Головна   Додати в закладки Колективне творче виховання | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Колективне творче виховання - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Педагогіка
Розмір файла: 4 Kb
Кількість завантажень:
305
Кількість переглядів:
9589
Описання роботи: Реферат на тему Колективне творче виховання
Дивитись
Скачати


Вступ

1. Історія виникнення технології колективного творчого виховання.

2. Концептуальні положення.

3. Мета і завдання методики колективного творчого виховання.

4. Ключові слова.

5. Понятійний апарат.

6. Зміст технології КТС.

7. Вимоги до особистості педагога.

8. З досвіду роботи

Висновки.

Список літератури.

Додатки.

ВСТУП

Колективні творчі справи – це перш за все повноцінне життя старших і молодших вихователів і вихованців і в той же час їх спільна боротьба за покращення навколишнього життя. В цьому житті, в цій боротьбі педагоги виступають як старші друзі дітей, діючі разом з ними і попереду них.

Постійна багатостороння турбота один про одного, про свій колектив про оточуючих людей, про далеких друзів пошук кращих засобів цієї турботи, все більш чітка організація свого життя, різноманітних справ на користь і радість своєму колективу і іншим людям – ось що згуртовує вихователів і вихованців.

І чим багатша цілеспрямованість, організованість спільного життя, спільної боротьби старших і молодших, тим ефективніший той багатосторонній виховний процес, який іде “по ходу”, в глибині цього життя: і виховні дії педагогів (прямі і переносні, відкриті і таємні), і взаємний вплив самих вихованців один на одного, і самовиховання старших і молодших.

В кожній колективній творчій справі проявляється сутність методики комунарського виховання.

Суть кожної справи – турбота про свій колектив один про одного. Про оточуючих людей. про далеких друзів.

Справа ця – колективна, тому що здійснюється разом – дітьми і старшими друзями як ї спільна турбота.

Справа ця –творча колективна, тому що представляє собою спільний пошук кращих рішень життєвого важливих завдань, тому що створюється спільно – не тільки виконується. Але і організовується: задумується, планується, оцінюється . Вона творча ще й тому, що не може перетворитися в догму, робитися по шаблону. А завжди виступає в різних варіантах, завжди проявляє нові свої можливості, тому що вона – частина життя!!!

Колективні творчі справи відрізняються одна від одної перш за все за характером спільної практичної турботи, яка виступає на перший план: трудової або суспільно-політичної пізнавальної або художньо-естетичної спортивно-оздоровчої або організаційної. Але в кожній, колективній творчій справі (КТС) вирішується багато педагогічних завдань, проходить розвиток колективних, демократичних основ життя, самостійності, ініціативи дітей, самоврядування, активного громадянського відношення до людей і оточуючого світу. КТС, збагачуючи колектив і особистість соціально цінним досвідом, дозволяє кожному проявити і вдосконалити кращі людські задатки і здібності, потреби і відношення.

КТС – це спосіб організації яскравої наповненої трудом і грою, творчістю і товариськістю, мрії і радістю життя і в той же час основний виховний захід комунарської методики.

Сила кожної КТС в тому, що вона потребує спільного пошуку, дає йому поштовх і відкриває для нього широкий простір. Тому в кожній із цих справ - гнучка форма і багатий, різноманітний зміст, нестандартні варіанти.

Кожна справа – з користю, інакше – навіщо.

Кожна справа – людям, інакше – навіщо.

Кожна справа – творчо, інакше – навіщо.

Наша мета – щастя людей!

Ми переможемо – інакше бути не може!

І. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

Освіта, навчання, виховання. Три головні частини педагогічного процесу. Так було, так є і так буде. Однак кожна епоха висуває з названої триєдності на перший план одну і основних частин, яка в певний історичний момент є визначальною.

В сьогоднішніх умовах зростає ціна моральної спрямованості здобутих знань. Ще Я. А. Коменський говорив: "Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми". Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, наприклад таких, як громадянська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнішому спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв"язку з цим перед педагогами постає завдання — навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу. Однією з таких технологій є колективне творче виховання, колективна організація творчої діяльності.

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. - Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М Горького та комуни імені

Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.

Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка. розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого виховання вирізняють п"ять періодів:

1) 1956—1959 pp. — період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда:

2) 1959—1962 pp. — створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології, яка охоплює клуб юних фрунзенців "Орлятко", клуб нових комунарів;

3) 1962—1966рр. — поширення технології;

4) 1966—1986рр. — період консервації;

5) 1986 pp. — до теперішніх часів — період відродження. Створення технології колективного творчого виховання стало вимогою часу. В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.

До початку 60-х років визначилися два напрями у вихованні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іванов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячого колективу здійснював С. Шмаков.

У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.

Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського самоврядування не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективного творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учительской газеты" та журналу "Воспитание школьников".

II. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все грунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Технологія колективного творчого виховання дасть можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Ця технологія — особистісно орієнтована, бо кожній дитині знайдеться справа для душі, яку вона може організувати, зробити краще, ніж інші. Сьогодні учень керує, організовує, творить спільно з іншими такими ж зацікавленими людьми. Завтра він же г такою самою зацікавленістю візьме участь у новій колективній творчій справі, але вже в ролі виконавця. Ця технологія об"єднує ділову та міжособистісну сфери діяльності людини.

Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями складаються в процесі діяльності суб"єкт-суб"єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почуваються відповідальними за Якісне виконання поставлених завдань.

Одна з головних ідей методики колективного творчого виховання — формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переконання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, "секретного договору"), співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Колективні творчі справи — не, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: громадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.

Технологія колективного творчого виховання припускає:

— створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення

навколишнього життя;

— побудову колективу на принципах змінності всього активу, колективного планування, організації та аналізу спільних справ,"взаємин, вчинків; .

— організацію діяльності, суспільне значимої (для людей), особистісно значимої (."творчо — інакше навіщо"), художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухотвореної щирістю, гумором і розумінням дорослими потреб дитинства;

— особливу позицію педагога, як старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне взаєморозуміння, взаємодію колективів педагогічного (старших друзів) та дитячого (друзів молодших).

Основними умовами виховної ефективності колективних творчих справ є:

— єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя;

— творчий характер кожної справи: здійснення неперервного пошуку найкращих рішень життєво важливих завдань на всіх стадіях організації;

— єдність окремих стадій організації кожної справи.

У технології колективного творчого виховання головне — "жити заради усмішки іншого", що і породжує радість творчого самовираження в поєднанні з потребою бути корисним людям.

Основний педагогічний результат технології — розвиток громадянської самосвідомості та здібностей до соціальної творчості.

ІІІ. МЕТА І ЗАВДАННЯ

Мета технології — забезпечувати соціальне замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Здійснення життєво-практичної сторони кожної колективної творчої справи визначає реалізацію таких виховних завдань:

— виховні завдання, які ставлять вихователі в процесі організації колективної творчої діяльності. вирішуються непомітно для вихованців, їх відкривають вихованці — в тій чи іншій мірі — при обговоренні результатів колективної творчої справи, і вони стають їхніми вимогами до себе:

— у процесі колективної творчої діяльності здійснюються в тісній єдності завдання різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;

— у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світогляд-на (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);

— у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: вихователі передають готовий суспільне цінний досвід вихованцям, ті оволодівають цим досвідом і створюють новий досвід разом з вихователями та під їх керівництвом: відбувається поєднання цього досвіду з попереднім, обмін поєднаним досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток;

— у процесі колективної творчої діяльності взаємопов"язане здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.

IV. КЛЮЧОВІ СЛОВА

С- Технологія колективного творчого виховання, колективна методика, колективна організація творчої діяльності, колективна творча справа, комунарський збір, закони-заповіді. колективне планування., загальний збір, рада справи, чергування творчих доручень.

V.ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ

Великий загальний збір — поєднання зборів — "вогника" та "старту". Проводиться, коли від обговорення зробленого можна відразу ж перейти до складання плану загальних справ на наступний термін, до виконання деяких справ, тут-таки на зборі.

День народження колективу — щорічне свято, під час якого в теплій, невимушеній атмосфері відбувається творчий огляд вірності традиціям та ідеалам колективу, турботи про його гідність, красу житія, єдність, про його друзів — близьких та далеких.

Загальний збір — виший орган колективу, де вихованцями та їхніми старшими товаришами обговорюються і спільно вирішуються найважливіші питання колективного життя.

Загальний збір "Відверта розмова" — всі члени колективу по колу говорять про одного з товаришів або про кожного. Закон такої розмови: всю правду в очі — про гарне та про погане, і жодних образ!

Загальний збір — "вогник" — обговорюють проведену .справу або життя колективу за якийсь час, досвід інших колективів. Розмова проходить у мікрогрупах (Що було гарного? Що вдалося? Чому? Що пропонуємо на майбутнє?), а після цього — "по колу", з заключним словом ведучого.

Загальний збір — "старт" — перспективне планування колективного життя, розробляється план наступної творчої справи, обираються штаб свята, ради справи.

Закони-заповіді — правила-девізи, за якими будується життя у колективі, проводиться вся робота.

Збір народження колективу — закладають перші традиції колективу: назва, девіз, емблема, пісня-гімн тощо.

Колективна організаторська діяльність — безпосередня участь вихователів та вихованців у плануванні життя колективу, в організації виконання плану, у підбитті підсумків зробленого для поліпшення свого та навколишнього життя.

Колективне планування — творча організаторська справа, коли кожний член колективу бере участь у розкритті перспектив, у пошуку та виборі спільних дій на новий період, у розробці конкретного плану таких дій.

Колективна творча справа (КТС) — це засіб організації життя дітей та дорослих, це основний виховний засіб (інструмент) комунарської методики .

Комунарська методика — методику виховної роботи можна вважати комунарською, якщо її суттю є така організація спільної діяльності дорослих і дітей, за якої всі члени колективу беруть участь у плануванні та аналізі, діяльність має характер колективної творчості та направлена на користь і радість далеким і близьким людям.

Орлятське коло — традиція виконання пісень на зборі, поклавши руки на плечі друзям, що сидять поруч.

Рада справи — тимчасовий керівний орган, до якого входять представники всіх мікрогруп колективу.

Стадії КТС — етапи організації та проведення колективної творчої справи, їх налічують шість: колективне цілепокладання, колективне планування, колективна підготовка справи, проведення справи, колективний аналіз, найближча післядія.

Терміновий загальний збір — обговорюється будь-яка подія, що потребує негайного колективного рішення. Скликається за ініціативою ради колективу.

Чергування творчих доручень (ЧТД) — один із прийомів колективного організаторського життя. Являє собою поєднання (серію) декількох постійних справ, які виконує по черзі кожний первинний колектив для загального колективу та для навколишніх людей.

VI. ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЇ

До основи організації колективного творчого виховання покладено такі структурні компоненти технології:

1. Колективна організаторська діяльність.

2. Колективна творчість.

3. Колективна постановка мети.

4. Ситуації-взірці.

5. Емоційне насичення колективного життя.

6. Суспільне спрямування діяльності колективу Базовим компонентом технології є колективна організація діяльності, тобто такий спосіб її організації, за якого всі члени колективу залучаються до процесу планування, підготовки, виконання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує в учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати завдання, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи в цілому.

Показником рівня розвитку колективного мислення є колективна творчість, що дає можливість спілкуватися у колективі не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з вигадкою, фантазією, імпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих дітей, для цього колективу.

Будь-яка діяльність повинна починатися з попереднього цілепокладання. У цій технології — це колективна постановка мети. Діти та дорослі спільно виробляють мету колективного життя. Колективне цілепокладання має два напрямки: вироблення загальної довгострокової мети та визначення конкретних дій на певний період часу.

Обов"язковим компонентом технології є ситуації-взірці. Це обмежений у часі (від декількох годин до місяця) відрізок колективного життя, в якому діти та дорослі живуть підвищено Інтенсивним, напруженим колективним життям згідно з принципами демократизації, гуманізму, творчості.

Особливе значення надається емоційній насиченості колективного життя, тобто набору засобів, спеціально спрямованих на збільшення емоційної напруги, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому. Ці засоби поділяються на дві групи — символи та обряди. Символами є значки й емблеми, форма і девізи, символічні жести. Обряди, як прийнята форма поведінки у конкретних ситуаціях, тісно пов"язані з емоційним життям колективу та сприяють духовному єднанню учасників діяльності.

Характерним компонентом технології називають суспільне спрямування діяльності колективу. Важливо, щоб діти у процесі діяльності, здійснюваної на користь людям, розуміли стан цих людей і хотіли допомогти їм. Необхідно, щоб у роботі поряд з формуванням в учнів таких якостей, як творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, розвивався і гуманістичний, моральний сенс діяльності.

Докладніше розглянемо стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності.

Етап І. Попередня робота колективу або колективне ціле-покладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перспектив перед учнями, вироблення у них переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається будь-яка колективна творча справа з попередньої роботи вихователів: класних керівників, педагогів, батьків, шефів. Вони визначають виховні завдання наступної КТС. намічають вихідні дії для розробки спільними зусиллями дорослих і дітей оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди старші розповідають, які колективні творчі справи можна здійснити, відповідають на запитання дітей.

Іде обговорення: що можна зробити? Для кого? Де? Коли? Хто братиме участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап П. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання запитань-завдань, вибір ради справи. На цьому етапі головна роль відводиться дітям. Відповідь на поставлені запитання-завдання учні шукають спочатку в мікроколективах. Після цього збирається весь колектив І уважно слухає представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна назвати "збором-стартом".

Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл - доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яку спрямовує керівник колективу, після цього — у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу зі втілення окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені й обговорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, здобутий під час колективного планування, а й ті знання, вміння і навички, що набули в навчальному процесі або в позаурочний час.

Етап IV. Проведення справи: зміст і методика проведення справи залежать від її форми, мети і завдань: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок тощо.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи була колективна справа проведена з фантазією та витівкою? Хто показав себе з кращого боку і в чому? Кому можна висловити загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі? Головне, щоб кожний брав участь в аналізі досвіду (і свого власного, і своїх товаришів) проведеної КТС, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбутнє. Спираючись на той позитивний досвід, який учасники КТС набули в організації колективної творчої справи, враховуючи уроки з помилок, дорослий подружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи по поліпшенню навколишнього життя. Слово дорослого — це роздум вголос, це нова ідея, нове завдання, нова пропозиція.

Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, прийнятих після аналізу справи. Тут керівник спрямовує на використання вихованцями в навчальній роботі, в позанавчальному житті і діяльності колективу досвіду, набутого при плануванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу ж після підбиття підсумків слід докласти максимум зусиль до колективного втілення пропозицій, висловлених на підсумковому зборі, колективно накреслити програму наступних дій.

"Портфель учителя" (глосарій колективних творчих справ)

Атака — операція, яка має за мету швидке виправлення тих помічених у навколишньому житті недоліків, які можна усунути силою свого колективу та його друзів. Такі атаки здійснюються в короткий термін, протягом однієї або декількох годин.

Вечір веселих, завдань — декілька пізнавальних ігор.-оглядів, які переходять одна в одну і становлять своєрідну ігрову сюїту. Учасники цієї сюїти, об"єднані в невеликі команди (не більше 10—15 осіб у кожній), виконують творчі завдання і по черзі виступають зі своїми рішеннями-експромтами. До сюїти можуть входити гра в оркестр, естафета веселих завдань, пісенне коло.

Вечір-подорож — пізнавальний огляд, учасники діляться один з одним своїми знаннями, враженнями, припущеннями щодо навколишнього життя. Прикметною особливістю такої зустрічі є використання прийому рольової гри в подорож, що дає змогу обмінюватися досвідом, колективно відкривати світ у жвавій, захоплюючій формі, розвивати допитливість, винахідливість, творчу уяву, товариську взаємодопомогу.

Вечір розгаданих і нерозкритих таємниць — захоплююча гра, що дозволяє у жвавій, невимушеній формі обмінюватися знаннями, думками, здогадками: вона навчає ставити питання, доводити і спростовувати, вести колективний пошук істини, спираючись на відомості, отримані з найрізноманітніших джерел — підручників, книжок, журналів, газет, кіно, радіо, телебачення.

Естафета улюблених занять — справа-огляд, під час якої кожний з членів колективу по черзі знайомить інших зі своїм улюбленим заняттям, розповідає про те, як він ним займається, про свої пошуки, удачі та невдачі, про свої плани, показує, чого він досяг, відповідає на запитання, дає поради.

Захист фантастичних проектів — пізнавальна справа-огляд, під час якої кожна група учасників демонструє підготовлений нею проект, де втілено уявлення авторів про одну зі сторін життя в майбутньому і дано відповіді на запитання інших учасників, і намагається якомога переконливіше обгрунтувати свої пропозиції.

Збори-диспут — пізнавальна творча справа, мета якої — поставити перед учасниками життєво важливе, складне, справді спірне питання (або декілька таких питань, об"єднаних однією темою), виявити і зіставити різні думки, захоплюючи всіх колективним пошуком найкращого рішення.

Місто веселих майстрів — масова рольова гра, що задовольняє і розвиває інтерес школярів до діяльності людей різноманітних професій і залучає до романтики колективного творчого життя.

Пісенне коло — масова гра-огляд, учасники якої діляться на декілька команд, почергово (по колу) виконують пісні на обрану тему.

Прес-конференція — пізнавальна творча справа-огляд, що організується у формі рольової гри-бесіди членів певної делегації з, представниками мас-медіа.

Рейд — операція-похід, яка здійснюється силами добровольців (дітей і дорослих). Триває декілька днів, а інколи і довше (2—3 тижні), наприклад під час літніх канікул.

Сюрприз — колективна трудова справа-операція: творчий подарунок, підготовлений дітьми та їх старшими друзями на радість іншим.

Турнір-вікторина — пізнавальна справа огляд, в якій беруть участь декілька команд, і кожна команда колективно готує запитання і відповіді за обраною темою або за декількома темами.

Турнір знавців — пізнавальна справа-огляд, проводиться декількома колективами, кожний з яких по черзі організує творче змагання (свій тур) між іншими учасниками. Турнір знавців можна проводити в класі або між класними колективами, а також між зведеними командами старших і молодших.

VII. ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА

Для того щоб ідеї технології колективного виховання впроваджувати в діяльність якого-небудь колективу, в першу чергу необхідно знайти в цьому колективі особу особливого типу, лідера, що може захопити і повести за собою дітей. Педагог, працюючи з дітьми за цією технологією, повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену рефлексію та емпатію, володіти достатніми вміннями у сфері організаторської та комунікативної діяльності. Своє спілкування з вихованцями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності та захопленості спільною творчою діяльністю, бути прикладом для дітей у дотриманні законів— заповідей колективу, серйозно ставитися до обрядів і символів, до самої форми життєдіяльності колективу. Учні повинні відчути, побачити спорідненість діяльності вихователів і учнів, зрозуміти, що для педагогів колективна організація творчої діяльності є не тільки технологією виховання, а й особистою життєвою позицією.

Розглянемо особливості діяльності педагогів на кожному етапі підготовки і проведення колективної творчої справи.

При проведенні колективного цілепокладання дорослі не диктують, не нав"язують своїх думок, а міркують разом з дітьми, роз"яснюють щось не до кінця зрозуміле, відповідають на всі запитання. Тон розмови повинен бути доброзичливим, зацікавленим, товариським.

На етапі колективного планування успіх збору-старту багато в чому залежить від особистості ведучого. Педагог зіставляє висунуті варіанти, ставить навідні, уточнювальні запитання. Пропонує обґрунтувати висунуті ідеї або їхню критику, ставить додаткові "завдання для обмірковування". Виз­начальну роль на цьому етапі відіграє взаємне переконання і дорослого, і самих дітей у необхідності запропонованої справи. В цей період діти навчаються творчого пошуку найкращого варіанта рішення завдання, а педагоги привчають кожного до такого пошуку, використовуючи різні прийоми.

Не менш важлива роль педагога і на етапі колективної підготовки справи, характер його впливу на вихованця і взаємодія з ним. Не можна допускати тиску на дитину, він не викличе ентузіазму в підлітка, скоріше навпаки: він перестане зважати нинішнє діло своїм, втратить до нього інтерес. Педагог повинен уміти користуватися засобами, які збуджують вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі в здійсненні загальної справи: захоплення добрим сюрпризом (виконання мікроколективом частини загальної справи по секрету від інших), допомога, дружньою порадою (пропозиція декількох варіантів виконання — на вибір), захоплення "секретним договором" ("Давай разом підготуємо це по секрету від усіх?!"), довіра відповідальним дорученням ("Тільки ти це можеш зробити"), звертання до вихованців по допомогу, з про­ханням навчити ("Покажи мені, будь ласка, як це краще зробити ."), товариська вимога від імені колективу ("Раз вирішили всі разом, то треба ."), товариське заохочення всіма формами схвалення, а також похвалою (розгорнутим схваленням) і винагородою морального характеру від імені колективу.

На етапі проведення справи педагоги захоплюють вихованців особистим прикладом бадьорого настрою, мажорного тону, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху, перемоги у боротьбі з власними слабкостями. а у разі потреби — рішучою вимогою від імені колективу, повністю серйозним або з відтінком гумору ("Слухайте наказ — носа не вішати!").

Якомога більше педагогічного такту до особи учня педагог повинен виявити на етапі колективного підбиття підсумків. Він повинен проявити чуйність, дипломатичність у разі програшу, не дати образити учасників КТС. Зуміти об"єктивно оцінити ситуацію, логічно викласти низку помилок і дати адекватну оцінку роботи — ось основне завдання керівника на цьому етапі.

Педагогу необхідно виявити свої організаторські здібності та конструктивні вміння, далекоглядність для реалізації у найближчій післядії висунутих у ході аналізу КТС завдань.

VIII. З ДОСВІДУ РОБОТИ

Деякі шкільні колективи м. Миколаєва працюють за методикою колективного творчого виховання, наприклад гуманітарна гімназія №2, загальноосвітня школа №50. Вони переробили методику колективного творчого виховання, пристосувавши до наших днів. І в цій якості вона своєчасна і вкрай потрібна.

Шкільний колектив — це складна система різноманітних за типами колективів і об"єднань. У шкільному колективі учень вступає в спілкування і взаємодію з багатьма дорослими, вчителями, школярами різного віку, що відкриває великі можливості для спільної творчої діяльності.

У цих школах досягнуто єдності дорослих і дітей різного віку. Спільно вирішувати завдання різних видів вони починають з і вересня, коли для розробки річного плану роботи збираються на "велику раду" керівники школи (директор, його заступники) і керівники учнівського колективу. І потім цілий рік дорослі й діти діють за виробленим спільними зусиллями планом. Тут скасовано цілу низку дитячих "посад без роботи". Замість старости працюють чергові командири, що обираються на певний період, їх наділено більшими повноваженнями, отже, вони несуть більшу відповідальність. Це дозволяє дітям бути як у ролі тих, які віддають накази (і відповідають за них), так і в ролі виконувача наказів. Щороку проводиться декілька комплексних колективних творчих справ. Гуманний, довірливий стиль стосунків, доброзичливість і емоційна щирість, без підкресленої учительської вищості, однакова зацікавленість І захопленість учасників — усе це максимально зближує дітей і дорослих, дає їм задоволення.

Для процесу становлення і розвитку дитячого колективу важливу роль відіграє атмосфера доброзичливості, довіри і поваги до особистості кожної дитини, емоційності й творчого пошуку, які панують у колективі; вибір різностороннього і творчого характеру діяльності коле­ктиву, різноманітність форм і видів цієї діяльності. Процес розвитку дитячого гурту вимагає постійного ускладнення і урізно­манітнення видів діяльності.

Найефективнішою формою організації дитя­чого дозвілля є колективна творча справа (КТС), яку умовно поділяють на:

* експромт (пісні, ігри, концертні номери, бе­сіди тощо),

* мала творча справа;

* велика творча діяльність.

Прикладами КТС — експромту є:

— колективні пісні (із додаванням до них ори­гінальних невимушених рухів);

— ігри;

— концертні номери + ігри із аудиторією;

— бесіди на основі запитань-експромтів («Чо­му сьогодні поменшало сміття?», «Ти любиш манну кашу?» тощо).

Прикладів малих творчих справ можна бути безліч, адже їх суть дуже проста: загін щоразу ділиться на кілька груп у 3—4—5 осіб. Кожній групі пропонується нескладне творче завдання і дається кілька хвилин на його виконання. Особливо цікаво якщо перед кожним новим завданням формуються нозі, групи. Таким чином, протягом невеликого відрізку часу, доки проходить справа, кожна дитина має змогу поспілкуватися практично із усіма членами загону.

Пропонуємо окремі творчі завдання, які залюбки виконуються дітьми різного віку:

— інсценувати анекдот;

— «оживити» картину видатного художника;

— зобразити знайомих людей (вожатих, працівників їдальні) за їх звичною/незвичною/ справою;

— підготувати пародію не естрадних зірок чи телепрограму;

— вигадати рекламу непотрібних речей;

— продемонструвати виступ у цирку дреси­рувальника і його тварин;

— побудувати групову скульптуру на запро­поновану тему;

— намалювати портрет один одного;

— скласти коломийки на задану тему;

— заримувати буріме;

— показати зйомки кінофільму (роботу на кіностудії) тощо.

Не обов"язково, щоб творчі завдання були складними: головне — створити невимушену атмосферу, пізнати один одного і свої власні здібності.

Водночас, цей вид діяльності, за умови його всебічної продуманості, може мати достатнє пізнавальне значення, стати джерелом корисної інформації для дітей.

Ось приклади таких творчих завдань:

• намалювати портрет загону;

• спорудити «Родинне дерево» із піску;

• намалювати листівку «Світ моїх прав»;

• створити карту закладу (регіону, України) на тему: «Тут потрібна наша допомога»;

• «зняти» відео-ролик «Сім"я майбутнього»;

• скласти екологічний кросворд;

• здійснити верстку плакату «Спасибі — чі»;

• підготувати пам"ятку одноліткам «Як жити і не помилятися»;

• розробити анкету «Вільний час дитини тре­тього тисячоліття»;

• розробити «маркетинговий план» розвитку дитячого центру тощо.

Варто зазначити, що такого роду творчі завдання потребують обов"язкового підведення підсумків після завершення їх виконання: організація виставки творчих робіт, проведення анкетування, обмін пам"ятками і подарунками, складання колективних листів, послань та інше.

Велика творча діяльність реалізується у дитячому центрі на рівні загонових, дружинних та загальнотабірних справ.

Усе розмаїття дитячих справ можна вкласти у такі видові рамки:

Пізнавальні справи: "

— подорожі-знайомства («Світ моїх прав» — знайомство із Конвенцією ООН про права дитини; «Подвиги Котигорошка» — подорож у світ народної казки; «Мій край —зелена Укра­їна» — подорож містами, регіонами, річками тощо, «Веселковими стежинами» — гра-експрес за програмами діяльності федерації дитячих організацій; «Я у незнайомому місті» — гра-експрес; «У бальному царстві» — знайомство, розучування і демонстрація бальних танців); «Козацькому роду нема переводу» — конкурсна програма на основі історичного матеріалу);

— вікторини («Україна — перлина Європи» — запитання, пізнавальні завдання після екскурсії містом; «Я і безпека» — практичні поради щодо дій у складних життєвих і надзвичайних ситуаціях);

— захист проектів;

— усні журнали – пізнавальні справи – огляди на зразок серії коротких виступів – сторінок різної тематики оточуючого і внутрішньо колективного життя.

Усний журнал може випускатися систематично (наприклад, раз в два тижні або щомісячно) і епізодично. Другому випадку усний журнал краще називати альманахом.

Усний журнал дає можливість кожному члену колективу ділиться з друзями своїми знаннями, враженнями, інтересами; дозволяє в живій, образній формі знайомити всіх з політичними подіями, новинами суспільного життя (політична інформація); сприяє вирішенню завдань ідейно-політичного, розумового, естетичного виховання.

Варіанти роботи з усним журналом.

1. Кожен мікро колектив разом зі своїми старшими друзями випускає, по черзі (наприклад, раз в два тижні) номер усного журналу для свого класу, збору.

2. Кожен старший класний колектив по черзі виступає номер усного журналу для школи.

3. Класний колектив готує усний альманах (наприклад, до свята) і виступає з ним перед іншими класами (молодшими, паралельними) і поза школою.

4. Усний альманах випускається збірною командою (“творчим об’єднанням”) любителів із одного або різних класів – для школи, для учасників злету, для оточуючих людей, наприклад, під час турпоходу, рейду або десанту.

Можливі теми і жанри сторінок (і частин) усного журналу: “Казкова”, “Що? Де? Коли?, “Наші мами і тата”, “Україна і світ”, “Спортивна”.

Поради організаторам.

Назва усного журналу може бути традиційною або мінятися, але в любому випадку вона вибирається узгоджено, в результатів відкритого або закритого конкурсу на кращу пропозицію між всіма учасниками; якщо усний журнал випускається почергово декількома авторськими колективами, то кожен може назвати свій журнал по-своєму.

Зміст номера (теми частин, сторінок) обговорюється на загальнім зборів – старті учасників; частини або сторінки для підготовки і виступу розподіляються по бажанню, причому бажаючі можуть брати участь, звичайно, і в декількох частинах (сторінках). Кожну частину (сторінку) готує невелика команда. Після виступу, загальний збір обговорює його, дає поради авторам – виконавцям). Після необхідного доробку усний журнал (альманах), “виходить в світ”. Бажано після кожного виступу з усним журналом проводити короткий загальний збір – “вогник”.

Назва чергової частини (сторінки) може об’явитися або всіма учасниками, або ведучими, або тією командою, яка виступає з цією частиною (сторінкою).

Дорослі (педагоги, батьки) можуть бути прямим організаторами роботи (очолювати редколегію), консультантами при підготовці найбільш відповідальних і складних частин журналу, а також авторами – виконавцями окремих сторінок, підготовлених разом з дітьми або як сюрприз для них.

Усний журнал – це спільна творча справа дітей і їх старших друзів на користь і радість своєму колективу і іншим людям!

— трудові десанти – операції, які проводяться силами дітей і їх старших друзів: вихід або виїзд добровольців на поміж іншим колективом і організаціями в якій-небудь життєво важливій справі. Помі може і повинна бути надана в порівняно короткий час, як завжди протягом одного або декількох днів напруженої роботи.

Трудовий десант організовується за закликом тих, кому необхідно надати допомогу, за завданням правлячих органів, за ініціативою самого колективу.

Приклади життєво важливих завдань, які розв’язуються в трудових десантах; поміч лісництву в охороні природи, в боротьбі з лісовими пожарами і іншими стихійними лихами; поміч в будівництві в створенні садів, парків, пам’ятників; поміч в підготовці і проведенні масового свята.

Рішення про посилку десанту приймає екстрений спільний збір або збір колективу. Беруть участь у десанті на добровільних засадах цілі колективи або збірна команда, командир якої вибирається спільними зборами і несе перед ним повну відповідальність. Дорослі беруть участь в десанті в якості комісарів, членів штабу, рядових бійців.

В залежності від цілі десанту підготовка до нього триває декілька днів або годин. В окремих випадках десант проводиться за тривогою, а підготовка до виконання завдань іде по ходу.

Трудові десанти виховують потребу і уміння приходити на поміч людям в любий час і в любих умовах; турбуватися про них безкорисно; розвивають кмітливість, настирливість, почуття відповідальності перед суспільством і колективом.

—концерти – “блискавки” – ігри-огляди, учасники яких (декілька команд) готують за короткий час (не більше 30 хв.) імпровізовані колективні виступи за визначеною програмою (“Міні – Голівуд”).

Програма концерту – “блискавки” складається також експромтом, краще за все збором капітанів команд за пропозиціями учасників.

В програму включаються декілька обов’язкових для кожної команди жанрів, наприклад: декламування сценки, оригінальний жанр.

Програма може бути ускладнена таким завданням: об’єднати всі обов’язкові номери єдиною темою або сюжетом. В результаті кожна команда покаже невелику концертну суєту або навіть спектакль. При цьому можливі два варіанти:

а) тема (сюжет( таких суєт – спектаклів для всіх команд спільна (вибирається також спільно – збором капітанів за пропозиціями команд).

б) кожна команда, починаючи підготовку, придумує свою тему (сюжет).

Порядок огляду.

1. Створення команд (якщо вирішено брати участь збірними колективами), вибори капітанів, складання програм.

2. Підготовка концерту командами (час – 15-20 хв., в любому випадку не більше півгодини).

3. Почерговий виступ команди (кожній дається 5-7 хв.).

Поради організаторам.

Закінчити концерт добре спільною піснею, наприклад кращою з тих, які використовувались під час виступу команд.

Проводити концентр – “блискавку” можна під час святкових виступів.

Змагання між командами влаштовувати не слід. Нехай кожен виступ має одну ціль – задоволення, радість друзів, а весь концерт буде своєрідним обміном сюрпризами.

Учасниками концерту – “блискавки”, можуть бути і постійні об’єднання.

Головне в грі – прояв творчих здібностей, кмітливості, фантазії кожного учасника.

— літературно-художні конкурси – колективні справи, які розвивають творчі здібності кожного учасника. Засновані на обміні знаннями, враженнями, інтересами.

Літературно-художні конкурси краще за все будувати як турботу кожного про своїх товаришів, про свій колектив і його успіхи в змаганнях. Разом з тим творчі роботи (казки, розповіді, малюнки), створені в ході конкурсу, повинні розглядатися всіма учасниками як спільні досягнення, інтересні і повчальні для інших людей (родичів, далеких друзів).

Види прикладів літературно-художніх конкурсів: на кращу казку (на одну і ту є тему, вибрану спільно всіма учасниками, або на різні теми); на кращу розповідь або казку в малюнках з підписами (на спільну або довільну тему); на кращий колективний малюнок (на спільну бо довільну тему); на кращий підпис під малюнком або серію малюнків; на кращий лист далеким друзям.

Поради організаторам.

Конкурси можна проводити “блискавкою”, протягом короткого часу, або пропонувати учасникам декілька днів для підготовки.

Теми і зміст літературно-художніх робіт можуть бути різноманітними.

Дорослі (вчителі, батьки) виступають к друзі – порадники дітей, допомагають їм готувати сюрпризи для інших учасників конкурсу.

Роботу на конкурс можна робити відразу всім разом або естафетою – передаючи один одному казку, розповідь, малюнок для продовження. При цьому важливо потурбуватися, щоб ніхто не залишився в стороні.

Закінчити конкурс краще за все оглядом-захистом всіх показаних робіт (автори читають свої казки, розказують про малюнки, відповідають на питання друзів), а потім колективним обговоренням їх досягнень і недоліків.

Журі конкурсу повинні так оцінювати роботи, щоб не було ображених. Можна використання при цьому пам’ятні призи (наприклад, листівки).

Добре, якщо журі дасть пораду, як використати творчі роботи на радість людям.

Спортивні справи:

— Мала олімпійські ігри;

— гра-випробування «Котигорошко»;

— футбольні турніри;

— конкурсні програми («Веселий фініш», «Ко­зацькі забави»).

Справи-свята (державні, народні чи само­стійно вигадані свята) тощо.

Мала творча діяльність включає дитячі заходи, реалізація яких можлива на рівні Загонових Справ, а велика знаходить свій вияв у дружинних, загальнотабірних справах.

Важливо пам"ятати, що співвідношення заго­нових справ до дружинних повинно складати 3:1, тобто кожні три загонові справи, ретельно сплановані і організовані, повинні слугувати підготовкою до однієї великої, дружинної справи, ще краще організованої і підготов­леної.

Як організувати роботу загону щодо підгото­вки творчої справи?

• Визначити педагогічну мету КТС (знання, які отримують діти; риси характеру, уміння і навички, які формуються у дітей під впливом. певного виду діяльності).

• Визначити контекст справи (які справи про­ходили раніше, які будуть проходити пізніше).

• Визначити ЗМІСТ, справи (якщо справа ве­лика, то її зміст може включати кілька справ).

• Визначити вік, кількість учасників, вимоги до них, узгодити з учасниками факт проведення КТС.

• Визначити форму і тип, справи.

• Вирішити організаційні сторони справи. « Провести КТС.

• Підвести підсумки КТС.

Отже, умовно колективну творчу діяльність можна поділити на три рівні: рівень підготовки, рівень організації і рівень виконання (про­ведення).

До рівня підготовки відносяться: написання сценарію і режисура свята, проведення репе­тицій, виготовлення костюмів; розробка запи­тань для диспуту; виготовлення запрошень, плакатів, оформлення місця проведення справи, запис фонограм тощо.

Рівень організації -включає; пошук необхід­них ресурсів, розподіл їх; пошук і розподіл реквізиту; організація реклами, (якщо вона необхідна); узгодження форми, змісту, терміну, місця проведення справи із зацікавленими особами. Конкретніше: забезпечення зали для репетицій, пошук необхідної апаратури, отри­мання доступу до необхідних приміщень, зв"язок із адміністрацією, зв"язок із засобами масової інформації, організація перегляду номерів, проведення генеральної репетиції тощо.

Рівень виконання включає власне проведен­ня творчої справи. Наприклад, ступінь підгото­вки ведучих, якість гри акторів і т і.

Розглядаючи, творчу діяльність як багато­рівневу модель, бачимо, що велика кількість виховних завдань вирішується на рівнях під­готовки і організації, тому при розгляді творчої справи варто особливу увагу надавати процесу її підготовки й організації. Нерідко, навіть за умови доброї підготовки і організації зовнішній результат не відповідає задуманому. Проте, це не означає, що поставлені виховні завдання не виконані. Навпаки, подібна ситуація дає можли­вість педагогу, вихователю розвивати аналітичні здібностей дітей, допомагає осмислити, та, що сталося, проаналізувати недоліки і зробити висновки на майбутнє.

Важливо пам"ятати: при організації КТС головним педагогічним результатом є процес підготовки і організації справи, а не її зов­нішній результат.

Реалізація кожного рівня може здійсню­ватися різними людьми. Проте ці люди повинні усвідомлювати, що беруть участь у загальній (колективній) справі. Тобто, у кожної дитини, що бере участь у справі, є своя роль (чи своя діяльність). Ці ролі щодо підготовки КТС мож­на визначити для дітей так:

• учасник (виконує конкретні завдання: вив­чає роль і грає її, відповідає на запитання вікторини, готує реквізит, домовляється з конкретною людиною про приміщення тощо);

• генератор ідей (висуває, пропонує ідеї, але не обов"язкове їх реалізує);

• організатор (людина, здатна повністю орга­нізувати справу, тобто, визначити і сфор­мулювати її завдання: підготовка оформлення, репетиції, домовленості і т.д.).

• учасник-організатор (людина, яка хоче вико­нувати деякі завдання сома, але може і організувати діяльність інших). Як правило, дитина, яка є учасником-організатором, не може охопити всього обсягу завдань щодо підготовки КТС.

Педагог-організатор, котрий організовує тво­рчу справу зі своїм загоном професійно, ніколи не повинен забувати про:

• розподіл роботи (хто за яку частину від­повідає);

• оформлення (плакати, лозунги, значки, му­зика тощо);

• інформацію (оголошення, листівки);

• обладнання (приміщення, меблі, декорації, хто ладнає і хто прибирає);

• джерела матеріалів (книжки, відео-, аудіо-плівки, -диски);

• учасники (скільки та які групи, хто їх орга­нізує);

• проведення (етапи справи, їх зв"язок, справа кожної групи на різних етапах, заповнення пауз);

• нагородження (грамоти, призи);

• оцінювання (склад журі, критерії оціню­вання);

• літопис КТС загону, табору (фотогра­фування, відеозапис, фотогазета, газета, ма­теріали для літопису);

в аналіз (місце і час обговорення; учасники обговорення; критерії оцінювання; аналітичні оцінки: що і як пройшло, що могло би бути кращим і як цього досягнути, що найбільше запам"яталося, кому подякувати).

Цікавою формою в технології колективних творчих справ є Великий збір, що проводиться на виїзді один раз в навчальному році. Наведемо опис Великого збору в школі №50.

День перший. Біля входу в школу дітей зустрічає старший — представник загону, що агітує щойно прибулих вступати в його загін. Після комплектації загонів було проведено операцію "Затишок". Наступним у плані стояли "вогники знайомства" у загонах. У "колі орлят" діти знайомляться одне з одним, вирішують, яким бути їхньому загону (назва, девіз, пісня), виготовляють "візитки" з тими іменами, які вони для себе обрали, обирають чергового командира, розробляють проект заповідей збору, грають і співають. Ввечері збираються на "Загальний вогник". Загони захищають своє ім"я, обраний девіз і пісню; в театралізованій формі роблять свої заявки на творчість до загальної "Скарбниці талантів збору"; обирають раду командирів. По закінченні заходу збирається Велика рада. Підбиваються підсумки: "більше творчості"; "педагогам не нав"язувати свою точку зору, позбуватися шаблонів"; "позбуватися командирства й окриків"; "вожатим не залишатися осторонь"; "думати і робити разом"; "раді ......

Страницы: [1] | 2 |




 
 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Колективне творче виховання | Реферат

TextReferat © 2014 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.