Історія одягу з давніх часів до наших днів - це дзеркало, в якому відображаєтьсявся історія людства[4]

В кінці ХІХ ст. в Англії зародився рух в мистецтві моделювання одягу, представники якого прагнули звільнити моду і все, що з нею зв’язане від фальшивих декоративних надмірностей. Їх ідеалом була простота. «Лінії одягу повинні підкреслювати дійсні лінії фігури» - запевняли вони.

ХХ ст. багато чого змінило в житті людей. Одяг став простішим, мода сильно «помолоділа», тому що у молоді появилась можливість самостійно заробляти гроші.

Діловий костюм появився у 1890 році і через свою практичність став одним з основних жіночих туалетів. Його шили як і з дешевих, так і з дорогих тканин.

Спідниця перших років ХХ ст. мала максимальну довжину - до самої землі. У спідниць був досить складний крій, вони облягали бедра і внизу були сильно розкльошені. Низ був оброблений воланами.

Після Другої Світової Війни костюм піддавався деяким змінам. Він нагадував воєнний мундир. Стає популярним спортивний стиль.

В перші роки війни спідниці костюмів мали довжину трохи нижче колін і стали більш широкими.

В 1923 році костюм складався з вузької спідниці, кольорової блузки і піджака на підкладці з матеріалу блузки.

Костюми періоду 1940-1947 років мали довільно оригінальні пропорції: дуже довгий жакет з широкими плечима і коротка спідниця.

Спідниця почала активно вкорочуватися. Її кроїли з розширених внизу клинів або прострочували декоративними променями.

В 50-ті роки ХХ ст. розвивається виробництво нових штучних матеріалів, які завдяки своїй практичності на деякий час витіснули натуральні.

Сенсацією моди 60-х років стала міні - спідниця довжиною на 15-20 см. вище від коліна.

В кінці ХХ ст. міні - спідниця стала обов’язковим предметом одягу дівчат і деталю костюма ділової жінки.

В даний час у моді натуральна кольорова гамма: білий, чорний, кремовий кольори.

Дітям подобаються яскраві, насичені кольори. Молодь особливо любить синій джинсовий колір. Цей колір (голубий, синій, бузковий) у багатьох країнах символізує свободу і незалежність.

Мода народжується, живе та вмирає. Весь цей процес триває порівняно недовго. Колись вважали, що середня тривалість життя моди 7-10 років, але останнім часом і цей термін скоротився. [1]

Кожний обирає те, що відповідає його образу життя та той стиль, який найбільше йому подобається.

Мода заявляє про себе перш за все кольором. Потім - формою, силуетом, об’ємом одягу.

В даному сезоні популярні вироби з синтетичної тканини з лавсаном. Вона міцна і досить витривала до частого прання, наявність в ній лавсану зменшує зминальність, знижує вагу тканини.

Пропоную наступну модель: спідницю.

Пряма спідниця, спортивного стилю, трішки розширена до низу, оздоблена декоративною строчкою білого кольору, довжина спідниці до колін, з широким поясом та парними шльофками, на задній частині кокетка, на передній частині великі кишені з хлястиками, посередині зустрічна складка.

Дана модель незамінна в гардеробі кожної дівчини та жінки.

Розділ І.

Розробка технічної пропозиції проектного виробу

1.1. Формування технічного завдання

Технічне завдання визначає найбільш важливі вимоги та вихідні дані майбутнього виробу, а саме - спідниці. Тобто, в цьому пункті встановлюється основне призначення, технічні і техніко - економічні характеристики, показники якості, вимоги, які ставляться до розробки спідниці, а також спеціальні вимоги до даного виробу.

Технічне завдання на розробку моделі жіночої спідниці.

І. Назва і область застосування:

1. Вид виробу: спідниця.

2. Призначення: спідниця спортивного стилю, для повсякденного носіння.

3. Вид основної сировини: тканина «Маріотта», хімічного (синтетичного) походження, бузкового кольору.

4. Стать, вік: даний виріб призначений для дівчат та жінок віком 20 - 30 років.

5. Зріст, розмір: зріст - 164 - 176 см., розмір спідниці 48.

6. Сезон: даний виріб демісезонний.

ІІ. Технічні вимоги:

  1. Комплектність виробу: пряма спідниця, трішки розширена до низу, оздоблена декоративною строчкою білого кольору, довжина спідниці до колін, з широким поясом та парними шльофками, на задній частині кокетка, на передній частині великі кишені з хлястиками, посередині зустрічна складка.
  2. Рекомендовані розміри: для даного виробу рекомендовані 44-48 розміри.
  3. Основні конструктивні прибавки:

півобхват талії - 10 мм.,

півобхват стегон - 1,5 см;

ІІІ. Вимоги до надійності:

1. Передбачуваний час безвідмовної праці: 3 - 4 роки.

2. Час фізичного зносу: 2 роки.

3. Час морального зносу: 2 сезони.

ІV. Естетичні вимоги:

1. Колір: бузковий.

2. Вид декору (оздоблення): передній і задній пояс, парні шльофки, кокетка, велики кишені, хлястики, зустрічна складка, спідниця оздоблена декоративною строчкою білого кольору.

3. Композиційний центр: спідниця симетрична, права частина відповідає лівій і на них знаходяться такі деталі: кокетка - 2 деталі, передній пояс - 2 деталі, підпояс до переднього пояса - 2 деталі, задній пояс - 1 деталь із згином, підпояс до заднього пояса - 1 деталь із згином, кишені - 2 деталі, хлястики - 2 деталі із згином, шльофки - 6 деталей.

V. Ергономічні вимоги:

1. Основні динамічні навантаження: середній шов переднього і заднього полотнища.

VІ. Додаткові вимоги:

1. Естетичні: тканина для даного запланованого виробу бузкового кольору, немає блиску і прозорості, фактура тканини матова.

2. Конструктивні:єдиний метод конструювання СДТШЛ.

3. Техніко - економічні: синтетичні нитки (поліестер) № 40 бузкового та білого кольору, голки для швейної машинки № 90.

1.2. Формування матриць конструктивно-декоративних

елементів

Упродовж тисячоліть змінювалося життя людей, а разом з ним і одяг. Зміни в одязі зумовлені, з одного боку, загальним стилем епохи, з іншого - модою.

Стиль - стійка, конкретно визначена мова епохи, якою вона виражає її красу, економічне становище людей, їхнє світосприймання. Основні риси стилю будь - якої епохи відображаються в архітектурі, предметах побуту, одязі. У спідниці вони виражені у її формі, пропорціях, кількості складових спідниці, способі її ношення та кольоровій гамі. У межах стилю завжди виникають деякі зміни в спідниці, які існують недовго. Такі швидкоплинні зміни називаються модою. [6]

Мода - нетривале панування тих чи інших смаків, що виявляється у предметах побуту, особливо в одязі.

Сучасний стиль - це зручність, простота і художня виразність, максимальна різноманітність форм і матеріалів, гармонійна узгодженість форм з призначенням і матеріалом.

Увесь сучасний одяг можна звести до 3 стилів[8]:

1. Класичний стиль - характеризується строгістю і підтягненістю форми і ліній, мінімум деталей. Пропорції деталей відповідають пропорціям фігури (наприклад, лінія талії не може бути опущена чи піднята, вона повинна бути на місці). Оздоблення майже відсутнє.

2. Спортивний стиль - характеризується різноманітністю форм і покрою. Одяг повинен бути вільним, незаважати рухам людини, і в той же час підкреслювати строгість фігури. В цьому одязі можуть бути різного роду оздоблення мереживом, шкірою, трикотажем, замшем, хутром. Тут мають місце накладні кишені, клапани, хлястики, пояси, складки, рельєфні шви.

3. Стиль фантазі - характеризується великою різноманітністю декоративних форм і ліній. Одноіменні деталі можуть бути неодинакові, а навіть асиметричні. Пропорції деталей не відповідають пропорціям фігури, тобто може бути опущена або піднята лінія талії, грудей, різного роду драпіровок.

Композиція в одязі - це сукупність усіх елементів, що характеризують виріб. Компонентами композиції є силует, форма ліній, пропорцій, колір і контраст, ілюзія в одязі, художній стиль, ритм[10].

Основними конструкційними лініями в запланованій моделі спідниці є передній, задній і бокові шви.

Композиція даної спідниці не перевантажена дрібними деталями. Спідниця пряма, трішки розширена до низу, спортивного стилю, оздоблена декоративною строчкою білого кольору, довжина спідниці до колін, з широким поясом та парними шльофками, на задній частині кокетка, на передній частині великі кишені з хлястиками, посередині зустрічна складка.

Всі складові проектної моделі - силует, застібка, пояс, кокетка, кишені, хлястики, - показані в табличній формі:

 

1

2

3

4

5

Силует

Застібка

Кокетка

Пояс

Кишені

Хлястики

Вид декору в запланованій спідниці включає в себе передній і задній пояс, парні шльофки, кокетку, велики кишені, хлястики, зустрічну складку, а також спідниця оздоблена декоративною строчкою білого кольору.

Композиційний центр, тобто те що знаходиться по центрі виробу і деталі, які розташовані симетрично відносно центру спідниці можна охарактеризувати так: спідниця симетрична, права частина відповідає лівій і на них знаходяться такі деталі: кокетка - 2 деталі, передній пояс - 2 деталі, підпояс до переднього пояса - 2 деталі, задній пояс - 1 деталь із згином, підпояс до заднього пояса - 1 деталь із згином, кишені - 2 деталі, хлястики - 2 деталі із згином, шльофки - 6 деталей.

1.3. Вибір і характеристика матеріалів

Традиційний асортимент тканин і матеріалів змінюється та поповнюється за рахунок оптимального добору необхідних видів сировини (натуральної, штучної та синтетичної), зміни їх будови, широкого використання нових видів оздоблення та спеціальних обробок. Розширюється спектр функціонального оздоблення, підвищується комфортність і захисні властивості тканин, що повністю ліквідує проблеми догляду за ними. Водночас велика увага приділяється декоративним ефектам: багатству фактури тканини та матеріалу, виразності рельєфу та блиску, складній орнаментації тощо.

Текстильні волокна використовують у виробництві тканин, штучного хутра, трикотажу, вати та інших виробів.

Загальноприйнятими ознаками класифікації волокон є їх походження та хімічний склад, згідно з цим текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні.

Для пошиття запланованої моделі спідниці спортивного стилю я обрала тканину «Маріотта», хімічного (синтетичного) походження, бузкового кольору. Спідниця призначена для повсякденного носіння дівчатами та жінками віком 20 - 30 років. Даний виріб демісезонний.

Хімічні волокна [3]поділяють на органічні та неорганічні. До органічних належать штучні волокна (віскозні, мідно - амоніачні та ацетатцелюлозні), виготовлені здебільшого з природних високополімерних сполук целюлози, і синтетичні волокна (поліамідні, поліефірні, поліакрилнітрильні та інші), отримані з мономерів шляхом синтезу.

Основною сировиною для отримання хімічних волокон є деревина, відходи бавовника, скло, метали, нафта, газ, кам’яне вугілля. Промислове виробництво хімічних волокон передбачає п’ять етапів: отримання і попередня обробка сировини, приготування прядильного розчину або сплаву, формування ниток, обробка та текстильна переробка.

Синтетичні волокна виготовляють із полімерних матеріалів, одержаних шляхом синтезу простих речовин (етилен, бензол, фенол, пропілен тощо). Процес виробництва синтетичних волокон складається з отримання початкового матеріалу, формування та операцій обробки. Синтетичні волокна можуть формуватись з розчину, сплаву, м’якого полімеру.

Синтетичні волокна за будовою можуть бути круглого, профільованого перерізу (тригранного, зіркового), у вигляді одиничних (монониток) і комплексних ниток різної товщини та коротких (штапельованих) волокон різної довжини.

Синтетичні волокна, на відміну від природніх і штучних, повільно вбирають вологу, тому вироби з них швидко сохнуть. Їх фізико - механічні властивості майже не змінюються під дією вологи. Важливою властивістю синтетичних волокон є їх хімічна інертність. Синтетичні волокна стійкі до дії бактерій, мікроорганізмів, плісняви, їх не точить міль.

Синтетичні волокна використовують здебільшого в поєднанні з натуральними та штучними, що дає змогу виробляти з них текстильні вироби, властивості яких відповідають вимогам споживачів.

Під мікроскопом синтетичні волокна схожі на циліндр з мікроскопічними отворами та заглибинами, в поперечному перерізі мають круглу форму, профільовані, плоскі, тригранні та багатогранні. Матові волокна мають домішки діоксиду титану. Легкість, пружність, висока міцність і стійкість до зношування і тертя синтетичних волокон сприяють широкому застосуванню їх у різних виробах. Синтетичні волокна не руйнуються мікроорганізмами, не пліснявіють, не розчиняються органічними розчинниками, стійкі до лугів будь - якої концентрації.

При спалюванні синтетичні волокна не горять, а плавляться, утворюючи чорну, тверду кульку, відчувається запах фенолу (сургучу). Серед недоліків - низька гігроскопічність (3,5 - 4%), низька стійкість до світла (після 20 годин опромінювання вони витрачають 25% своєї міцності), а також здатність нагромаджувати електростатичні заряди, легкоплавкість. Ці недоліки можуть частково або повністю змінюватись внаслідок їх хімічної або фізичної модифікації.

Загальноприйнятими властивостями тканин являються механічні, фізичні, технологічні та естетичні властивості.

Механічні властивості[7].

До них відносять: міцність, зминання, драпірування, зносостійкість та інші.

Міцність - одна з найважливіших властивостей, що впливає на якість тканини. Вона характеризується розривним і роздиральним навантаженням та іншими характеристиками.

Міцність тканини залежить від міцності сировини, структури пряжі та ниток, характеру обробки. Тканини з товстішої пряжі, пряжі підвищеного ступеня скручування, з крученої пряжі - міцніші. Що більша щільність тканини й густіше переплетення ниток основи та піткання, то вища міцність. Деякі операції обробки (мерсеризація, апретування, валяння тощо) підвищують міцність тканини, інші знижують її (виварювання, вибілювання, фарбування). Найвищу міцність повинні мати тканини, які використовуються для виготовлення чоловічого верхнього одягу та спецодягу.

Зминальність - здатність тканини внаслідок згинання й стискання утворювати складки й зморшки, які можна виправити волого - тепловою обробкою. Зминальність тканини залежить від властивостей волокон, структури, пряжі та ниток, характеру обробки. Велику зминальність мають натуральні тканини зі сировини рослинного походження. Збільшення товщини й скрученості ниток зменшує ступінь зминання. Зминальність залежить також від переплетення тканини. Найменшу зминальність мають тканини, вироблені креповим переплетенням, з нерівномірно розкиданими перекриттями. Зменшити зминальність можна обробкою - просочуванням спеціальними смолами, апретуванням тканин.

Зминальність тканини можна визначити органолептичним методом, зминаючи її в руках, і лабораторним способом на спеціальних приладах. Залежно від характеру утворення складок на поверхні тканини та їх напрямку випробування виконують шляхом орієнтовного та неорієнтовного зминання.

Драпірувальність - це здатність тканини утворювати симетричні округлі складки, що вільно спадають. Драпірувальність тканини залежить від структури тканинита її поверхневої густини. Тканини м’якші, з більшою поверхневою густиною драпіруються краще. М’якість - здатність тканини легко змінювати свою форму, що залежить від виду та якості волокон, скрученості пряжі, щільності, переплетення й способу обробки.

Жорсткість - це здатність тканини чинити опір деформаціям згину. Жорсткі тканини не драпіруються, а вироби з них погано лежать на фігурі людини, сковують її рухи.

Зносостійкість - це здатність тканин протистояти руйнівним факторам: механічним, фізико - хімічним і біологічним. До механічних факторів належать розривні характеристики, за допомогою яких оцінюють зносостійкість текстильних виробів, витирання, втому від багаторазових подовжень і згинів тощо; фізи-

ко - хімічні - це дія світла, вологи, температури, поту, мийних засобів і розчинників під час хімічної чистки; біологічні - процеси гниття, зумовлені розвитком різних мікроорганізмів, і пошкодження вовняних тканин міллю.

Найбільше значення має тривала дія на тканину тих чи інших факторів водночас або послідовно, що зумовлює руйнування різних частин одягу. Вироби з тканин внаслідок тертя їх окремих деталей одна до одної або до інших предметів неминуче зношуються. Внаслідок витирання погіршується зовнішній вигляд виробу, зменшується маса, виникає пілінг.

Фізичні властивості[9].

До фізичних властивостей текстильних матеріалів переважно належать ті, за якими оцінюють гігієнічність одягу, зокрема гігроскопічність і вологовіддачу, водовбирання, водотривкість, повітропроникність, паропроникність, пиловловлюваність і пилопроникність, теплові та електричні властивості.

Гігроскопічність і вологовіддача - це властивості, які залежать від волокнистої сировини, з якої виготовляють тканини. Гігроскопічність характеризується здатністю тканини вбирати вологу з навколишнього середовища (повітря). Найбільш гігроскопічними є тканини лляні та бавовняні, а також тканини з натурального та віскозного шовку. Синтетичні, триацетатні тканини мають низьку гігроскопічністі (капрон і триацетатне волокно містять 4 % вологи; нітрон — 1,5 .2 %; лавсан — 0,4 %; хлорин — 0,1 %, і тільки вінол має гігроскопічність 8 %).

Повітропроникність - це здатність тканини пропускати повітря, залежить від волокнистого складу, щільності та обробки тканин.

Повітропроникність залежить від будови тканини, зокрема загальної шпаристості. Кращу повітропроникність мають тканини тонкі, не дуже щільні, малоапретовані, гіршу - грубі, щільні, апретовані.

Пиловловлюваність - це здатність тканини затримувати пил та інші забруднення. Ця властивість залежить від будови, характеру обробки тканини, виду волокон. Тканини щільні з гладенькою поверхнею забруднюються менше, ніж пухнасті, дірчасті, шорсткі.

Електричні властивості тканини - це її здатність наелектризовуватись чи виявляти діелектричні (електроізоляційні) властивості. Електризування - це здатність матеріалів нагромаджувати на своїй поверхні статистичні заряди. Найбільше електризуються вироби з поліамідних, поліефірних, поліакрилнітрильних, триацетатних волокон.

Естетичні властивості[3].

Естетичні властивості тканини забезпечують її гарний зовнішній вигляд і привабливість - колір, колорит, блиск, прозорість, фактору, туше тощо.

Колір тканини - це зорове відчуття світла певного спектрального складу. Серед основних спектральних кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Перші три кольори називають теплими, вони яскраві, добре виявляють фактуру тканини, сприяють поглинанню теплових променів. Зелений колір є нейтральним. Останні гри кольори називають холодними, вони менш яскраві, приховують фактуру тканини, відбивають теплові промені. Ось чому у районах зі спекотним кліматом доцільно використовувати для одягу тканини холодних кольорів.

Блиск - це властивість поверхні текстильних матеріалів дзеркально відбивати світло. Блиск залежить від ступеня гладкості поверхні волокон та розташування їх у пряжі, будови й характеру обробки тканини. Чим гладкішими є волокна, пряжа, нитки або сама тканина, тим більшим буде блиск. Блиск тканин викликає переважно негативні емоції, приємнішими вважають тканини з м’яким, нерізким блиском.

Прозорість текстильних матеріалів характеризує їх здатність . пропускати відбиті різними тілами промені і бути сприйнятими візуально з протилежного боку, Прозорість залежить від будови нитки, щільності текстильного матеріалу. Найбільшою прозорістю характеризуються .малощільні тканини зі синтетичних волокон і. натурального шовку.

Фактура характеризує загальний зовнішній вигляд тканини та готового виробу і залежить від будови пряжі й ниток, ткацького переплетення, способу обробки. Фактура буває рівна матова, рівна блискуча, дрібнорельєфна, рельефновізерунчаста, ворсова тощо. Фактура - це важлива властивість тканини, яка залежить від моди, її беруть до уваги під час крою і пошиття одягу.

Технологічні властивості[4].

Технологічними називають властивості тканин, які виявляються на різних етапах швейного виробництва - в процесі розкроювання, зшивання та волого - теплової обробки. До групи технологічних належать такі властивості тканин: ковзкість, опір різанню, обсипальність, розсувальність, прорубування, зсідання, формування під дією волого - теплової обробки.

Ковзкість тканин виявляється під час розкроювання та зшивання і залежить від характеру поверхні тканини, тобто від будови ниток і ткацького переплетення.

Опір тканини різанню найбільше значення має під час розкроювання тканин настилом. Що більший опір різанню чинять тканини, то менша кількість тканин у настилі застосовується під час масового виробничого розкроювання. Залежно від волокнистого складу, щільності, товщини й обробки, тканини виявляють різний опір різанню. Найбільший опір різанню виявляють синтетичні тканини, тканини з великим вмістом синтетичних волокон, лляні, а також тканини щільні, дуже апретовані, з плівковим покриттям спеціальної обробки (водонепроникні, водовідштовхувальні та інші). Найменший опір різанню чинять тканини з вовни та натурального шовку, тому що білкові речовини більш м"які, ніж целюлозні та синтетичні полімери.

Обсипальність - це негативна властивість тканини, яка характеризується випаданням ниток зі зрізу (обрізних країв тканин) і найбільше властива для тканин простих переплетень (сатинових, атласних), а також виробів, отриманих з волокон чи ниток, що мають слабке зчеплення. Найменшу обсипальність мають бавовняні, вовняні та напіввовняні тканини, найбільшу - тканини з натурального шовку, штучних і синтетичних ниток. Деякі операції, такі, як обпалювання, стриження, збільшують обсипальність, а такі, як апретування, пресування, валяння, її зменшують.

Прорубування - пошкодження тканини голкою під час пошиття. Деталі виробів з"єднують на швейних машинах строчкою (переважно двонитковою), утворення якої супроводжується послідовним проколюванням деталей голкою швейної машини. Вістря голки, проколюючи тканину, може проходити через пори, частково або повністю перерізати волокна чи нитки. В першому випадку сліду від голки не залишається, прорубування немає, в інших воно досить помітне. Оцінюють прорубування голкою за кількістю проколювань або відсотком зниження міцності тканини після утворення строчки. Прорубування тканини голкою залежить від структури, щільності, видів обробки пряжі та самої тканини, номера швейної голки, виду й будови шва тощо. Малощільні тканини з кручених ниток і пряжі (маркізет, креп-шифон, креп-жоржет), а також тканини з ворсовою поверхнею (фланель, бумазея, нещільні драпи, сукно) майже не прорубуються, оскільки голка легко проколює тканину, розсуваючи волокна чи нитки. Тканини, які пройшли операцію валяння (драп), або занадто апретовані, з плівковим водонепроникним покриттям прорубуються голкою, тому що волокна нитки не розсуваються, а розриваються нею. Слід також пам"ятати, що чим м"якша швейна нитка, тим менше прорубуються тканини.

Зсіданням називають зменшення лінійних розмірів (довжини, ширини), площі або об"єму тканини внаслідок дії вологи й тепла. Більшість тканин після мокрої обробки (зокрема прання), волого - теплової обробки, має властивість зменшувати свої розміри, що призводить до зміни попередньої форми готового виробу. Якщо тканина верху, прокладкові та підкладні матеріали мають різний ступінь зсідання у процесі хімічної чистки одягу, при пранні, прасуванні, то на виробі можуть з"являтися зморшки, складки. Основна причина зсідання полягає в тому, що під час прядіння, ткання, обробки волокна та нитки (пряжа) не мають відповідного натягу, особливо в напрямку основи, і в такому стані закріплюються апретуванням, пресуванням, каландруванням.

Всі матеріали та їх властивості для пошиття проектної моделі спідниці - показані в табличній формі:

Розділ ІІ.

Технічне проектування моделі.

2.1. Деталювання моделі та обгрунтування формоутворюючих

елементів конструкцій.

Деталювання здійснюють для того, щоб дати загальну уяву про конструкції моделі спідниці (кількість деталей, конфігурацію їх зрізів, місце розташування членувань, декоративних елементів, дрібних деталей тощо), а також воно необхідне для вибору методу побудови конструкції й технічного моделювання спідниці.

Переднє полотнище спідниці

Переднє полотнище спідниці має 2 деталі з швом посередині, розширене до низу на 8 см. Попереду потайна застібка на тасьму - «блискавка». Довжина потайної застібки 15 см. А також по центрі передньої частини спідниці знаходиться зустрічна складка довжиною в готовому вигляді 23 см. В боковому шві на відстані від пояса 2 см., вшиті накладні кишені з хлястиками.

Потрібно ВТО зустрічної складки, переднього шва.

По низу переднього полотнища міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

Заднє полотнище спідниці

Складається з 2-х основних деталей з швом посередині, розширене до низу на 8 см.

Потрібно ВТО заднього та бокових швів.

По низу заднього полотнища міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

Кокетка

Складається з 2-х частин. Кокетка з’єднана з заднім полотнищем, її висота посередині шва в готовому вигляді 8 см., а по бокових швах -

4,5 см. На кокетці міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

Передній пояс

Передній пояс містить 4 деталі – 2 деталі переднього пояса і 2 деталі підпояса. Ширина пояса в готовому вигляді 8,5 см. Лівий пояс і підпояс на 3 см. довший від правого і на ньому знаходяться 2 петлі для гудзиків. Відстань між петлями 6 см. А на правому поясі знаходяться гудзики.

За допомогою ВТО на підпояс з виворітньої сторони приклеюють клейову «Флізелін».

На поясі міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

Задній пояс

Складається з 2-х деталей - пояса і підпояса. Вони суцільнокроєнні. На підпоясі з виворітньої сторони приклеєно клейову «Флізелін».

Ширина пояса в готовому вигляді 8,5 см.

На поясі міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

Зустрічна складка

Зустрічна складка складається з 1 деталі, в готовому вигляді шириною 15 см., довжиною - 23см. Знаходиться на передньому полотнищі спідниці.

Зустрічна складка по низу оздоблена строчкою білого кольору.

Кишені

(2 деталі) Кишені симетричні. Верхня лінія кишень знаходиться дещо під кутом, тому висота кишень з 2-х сторін різна, а саме меньший бік в готовому вигляді має 14 см., а більший – 19 см. Ширина кишені в готовому вигляді - 16,5 см. Кишені вшиті в бокові шви та знаходяться на передньому полотнищі. На відстані 12 см від бокового шва на кишенях нашито по 1 гудзику.

Кишені оздоблені строчкою білого кольору.

Хлястик

(2 деталі) Ширина хлястика в готовому вигляді 4,5 см., довжина – 11 см., в кінці загострений на кут. На відстані 7 см від верхнього краю хлястика знаходяться петлі для гудзиків.

Хлястики пришиті до верхнього краю переднього полотнища на відстані 9 см. від бокового шва.

Гудзики для застібання хлястиків знаходяться на кишенях.

Хлястики оздоблені білою строчкою.

Шльофки

(6 деталей) Ширина шльофки в готовому вигляді 2 см, довжина - 9,5 см. Вони розташовані на поясі попарно. На задньому поясі по центру знаходяться 1 пара. На передньому лівому та правому поясі знаходяться інші 2 пари шльофок, на відстані від бокового шва 6,5 см.

На шльофках міститься оздоблювальна строчка білого кольору.

2.2. Характеристика методики конструювання

Первісні люди не вміли кроїти і шити. Першим одягом був мішок певної довжини в якому були вирізані отвори для голови і рук[1].

На початку ХІХ століття французький кравець Мішель за допомогою розрахунків вперше створив конструкцію креслення одягу. При побудові рисунка викройки в основу було покладено окружність грудей. За одиницю розрахунку Мішель брав ⅓ півокружності грудей.

Через декілька років кравець Компеін винайшов сантиметрову стрічку. За основу він брав ½ окружності грудей - 48 розмір, а решта розмірів збільшував або зменшував.

Тепер існує класична система конструювання одягу, яка базується на вивчені будови постаті людини[5]:

І система - пропорційно - розрахункова для дітей ясельного і дошкільного віку, дорослих з правильною пропорційно складеною поставою. Вона базується на розмірних ознаках постаті, її дістають зніманням мірок.

ІІ система - пропорційно - вимірювальна застосовується при конструюванні одягу для підлітків і дорослих, постаті яких мають відхилення від норми. Цією системою користуються при індивідуальному пошитті.

ІІІ метод покладений в основу єдиної методики називається розрахунково - аналітичний. Він рекомендований ЦНДІШП. Цим методом будують геометричні географічні розгортки складним контуром фігури з відповідним додаванням на вільне облягання.

Для пошиття одежі необхідно знати не тільки будову тіла людини, але і його розміри. Це досягається проведенням масових антропометричних вимірів населення і групування фігур на типові по розмірах і формі. Слово «антропометрія» походить від грецького «антропоз» - людина і «метрео» - виміряю. Антропометричні виміри людей за останні роки проводили декілька разів.

При проведенні антропометричних досліджень використовували такі інструменти: сантиметрову стрічку, антропометричний метр (для вимірювання повздовжніх розмірів), циркуль (для вимірювання прямих діаметрів), лінійки, медичні ваги. Всі виміри проводяться на людині, яка одягнена в білизну, або тонкий прилягаючий одяг.

Окремі виміри тіла людини, які визначають його розмірну характерність називають розмірними ознаками. Програма антропометричних вимірів для конструювання одягу включає приблизно 60 - 70 різних розмірних ознак.

Всі розмірні ознаки, які використовують для побудови креслень деталей одягу можна розділити на 5 груп:

1. Обхвати

2. Повздовжні (довжини)

3. Попоречні (ширини)

4. Діаметри

5. Проекційні розміри

Для точного вивчення вимірів тіла людини необхідні орієнтовні точки на тілі. Такі точки називають антропометричними. В антропометрії використовують більше 100 антропометричних точок, для пошиття одягу досить тільки 20[3]. Основними з них є 12:

1. Найвища точка голови

2. Шийна точка (7 шийний хребець)

3. Точка основи шиї

4. Ключицька точка

5. Точка середини грудей

6. Плечева точка

7. Променева точка

8. Виступальна точка грудних залоз

9. Точка коліна

10. Точка з’єднання руки з плечем (пахвова впадина)

11. Точка ягодиць

12. Точка висоти лінії талії

Кожна розмірна ознака має свій визначений номер, який зберігається у всіх програмах. Комплексна програма вимірювання представляється в стандартах: ГОСТ, ДЕСТ, ГСТ.

Мірки знімаються в певній послідовності, зверху вниз: обхвати, висоту і довжину. Мірки обхвату (крім обхвату руки і ноги) та ширини (крім ширини плеча і пройми) знімають повністю, а записують у половинному розмірі. Довжину і висоту записують повністю.

Розмірні ознаки фігури позначають великими буквами:

Обхват - О Висота - В

Півобхват - С Довжина - Д

Ширина - Ш Глибина – Г

При них малими буквами і цифрами позначають ту частину тіла, з якої знімають мірку[1]. Для побудови креслення викрійки запланованого спідниці необхідно зафіксувати такі розміри:

1. Півобхват талії (Ст) - стрічка проходить по найвужчому місці фігури людини.

2. Півобхват стегон (Сс) - виміряють у горизонтальній площині по найбільш виступаючим точкам сідниць.

3. Довжина спідниці (Дсп) - сантиметрова стрічка проходить від лінії талії через найбільш виступаючі точки сідниць до рівня бажаної довжини виробу.

Розмірні ознаки фігури необхідні для побудови креслення спідниці наведено в таблиці 2.

Розмірні ознаки фігури Таблиця 2.

п/п

Найменування розмірних ознак

Величина виміру типової фігури, см

Величина виміру фігури реальної, см

Відхилення від типової фігури,+см

1.

Півобхват талії

39

39

2.

Півобхват стегон

51

53

2

3.

Довжина спідниці

53

53

4.

Ріст

168

175

7

З цієї таблиці видно, що моя фігура має деякі відхилення від типової фігури. Вони пов’язані із незначним відкладенням жирових тканин на стегнах, проте вони компенсуються моїм зростом.

Сучасна мода вимагає прилягаючих форм, тому для пошиття проектної моделі спідниці я обрала прибавки щільного ступеня прилягання [6]

Таблиця 3

п/п

Назва прибавки

Призначення

Величина, см

1.

Півобхват талії

дуже щільне

0,5 - 1

щільне

1 - 2

середнє

3 - 4

вільне

понад 4

дуже вільне

досягається введенню великої кількості зборок

2.

Півобхват стегон

дуже щільне

0 - 0,5

щільне

1 - 1,5

середнє

2 - 3

вільне

понад 3

дуже вільне

досягається введенню великої кількості зборок

2.3. Розрахунок і побудова креслення конструкцій виробу

Побудова креслень лекал спідниці розпочинається з побудови креслень основи виробу.

Основа - загальна, універсальна база для побудови конструкцій одягу різного асортименту.

Сукупність ліній та розрахунок формул, що є загальними для всіх видів кроїв, називають базовою основою конструкцій швейних виробів[5]

Побудовакреслень базової основи конструкцій складається з таких етапів:

1. Визначення вихідних даних, тобто визначення вимірів фігури і величини прибавок.

2. Виконання розрахунків за формулами.

3. Побудова базисної сітки виробу (креслення).

4. Побудова контурних ліній зрізів.

5. Перевірка якості виконання креслення[2].

Розрахунок для побудови проектної моделі спідниці наведено у табличній формі (таблиця 4):

Розрахунок для побудови конструкцій[дод.А].

проектної жіночої спідниці

Таблиця 4

п/п

Конструктивна ділянка на кресленні

Умовне позначен-ня

Розрахункова формула

Розраху-нок

Величи-на відрізку

1.

Довжина спідниці

Дв

ТН=Дв

53

53

2.

Лінія стегон

ТС

ТС

18

18

3.

Ширина спинки по лінії стегон

СС2

Сс/2-1

53/2-1

25,5

4.

Ширина передньої частини по лінії стегон

С2С1

Сс/2+1

53/2+1

27,5

5.

Сума всіх виточок

Σ

Сс-Ст

53-39

14

п/п

Конструктивна ділянка на кресленні

Умовне позначен-ня

Розрахункова формула

Розраху-нок

Величи-на відрізку

6.

Бічна виточка

Σ

Σ/2

14/2

7

7.

Задня виточка

Σ

Σ/3

14/3

4,6

8.

Передня виточка

Σ

Σ/6

14/6

2,3

9.

Лінія низу задньої частини

НН2

НН2=СС2

25,5

25,5

10.

Лінія низу передньої частини

Н2Н1

Н2Н12С1

27,5

27,5

2.4. Технічне моделювання виробу

Перш ніж приступити до розкрою і технологічної обробки спідниці необхідно створити її художній проектний ескіз.

Технічним моделюванням називають процес розробки нових фасонів одягу за малюнками художників, модельєрів.

Технічне моделювання складається з декількох етапів:

1. Вивчення зовнішнього вигляду моделі.

2. Вивчення властивостей матеріалу для даної моделі.

3. Вибору базових лекал.

4. Нанесення на креслень фасонних ліній. [10]

Конструктивне моделювання - це спосіб одержання креслень деталей конкретної моделі на базі основної схеми креслення шляхом її трансформації.

Технічному моделюванні підлягають різні елементи легкого жіночого одягу. Це переміщення виточок, моделювання підрізів, кокеток, рельєфів.

Характеристика застосованих прийомів технічного моделювання запланованої моделі спідниці подано в табличній формі (таблиця 5):

Технічне моделювання моделі

жіночої спідниці

Таблиця 5

Вид моделювання

Найменування конструктивної ділянки

Розташуван-ня вихідних конструктив-них точок

Довжина змодельова-ного відрізку, см

Передня половина

По середній лінії

П1Н1

45

По боковій лінії

П2Н3

45

По лінії складки

П4Н5

45

Задня половина

По середній лінії

КН

37

Вид моделювання

Найменування конструктивної ділянки

Розташуван-ня вихідних конструктив-них точок

Довжина змодельова-ного відрізку, см

По боковій лінії

К1Н4

40

Кокетка

По середній лінії

ПК

7,5

По боковій лінії

П3К1

4,5

Передній пояс

По середній лінії

Т1П1

8

По боковій лінії

Т3П2

8

Задній пояс

По середній лінії

ТП

8

По боковій лінії

Т4П3

8

Кишеня

По боковому шві

К3К2

18

По центру передньої половини

К4К5

14

Деталь під складку

По лінії низу

ЛЛ3

16

По лінії складки

Л1Л

22

Всі деталі змодельованого виробу показані на листі форматом А4 [дод.Б], а також на листі форматом А4 показані деталі з кольорового паперу [дод.В]. ......

Страницы: [1] | 2 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Розробка моделі спідниці спортивного стилю | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.