Головна   Додати в закладки Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Педагогіка
Розмір файла: 60 Kb
Кількість завантажень:
284
Кількість переглядів:
10391
Описання роботи: Реферат на тему Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри
Дивитись
Скачати


ВСТУП 3

РОЗДІЛ.1. Технології раннього навчання М. Зайцева .6

1.1. Концептуальні засади технологій раннього навчання М. Зайцева .6

1.2. Особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання читання .9

1.3. Особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання математики .12

РОЗДІЛ.2. Технології раннього навчання Г. Домана 16

2.1. Концептуальні засади технологій Г. Домана .16

2.2. Особливості змісту технологій навчання дітей читання Г. Догмана 19

2.3. Технологія навчання дітей математики за Г. Доманом

2.4. Технологія формування в дітей енциклопедичних знань

РОЗДІЛ.3. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри .

3.1. Значення гри на ранньому етапі розитку дитини 3.2. Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей раннього віку

3.3. Методика проведення дидактичеої гри .

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .

ВСТУП

У ранньому віці відбуваються істотні зміни в розвитку дітей. Уже на першому році життя дитина здатна брати й утримувати предмети, а пізніше робити ряд різнома­нітних дій — тримати чашку та пити з неї, їсти ложеч­кою, закривати та відкривати коробки, нанизувати на стержень кільця й багато іншого. До двох, двох з по­ловиною років дитина добре ходить, бігає, може виби­ратися на невелике підвищення й сходити з нього. У ранньому дитинстві діти набувають уміння розрізня­ти предмети за їх зовнішніми ознаками (формою, вели­чиною, кольором тощо).

У ранньому віці дитина оволодіває величезним надбан­ням людства — мовою. На другому році вона розуміє звернену до неї мову, сама починає розмовляти й до трьох років майже вільно розмовляє з людьми, що її оточують.

Цей бурхливий процес розвитку не відбувається сам по собі, тільки завдяки природним можливостям організму (спонтанно), як це стверджують деякі буржуазні вчені. Нормальне визрівання вищої нервової діяльності — не­обхідна умова повноцінного розвитку дитини. Але тільки природних задатків для цього не досить, потрібний до­датковий вплив з боку людей, які виховують дитину.

Тому для сучасного етапу розвитку дошкільної освіти в Україні характерна широка наявність у ньому інноваційних технологій та процесів.

Американський дитячий лікар і психолог Глен Доман досліджує психологію розумового розвитку дітей. У 1940 р. він здобув науковий ступінь із фізіотерапії в Пенсільванському університеті. У 1955 р. заснував Інс­титут розвитку людського потенціалу (Філадельфія), який нині очолює його донька і послідовниця Джанет Доман. Він є автором всесвітньо відомої серії «М"яка ре­волюція», що охоплює книги «Як дати дитині енцикло­педичні знання», «Як навчити дитину математики», «Як навчити дитину читати», «Як розвинути розумові та фізичні здібності дитини» та ін.

Г. Доманом створена сучасна теорія і широк,а прак­тична програма раннього навчання дітей, зручна для застосування не лише в навчально-виховних закладах, а й у домашніх умовах.

Ще в галузі інноваційних технологій дошкільного виховання, зокрема раннього навчання, працює російський педагог-філолог М. Зайцев. Вони засновані на принципово нових підходах до навчання грамоти й математики і забезпечують високу його результативність.

Особливості, які зумовили популярність та широке застосування цих технологій, є доступність їх у використанні і максимальна наочність матеріалів.

Крім вище названих учених, що вже прославили себе своїми інноваційними технологіями раннього навчання, є чимала кількість науковців і практиків Л. Артемова, Н. Буркуна, А. Бурова, Н. Дернович та ряд інших.

М е т а даної курсової роботи розкрити особливості технологій раннього навчання.

Отож для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати ряд поставлених з а в д а н ь:

1) ознайомитись з технологіями раннього навчання М. Зайцева;

2) вказати на особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання читання і математики;

3) з’ясувати концептуальні засади технологій Г. Домана;

4) проаналізувати особливості змісту технологій навчання дітей читання, математики та енциклопедичних знань за технологією Г. Догмана;

5) охарактеризувати роль і значення дидактичної гри в технологіях раннього навчання.

О б’ є к т о м дослідження даної курсової роботи є інноваційні технології раннього навчання дітей.

П р е д м е т о м дослідження – методика дошкільного виховання.

Дана курсова робота складається з:

- вступу;

- трьох розділи;

- висновків;

- списку використаної літератури.

Перші два розділи розкривають особливості технологій раннього навчання дітей.

Третій – про роль дидактичної гри в технологіях раннього навчання.

РОЗДІЛ.1. Технології раннього навчання М. Зайцева.

1.1. Концептуальні засади технологій раннього навчання М. Зайцева

Комплекс оригінальних методичних прийомів техно­логій М. Зайцева базується на відкриттях і теоретичних узагальненнях про психічні особливості розвитку люди­ни російських учених-фізіологів Івана Сеченова (1829— 1905), Івана Павлова (1849—1936), Олексія Ухтомського (1875—1942), невропатолога, психіатра, психолога Володимира Бехтерєва (1857—1927), психолога Олексія Леонтьєва (1903—1979).

На думку І. Сеченова, психічні явища є обов"язко­вим компонентом будь-якого поведінкового акту, своє­рідними складними рефлексами (лат. reflexus— відо­браження — реакція-відповідь організму на впливи, які здійснюються через нервову систему). Тимчасовість психічних актів у свідомості він пояснював розчлену­ванням моментів сприймання на окремі ланцюги через рухові реакції. Вивчаючи зародження та формування психіки дитини, Сеченов обґрунтував важливу роль членування сенсорного ( лат. sensus — відчуття) потоку і вирішальне значення рухових реакцій.

Спостереження, відкриття й узагальнення І. Сечено­ва знайшли своє практичне втілення у педагогічних технологіях М. Зайцева. У них сенсорний потік подріб­нений на своєрідні „кванти інформації”, операції з яки­ми супроводжують ритмічні рухи з періодичними мо­торно-емоційними акцентами. З орієнтацією на цей принцип М. Зайцев створив навчальні посібники, під час роботи з якими діти цілком звільнені від регламентованої поведінки. Навпаки, їхня навчальна діяльнії насичена цікавими ігровими ситуаціями з елементам змагання. У процесі таких занять вони відчувають неабияку радість від досягнутих результатів навчання. Стійкі позитивні емоції сприяють нормалізації та активації всіх функціональних систем організму дитини отже її здоров"ю.

До оздоровчих факторів належить і ритмізація діяльності, що виявляється під час навчання грамоти, у ритмічних звукових подразненнях, ритмічних рухових в повідях дітей, у дозованих за певним правилом моторно-емоційних акцентах, у ритмічних рухах кисті дитини.

Важливим у системі оздоровчих ефектів дидактичних прийомів М. Зайцева є „формування правильної постави, висока загальна рухова активність, робота над фіксацією погляду тощо” [;192]. Все це здійснюється на заса­дах індивідуального підходу до дитини. Педагогічні М. Зайцева дистанційовані від вербально-ло­гічного спрямування, яке за традиційних форм і мето­дів навчання часто породжує ефект беззмістовної бага­томовності.

Сучасні психофізіологи застерігають від надмірної орієнтації на формування функцій, властивих лівій півкулі головного мозку, яка відповідає за мову, логіч­ну пам"ять, словесно-логічне (абстрактне) мислення, й ігнорування правої півкулі, що відповідає за образ­ність, цілісність, яскравість сприйняття подій та явищ, аналіз тонких емоційних компонентів, зокрема й мовних.

Розроблена Зайцевим технологія навчання читання використовує типово дитячий засіб пізнання світу — кубики, яким великого значення надавали Я.-А. Коменський, Ф. Фребель. Не менш важливі вони і в наш час, коли віртуальні образи комп"ютерного навчання відривають дитину від реалій навколишнього світу, по­роджують ілюзорне відчуття вседозволеності, формують жорстокість, байдужість до явищ природи і соціального буття, дегуманізують її свідомість. Не випадково техно­логію М. Зайцева високо оцінив автор оригінальної сис­теми розвивальних ігор Б. Нікітін.

Принциповим положенням технології є одночасний розвиток мовлення дітей з навчанням їх читання. За та­кого підходу читання

розглядається не як передумова «прискореного розвитку», а як процес оволодіння но­вою мовною реальністю — письмовим мовленням. Опо­ненти М. Зайцева критикують його за намагання навчи­ти читати дітей у надто ранньому віці, не аргументуючи своїх міркувань. Певною мірою можна було б з ними по­годитися, якби ця технологія передбачала обов"язкове сидіння за столами, регламентувала поведінку дітей, потребувала складних дидактичних посібників. Навпа­ки, реалізація цієї технології не вириває дитину з кон­тексту її природного буття, не створює для неї нездолан­них бар"єрів. Навчання читання поєднується із грою, співом. Наприклад, запам"ятовування складів відбува­ється у формі коротких складових пісеньок (використо­вуються як фонетична розминка і супроводжуються ру­хами).

„Психологічні особливості віку враховуються у використанні всіх видів памяті: звукової, моторної, просторово – рухової, зорової, що робить процес навчання нескладним, захопливим” [;9]. За твердження дефектологів, які працюють із малюками, що мають вади психічного розвитку, занняття за системою М. Зайцева забезпечують неабиякі результати в опануванні читання, письма, мови. Тому окремі з цих дітей випереджають своїх здорових однолітків.

Психофізіологічні засади технологій М. Зайцева засновані на визнанні неабияких можливостей дітей дошкільного віку в сприйманні та засвоєнні на чуттєвій основі знань про навколишній світ. Їх автор виходив із того, що для повноцінного формування особистості потрібно задіяти всі органи чуття, забезпечити належний розвиток відчуттів і сприймань як головних способів пізнання дитиноюпредметів та явищ. Наприклад, безмежні можливості зору, слуху, нюху, тактильного сприймання (на дотик) слід використовувати в навчанні саме тоді, коли вони формуються і розвиваються як головні чинники пізнання дитиною світу. Адже навіть у дитини, котра народилася здоровою, неуважність батьків і педагогів до розвитку чуттєвих способів пізнання може спричинити серйозні проблеми розумового та морального розвитку. Людина зі сформованими відчуттями та вміннями сприймати вільно орієнтується в навколишньому світі, самостійна, впевнена у своїй діяльності, у стосунках з іншими людьми.

1.2. Особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання читання

Технології раннього навчання спрямовані на опанування грамоти та математичний розвиток дітей. Технологія навчання грамоти пропонує оригінальний шлях до читання через письмо. Свого часу цей метод розробила М. Монтессорі.

Гра – посібник „Кубики Зайцева” містить 52 картонки, які можна легко скласти в кубики, три таблиці, а також методичні коментарі. Кубики поділяються за різними критеріями:

- за об’ємом кубики поділяються на великі і маленькі, великі подвійні, (склеєні один з одним);

- за кольровими ознаками. За кольром ккубики розпізнають, послуговуючись такою схемою: „золотий” – жовтий, „залізний”- сірий, „дерев’яно – золотий”, „залізо – дерев’яний”;

- за звучанням наповнювача (кубики Зайцева, що звучать), відсутність звуку;

- за вібрацією наповнювача, яка спиймається пальцями руки, що тримає кубик;

- за вагою;

- за поєднаннями ознак.

М. Зайцев розглядає склад як „мускульне зусилля мовного апарату, що усвдомлюється” [; ], кожну букву саму по собі, кожну букву на позначення приголосного звука з наступною, яка позначає голосний, або кожну, що передає приголосний із м’яким знаком.

Склади розташовуються у таблиці, зіставляючи і співвідносячи їх за дзвінкістю, глухістю, твердістю, м’якістю.

Навчання читання за кубиками М. Зайцева відбувається у три етапи:

1. Ознайомлення з кубиками і таблицями, вивченя складів. Його метою є ознайомлення дітей з кубиками і таблицями, навчання розрізняти їх за кольорами і звучанням, називати склади на кубиках, знаходити і називати склади в таблицях. Після роботи з кубикамидіти за допомогою указки відшукують у таблицях потрібні словосполучення.

На цьому етапі діти виконують такі ігрові вправи: «Вгадай, який кубик звучить», «Підбери до маленького великий кубик», «Побудуй башточку чи паровоз», «Знайди на своєму кубику букву золотого кубика і на­зви склад», «Знайди кубик, який я назвала», «Якого кубика не стало?», «Що змінилось?». Коли називають «ім"я» та «прізвище» кубика, склади промовляють: хо­ром; дитина, до якої апелює педагог; по черзі (наприк­лад, Л — ЛА — ЛО — ЛУ — ЛИ — ЛЕ). Далі настає чер­га для ігор

«Знайди на картках слово, складене з куби­ків»,

«Склади з кубиків слово, написане на картці»,

«Знайди своє ім"я на картці серед інших»,

«Склади з ку­биків назву до картинки»,

«Складове лото» (з викорис­танням картинок із зображенням тварин і неповним підписом на картинці та картинок із складом, якого не вистачає).

На таблицях зображені ті самі кубики, але в розгор­нутому вигляді. Вихователь указкою показує слова, а діти порівнюють їх із тим словом, що вже викладене ку­биками. З опорою на такі таблиці трирічний малюк лег­ко вивчає до сотні складів та складових пісеньок. Таке проспівування є чудовою „гімнастикою для розуму” і сприяє коригуванню звуковимови. Дітям подобається супроводжувати пісеньки грайливими рухами рук, плесканням у долоні, притупуваннями, за сигналом ви­хователя робити паузи, співати тихіше чи голосніше, швидше чи повільніше. Дуже важливо, щоб діти про­співували всі склади, які є в українській мові. Це допо­магає зробити для них читання легким і зрозумілим.

2. Читання одного слова. Дітям, які вже вміють ви­кладати з кубиків різні слова, пропонують так звані складові картки (написані яскравим великим шриф­том). На цьому етапі ускладнюються й ігри. Вони вже потребують не тільки зацікавленості дітей, а й їх само­організації. Граючи в ігри «Здогадайся, де твоє ім"я», «Назви іграшку по-іншому», «Знайди слово навпаки» тощо, діти самостійно викладають прості речення, ви­значають та ставлять наголос у словах, розділові знаки. Читання слів з карток супроводжується спеціальними завданнями, спрямованими на розвиток мовлення, пам"яті та кмітливості. Причому діти швидко навча­ються читати цілими словами.

3. Читання тексту, ігри-тексти з кубиками. Цей етап передбачає закріплення вміння дітей впевнено читати окремі слова, читати слова у реченнях і відтворювати суть прочитаного. Дітям пропонують ігри з картками, ігри-головоломки з кубиками і роботу з текстом:

«Під­бери потрібний колір»,

«Підбери потрібне слово»,

«Який предмет я загадала?»,

«Знайди продовження слова» та ін.

Так, у грі «Схожий — несхожий» викорис­товують картки зі словами: м"яч, куля, троянда, ро­машка, сонечко, хрущ, лисиця, вовк, трактор, ванта­жівка. Вихователь описує предмети, наприклад: „Дві квітки. Одна з білими пелюстками і жовтою серединою. Друга з рожевими пелюстками і колючками. Одна квіт­ка садова, друга — польова”.

Діти мають порівнювати їх, знаходячи спільні й відмінні ознаки, впізнавати за описом, знаходити відповідь серед карток.

Після того як діти навчаться читати невеликі тек­сти (прислів"я, приказки, скоромовки, лічилки тощо), вони опановують читання текстів із книжок з великим шрифтом і яскравими, виразними ілюстраціями. Вихо­ватель читає вголос, а діти стежать за текстом очима і читають внутрішнім голосом. На цьому етапі виховате­лю важливо дбати про освітлення кімнати, навчити ді­тей правильно сидіти під час читання тощо.

Отже, розвивальний ефект технології навчання чи­тання досягається завдяки складовому, а не фонемному принципу навчання; поєднанню навчання зі співами; ви­користанню всіх видів пам"яті; максимальній наочності.

1.3. Особливості змісту педагогічних технологій М. Зайцева для навчання математики

Такий самий підхід, як для навчання читання, реалізується і у формуванні в дітей еле­ментарних математичних уявлень.

Гра-посібник «Столік» («Мільярдер») зорієнтована на математичний розвиток дітей. Базується вона на ви­користанні двох наборів картонних смуг (числових стрі­чок) завдовжки 65 см по 10 шт. у кожному, з рядами чи­сел: від 0 до 9, від 10 до 19 . від 90 до 99, завширшки від 6 до 23см (ширина смуги зростає із збільпіенням значен­ня числового ряду). Відмінність наборів полягає в тому, Що в одному десяток представлений пірамідкою з кру­жечків, набраних як 4 + 3 + 2 + 1, у другому — двома ря­дами квадратиків 5 + 5. Застосовують і дві таблиці — зе­лену, що знайомить з використанням знаків « + », «-», « = » на елементарних арифметичних прикладах; і черво­ну, яка допомагає дитині зрозуміти математичні дії мно­ження і ділення.

Крім ознайомлення з цифрами, числами і матема­тичними діями, посібник представляє будь-яке число в в межах сотні у чотирьох образах: звуковому, графічному (цифровому), кількісному та компонувальному (можли­вості поділу одного числа на інші або його складання.

Наприклад, число 47:

Дитина сприймає його (як і будь-які інші числа) у сукупності ознак: сорок сім — чує звуки; бачить, скіль­ки предметів представлено (кружалець, квадратиків); як вони скомпоновані: чотири десятки, сім одиниць (сім складається з чотирьох і трьох у кружальцях або з п"яти і двох у квадратиках), до десяти не вистачає трьох; ба­чить, як це число виражається цифрами.

Для ознайомлення дітей з числовою стрічкою М. Зайцев пропонує низку вправ:

1. Порахуй, переводячи указку з клітинки в клітинку і голосно називаючи числа, від початку до кінця стрічки.

2. Порахуй по порядку: 0, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90 і 100, якщо розташувати картку з написаними на ній цифрами під зображенням нуля. Через деякий час діти можуть рахувати і в зворотному порядку: 100, 90, 80, 70 . 10, 0, а пізніше — від ста до нуля: 100, 99, 98, 97, . З, 2, 1, 0. Дітям подобається здійснювати «запуск ракети» із зворотним відліком, щоб, замість «нуль», ви­гукнути: «Пуск!»

3. Покажи, скільки тобі років. Дитина на числовій стрічці показує (як правило, з ентузіазмом), скільки їй років. Аналогічні дії діти виконують, відповідаючи на питання про вік братика, сестрички, тата, мами, роди­чів, номер свого будинку, квартири, телефону тощо. Назву вулиці вони показують по складовій таблиці (по­сібник «Кубики Зайцева»).

За допомогою карток і числових стрічок діти вчать­ся рахувати двійками, трійками, четвірками і т. д. (17, 34, 51, 68, 85), додавати, віднімати, розв"язувати зада­чі, освоювати десяткові дроби тощо.

До методичних переваг «Століку» належать логіч­ність побудови, що дає змогу навіть найменшим дітям оволодіти алгоритмами і здійснювати математичні дії з одно- і двозначними числами, та наочність. Гра-посібник допомагає дитині розвивати творчість, рухатися, взаємодіяти з однолітками.

Однією із складових успіху технологій Зайцева є не­ухильне дотримання принципу «від конкретного до абс­трактного, від конкретно-образного до словесно-логіч­ного».

Технології М. Зайцева кардинально відрізняються від традиційних методик розвитку мовлення дітей і формування в них елементарних математичних уяв­лень. Однак вони засвідчили свою високу результатив­ність, а також можливість застосування не лише в освіт­ніх закладах, а й у домашніх умовах.

РОЗДІЛ.2. Технології раннього навчання Г. Домана

2.1. Концептуальні засади технологій Г. Домана

За переконанням Г. Домана, „основи інтелекту, осві­ченості людини, життєві перспективи загалом заклада­ються у перші дитячі роки. Цей період є вирішальним для подальшого життя дитини, і вона вже ніколи не зможе перевершити потенціал, закладений до 5 років” [;200].

Тварини й люди в утробі матері перебувають у тако­му положенні, від якого відносно легко перейти до сто­яння і ходіння на чотирьох кінцівках. Тому дитинчата багатьох тварин, наприклад собаки, мавпи, корови, ко­ня, відразу після народження можуть повзати, навіть вставати на ноги й ходити. їхній мозок теж сформовується до моменту народження.

Людська дитина долає у своєму розвитку після на­родження складний і тривалий шлях. Народжується вона безпорадною і вчиться користуватися своїм тілом і мозком після народження. її мозок на момент наро­дження подібний на чистий аркуш паперу. Від того, що буде зафіксовано на ньому на ранній стадії розвитку, за­лежатиме обдарованість дитини.

На думку Г. Домана, „ранній розвиток дитини охоп­лює два аспекти:

1) загальний розвиток;

2) навчання читання, математики, основ природни­чих наук, літератури, мистецтва” [; 25].

Людський мозок містить приблизно 1,4 млрд. клі­тин. У новонародженої дитини більшість із них ще не задіяна. У процесі розвитку мозку між його клітинами формуються особливі містки-відростки, які можуть ефективно працювати, лише будучи об"єднаними в систему.

Найактивніше утворюються ці зв"язки в період від народження дитини до трьох років. Тоді з"являється приблизно 70—80 % таких утворень. З їх розвитком розширюються можливості мозку. За перші шість міся­ців після народження мозок досягає 50 % свого доросло­го потенціалу, а до трьох років — 80 %. До цього віку розвивається фундаментальна здатність мозку прийма­ти сигнали ззовні, створювати образи зовнішніх явищ і предметів і запам"ятовувати їх, тобто формується осно­ва подальшого інтелектуального розвитку дитини. Це підтверджують випадки з життя дітей, котрі в перші ро­ки після народження перебували серед тварин.

Знайдені у печері неподалік від Калькутти (Індія) «виховані» вовками дівчатка Амала й Камала, а також хлопчик — «дикун з Авейрону» (маленький Мауглі), який жив у лісах південної Франції, так і не навчилися поводитись як люди. І ніякі старання спеціалістів їм у цьому не могли зарадити.

Про благодатну роль раннього навчання дітей свід­чить дитинство багатьох геніальних людей, з якими батьки працювали досить цілеспрямовано. Г. Доман висловлює припущення, що „видатні люди не були на­роджені геніями; їх талант максимально розвинувся завдяки створеним у ранньому дитинстві сприятливим умовам і чудовій освіті, передусім тому, що вони дуже рано навчилися читати” [].Чисельні дослідження засвід­чують, що більшість обдарованих людей почали читати набагато раніше, ніж пішли до школи. Це пояснюють, як правило, тим, що вони були обдарованими від приро­ди. Однак можна поставити питання й інакше: А чи не тому ці діти виявили видатні здібності, що почали чита­ти з раннього дитинства? Це припущення не менш пра­вомірне, ніж перше. На його користь можна навести ба­гато доказів, що робить його достовірним науковим фактом.

За його переконаннями, у житті дитини найважли­вішими є два періоди:

1. Від народження до 1 року. У цей період дорослі не­виправдано виявляють щодо дитини надмірну опіку, намагаючись утримувати її в теплі, стежачи, щоб вона була чистою і нагодованою, обмежуючи при цьому мож­ливості формування її нервової системи. Натомість дитині необхідно надати майже необмежені можливості для руху і безпосереднього дослідження об"єктів.

2. Від 1 до 5 років. У цей період формується інтелект людини. Тому дорослі повинні намагатися якомога пов­ніше задовольняти потребу дитини у все новому матері­алі для вивчення, „який вона прагне засвоїти у всіх до­ступних їй формах і особливо у мовній — усній або пись­мовій. Якщо в цей час дитина навчиться читати, то, - на думку Домана, - „перед нею розкриються двері у скарб­ницю історії, людської писемності, де зберігаються на­копичені віками знання” [;201].

У структурі інтелекту дослідники виокремлюють та­кі складові:

— функціональний інтелект (здібності, які дитина залежно від ситуації використовує або не використовує);

— потенційний інтелект (здібності, які дитина може задіяти, якщо матиме можливість).

Головними характеристиками, які свідчать про вдосконалення інтелекту, є:

— здатність до пересування на двох ногах;

— здатність користуватися мовами;

— здатність писати за допомогою пальців;

— візуальна здатність (сприймати зором);

— аудіальна здатність (сприймати на слух);

— тактильна здатність (відчувати на дотик).

Від 1 до 5 років дитина повинна навчатися, що зу­мовлено її унікальною властивістю вбирати всю ін­формацію з наколишнього середовища. Цю здатність дитячого мозку М. Монтессорі назвала „всотуючим ро­зумом”[]. Володіючи такою здатністю, малюк без особ­ливих зусиль може навчитися читати найлегшим і природним способом, говорити іноземними мовами. Надалі ця здатність поступово втрачатиметься. Тому саме в ранній період дитина повинна одержати всю ба­зову інформацію. За твердженням Г. Домана, особис­тість, чия пам"ять збагачена знаннями, які вона вміє використовувати, є всі підстави вважати обдарованою. Однак метою раннього розвитку і виховання дитини не може бути „вирощування” геніїв: „Наша мета — аж ніяк не зробити дитину Нобелівським лауреатом, чи; всесвітньо відомим скрипалем, чи олімпійською "зір­кою" ” [;202]. Головне — допомогти їй визначитися в житті, із різноманітних можливостей зосередитися на най­важливіших для неї.

Отже, ранній розвиток має дати дитині таку освіту, яка забезпечить їй глибокий розум і здорове тіло, зро­бить її кмітливою і доброю.

2.2. Особливості змісту технологій навчання дітей читання Г. Домана

Очолювані Г. Доманом спеціалісти в галузі розвитку раннього навчання розробили оригінальні технології навчання дітей читання, математики, а також техноло­гію, завдяки якій дитина може оволодіти енциклопе­дичними знаннями.

Технологія навчання дітей читання. Вона прин­ципово відрізняється від загальноприйнятої. Називаю­чи дитину «лінгвістичним генієм», Г. Доман перекона­ний, що її потрібно вчити читати не за буквами і склада­ми, а відразу словами, оскільки це значно простіше і доступніше для дітей будь-якого віку, починаючи з 6— 8 місяців. Це означає, що дитина може навчитися чита­ти (про себе) раніше, ніж говорити.

Ця технологія придатна і для навчання читання ді­тей іноземними мовами.

Як свідчать дослідження Г. Домана, дитина за­пам"ятовує певне слово, побачивши і почувши його 12—15 разів. Для цього рекомендується писати слова на смужках щільного паперу розміром 10—15 см чер­воними прописними буквами заввишки 7,5 см, ос­кільки великі букви максимально прості для зору, а червоний колір здатний привернути увагу дитини. Поступово можна переходити на чорні букви меншого розміру.

Протягом 5—6 днів дитині показують набори слів (по п"ять у кожному), починаючи з одного набору і по­ступово збільшуючи їх кількість до п"яти. Кожний із них показують дитині тричі на день протягом 5 днів, кожне слово — до 1 секунди. За день проводять 15 за­нять тривалістю 5—7 секунд, з інтервалом не менше півгодини. Далі у кожному наборі щодня замінюють од­не слово на нове.

Дитина будь-якого віку, навчаючись читати, долає 5 етапів, на яких об"єктами її уваги є:

1) окремі слова;

2) словосполучення;

3) прості речення;

4) поширені речення;

5) книги.

Перші 15 слів, які пропонують дитині для читання, мають бути найзнайомішими і найприємнішими для неї. Як правило, це її ім"я, імена родичів, назви улюбле­них продуктів і видів діяльності, предметів домашнього побуту та ін. Потім дають слова, які позначають части­ни тіла, елементи будинку і домашньої обстановки; предмети, що належать дитині, продукти харчування тощо. Наступна група слів містить дієслова. Кожне но­ве слово супроводжують демонстрацією дії, яку воно позначає. Пізніше пропонують прикметники.

На кожному новому етапі поступово зменшують ви­соту букв, дотримуючись правила, яке забороняє одно­часно зменшувати розмір шрифту і збільшувати кіль­кість слів.

2.3. Технологія навчання дітей математики за Г. Доманом.

Її засто­совують у ранньому віці (2,5—3 років), оскільки вона дає змогу навчити мозок дитини розрізняти кількість і, як наслідок, усі обчислення здійснювати як операції з множинами, за рахунок чого і досягається їх швид­кість. Навчання дітей математики згідно з цією техно­логією передбачає 5 етапів:

1) упізнавання кількості;

2) упізнавання рівності;

3) розв"язання прикладів;

4) упізнавання цифр;

5) упізнавання рівності з цифрами.

Суть технології Г. Домана найчіткіше окреслює пер­ший етап. Для впізнавання кількості виготовляють комплект карток з червоними кружальцями, від 1 до 100. Навчання починають з карток, на яких нанесені кружальця від 1 до 5. Дитині тричі на день послідовно показують картки з кількістю кружалець від 1 до 5 і на­зивають відповідне число. Наступного дня проводять три заняття з першим комплектом, додаючи ще один комплект — з картками від 6 до 10. Його також показу­ють тричі на день. Перед кожним наступним показом картки обов"язково перетасовують, щоб їх послідов­ність була непередбачуваною.

З першими двома комплектами заняття проводять п"ять днів. З шостого в кожному комплекті щоденно од­ну картку змінюють на нову. Приблизно за 50 днів ди­тина запам"ятовує всі картки і відрізняє одну від одної.

Відтоді вона зможе сприймати те, що дорослий може лише бачити. З першого погляду вона впізнає 47 кружа­лець, 47 монеток або 47 мотрійок, виявляючи феноме­нальну здатність до розрізнення: вона завжди відрізняє 99 кружалець від 98 і 100.

Після ознайомлення з числами та їх записом у мозку дитини виникає бачення відповідної кількості кружа­лець, тобто вона здатна „бачити” відповідну множину, що дає змогу швидко здійснювати будь-які математичні обчислення. Ця здатність є основою особливих матема­тичних здібностей.

Після подолання п"яти етапів навчання математики розпочинається глибоке вивчення математики за підруч­никами з математики, алгебри, геометрії, тригонометрії, вищої математики самостійно або з допомогою старших.

2.4. Технологія формування в дітей енциклопедичних знань

Суть її полягає у збагаченні розуму дитини різно­манітними фактами, які є основою знань. За тверджен­ням Г. Домана, існує певна аналогія між людським моз­ком і комп"ютером: „Мозок, як і комп"ютер, повністю залежить від набору фактів, закладених у його пам"ять” [;]. У комп"ютері цей запас іменується базою да­них, а мозок, як висловився Г. Доман, використовує „базу знань”. Факти, які засвоюють діти, він вважає своєрідними „бітами знань”. Малюки вивчають і за­пам"ятовують їх значно швидше й легше, ніж дорослі. Чим менша дитина, тим легше й успішніше це їй даєть­ся. Але факти становлять лише основу знань, а не самі знання. Середній набір фактів свідчить про середнє за рівнем знання; великий набір фактів означає, що база для знань перевищує середню.

Технологія Домана сприяє засвоєнню дитиною де­сятків тисяч точних, надзвичайно цікавих фактів («бі­тів знань»). їх подають на картках розміром 30 х 30 см чітким малюнком, схемою, якісною ілюстрацією, фо­тографією. На зворотному боці кожної картки розміщу­ють пояснювальний текст, який зачитує дорослий.

Щоб зробити інформацію доступнішою для вивчення дитиною, всі галузі знань Г. Доман поділив на 10 розділів:

1. Біологія.

2. Історія.

3. Географія.

4. Математика.

5. Фізіологія людини.

6. Загальні закони природознавства.

7. Музика.

8. Мистецтво.

9. Мови.

10. Література.

Кожний розділ знання поділено на підрозділи і горії).

Наприклад, розділ — Біологія розділ – Географія

Категорія: Категорія:

1. Ссавці. 1. Материки та океани.

2. Птахи. 2. Країни Європи.

3. Рептилії. 3. Країни Америки.

4. Амфібії. 4. Країни Азії.

5. Риби. 5. Антарктида – міжнародний

6. Молюски. континент.

7. Комахи. 6. Прапори державсвіту.

8. Квіти. 7. Представники корінного

9. Дерева. населення країни.

10. Кущі 8. Високі гори.

9. Великі ріки світу

розділ — Математика

Категорія:

1. Геометричні форми у планіметрії.

2. Кути.

3. Геометричні об"ємні форми.

4. Математичні символи.

5. Аксіоми в геометрії.

6. Римські цифри.

7. Метрична система мір довжини.

8. Метрична система мір ваги.

9. Вимір часу.

10. Система дробів.

Розділ — Музика Розділ — Мистецтво Категорія: Категорія:

1. Музичні інструменти. 1. Видатні художники.

2. Ноти. 2. Шедеври Ван-Гога.

3. Символи. 3. Шедеври Пабло Пікассо.

4. Видатні композитори. 4. Шедеври Леонардо да Вінчі.

5. Тривалість музичних інтервалів. 5. Шедеври Мікеланджело.

6. Видатні співаки. 6. Шедеври Сезанна.

7. Відомі артисти балету.

8. Давні музичні інструменти різних народів світу.

9. Уривки з відомих музичних творів.

За відповідною логікою формуються „біти знань”, наприклад:

Розділ — Географія

Категорія — Материки й океани.

Біти знань (контури кордонів):

1. Азія.

2. Америка.

3. Африка.

4. Антарктида.

5. Європа.

6. Австралія і Океанія.

7. Атлантичний океан.

8. Індійський океан.

9. Тихий океан.

10. Північний Льодовитий океан.

Розділ — Математика

Категорія — Геометричні форми.

Біти знань (рисунки):

1. Куб.

2. Сфера.

3. Призма.

4. Циліндр.

5. Конус.

6. Піраміда.

7. Еліпсоїд.

8. Октаедр.

9. Додекаедр і т. д.

Розділ — Музика

Категорія — Музичні інструменти.

Біти знань (зображення):

1. Піаніно.

2. Скрипка.

3. Гітара.

4. Флейта.

5. Гобой.

6. Валторна.

7. Тромбон.

8. Кларнет.

9. Барабан.

10. Віолончель і т. д.

Розділ — Мистецтво

Категорія — Шедеври живопису.

Біти знань (репродукції):

1. «Джоконда».

2. «Мадонназ немовлям».

3. «Соняшники».

4. «Святе сімейство».

5. «Три музиканти».

6. «Весна».

7. «Марія Медичі».

8. «Меланхолія».

9. «Явління Христанароду».

10. «Весілля» і т. д.

Для зручності розподілу і вивчення матеріалу кож­ну категорію розбито на комплекти з 10 карток-бітів із найменуванням кожного біта на звороті. „Пояснюваль­ний текст, що характеризує конкретний біт, має відпо­відати таким вимогам:

— інформація в ньому повинна бути точною, тобто містити факти, а не припущення;

— інформація має бути зрозумілою, термінологічно точною, без двозначності;

— текст повинен бути цікавим і, по можливості, з гу­мором” [; 208].

Наприклад:

Розділ — Музика

Категорія — Музичні інструменти.

Комплект — Струнні інструменти.

Біт — Скрипка.

Пояснювальний текст:

1. Скрипка — струнний інструмент.

2. Скрипка має чотири струни.

3. На скрипці грають за допомогою смичка.

4. Смичок виготовляють з кінського волосся, і коли ним водять по струнах, утворюються звуки.

5. Скрипка має різні функціональні частини (перелік).

6. Струни скрипки кріплять до колок.

7. Скрипка була вперше виготовлена в Італії у XVI ст.

8. Перші скрипки використовували як народний інструмент для танцювальної музики.

9. Вперше скрипку було запроваджено в оперний оркестр Клаудіо Монтеверді.

10. Нині скрипка — важливий інструмент симфо­нічного оркестру: у повному оркестрі 35 скрипок.

Г. Доман рекомендує розпочинати ознайомлення з бітами знань представленням 5 різних категорій, кожна з яких містить 5 бітів знань. У перші дні слід повторю­вати: «Це комаха (назва)». Згодом можна вимовляти лише найменування бітів, оскільки діти дуже швидко засвоюють правила. Кожну категорію потрібно повто­рювати не менше 3 разів на день. Поступово їх кількість збільшують до 10 на день, прискорюють темп їх показу (на кожну категорію — не більше 10 секунд). Після цьо­го в кожній категорії один біт замінюють на новий. Ви­далені картки кладуть у картотеку. «Життєвий цикл» одного біта — 30 демонстрацій, тобто його показують тричі на день протягом 10 днів.

Відстоюючи право дитини на освіту, яке, за словами Г. Домана, закладено в генах, він стверджує: „Кожна дитина після народження володіє більшим потенцій­ним інтелектом, ніж той, який використовував при житті Леонардо да Вінчі”[;209].

РОЗДІЛ.3. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри

3.1. Значення гри на ранньому етапі розитку дитини

В історії розвитку ясел у нашій країні був період так званого госпіталізму. У той період діти в яслах мали прекрасні гігієнічні умови, але їх психічному розвитко­ві та вихованню не приділялася належна увага. В ре­зультаті цього здорові, добре доглянуті діти пізно по­чинали ходити, розмовляти, гратися. Отже, для правильного розвитку дитини не досить, щоб вона мала лише нормальну будову організму й властиві йому біологічні задатки, потрібний ще активний вплив на дитину дорослих, які її оточують. У деяких закордонних теоріях обстоюється думка про те, що маленька дитина вчиться на власному досвіді й сама „відкриває світ”. Немає сумніву в тому, що дитина ба­гато що засвоює безпосереднім наслідуванням людей, які її оточують. Таким чином вона в основному опановує мову, набуває побутових навичок тощо. Вона багато чого засвоює від безпосереднього зіткнення з різними предметами. Цей самостійно набутий досвід має велике виховне значення: пробуджує інтерес, розумову актив­ність, дає багато конкретних вражень. Але переоцінюва­ти значення цих самостійних спроб і пошуків недоціль­но, вони не завжди продуктивні і часто призводять до формування викривлених, перекручених уявлень, що мо­жуть порушити правильну орієнтацію дитини в навко­лишньому середовищі, а деякі з них взагалі можуть бу­ти небезпечними для життя й здоров"я дитини. Радянська педагогіка і психологія висунули дуже важ­ливе теоретичне положення, яке стверджує, що найспри­ятливіший вплив на розвиток дитини має продумане ви­ховання й навчання, яке здійснюється з урахуванням вікових особливостей. Щоб маленькі діти оволоділи не­обхідними рухами, мовою, різними життєво необхідними вміннями, їх цього потрібно вчити.

Цінність раннього навчального впливу давно підмітив народ: ним створені дитячі пісеньки, потішки, іграшки і ігри, які водночас і розважають, і навчають маленьку дитину. Наприклад, така випробувана віками потішка, як «Ладі-ладусі», примушує дитину прислухатися до то­го, що говорить дорослий, стежити за його діями, наслі­дувати їх (плескати в долоні, піднімати руки, опускати їх на голову). Народ створив чудові твори — потішки, примовки, які вчать дітей тонкощів рідної мови. Деякі примовки спонукають наслідувати нескладні звукоспо­лучення, оволодівати різними мовними інтонаціями. Ін­ші містять у собі незамінний матеріал для вправляння дітей у вимовлянні звуків.

Продуманої конструкції рухові посібники та іграшки — стіл-бар"єр, візок — допомагають дитині міцно стояти на ногах, упевнено робити перші кроки. (Великі можливості для сенсорного розвитку й удоско­налення спритності рук дають такі народні іграшки, як пірамідки, матрьошки, неваляшки, розбірні кулі, яйця тощо. Дітей приваблює барвистість цих іграшок, забав­ність дій з ними. Граючись, дитина навчається розрізня­ти форму, величину, колір предметів, оволодіває різно­манітними діями, рухами. І все це своєрідне засвоєння елементарних знань і вмінь здійснюється у захоплюю­чих, доступних дитині формах.

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найпридатнішою формою навчання.

Навчальний вплив необхідний як у сім"ї, так і в дитя­чих закладах, тут він набуває особливо важливого зна­чення. В умовах суспільного виховання найдоцільніше комплектувати групи дітьми одного віку. Це дає змогу розумно здійснювати гігієнічний режим і догляд за діть­ми відповідно до особливостей кожного віку, розв"язу­вати завдання фізичного виховання. Але в цих умовах дитина більшу частину часу проводить у колі ровесників, і в неї мало можливостей наслідувати досконаліші зра­зки мови, гри, навичок старших дітей.

Отже, щоб діти розвивалися нормально, педагоги дошкільних закладів повинні користуватись найбільш дійовими, активними засобами виховання. Навчальний вплив, який у сім"ї здійснюється стихійно, від випадку до випадку, повинен стати провідною формою виховання й застосовуватися навмисно й планомірно, охоплюючи всіх дітей групи. Багато чого дитину можна навчити в процесі повсякден­ного спілкування з нею в побуті, під час режимних про­цесів (умивання, вдягання тощо), а також під час про­гулянок, ігор.

3.2. Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей раннього віку

Найдійовішою формою навчального впливу є дидактично спрямовані заняття, спеціально ор­ганізовані вихователем. Вони дають педагогові можли­вість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприймання дітей, повідомляти їм доступні ві­домості, формувати вміння й деякі інші важливі якості. Завдяки організованому характеру занять, відведенню для них спеціального часу в режимі дня вихователь мо­же заздалегідь продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор"»"Як зазначалося раніше, найефективнішою формою навчання дітей раннього віку є дидактичні іг­ри, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати. Ігрова форма навчання – провідна в ранньому дитинстві, але вже в цьому віці вона не єдина. На другому, а тим більше на третьому році життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її оточує: дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт, що рухається по вулиці. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих. Щоб за­довольнити зростаючий інтерес дитини до навколишньо­го, спрямувати увагу на певні явища, дати дітям пот­рібні відомості, пояснення, вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано, розповідати, роз­мовляти з ними. Такі заняття не можуть уже вкладати­ся в рамки дидактичної гри, хоча в них і можна вико­ристати окремі ігрові прийоми. Ось чому в цьому посіб­нику ми користуємося двома термінами — «дидактичні ігри» і «заняття». І те й друге проводиться організова­но в спеціально відведений час. Обмежитися просто наз­вою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній грі, без сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в нав­чанні маленьких дітей.

Серед розмаїття ігор, які проводяться в до­шкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створю­ються дорослими й пропонуються дітям, наповне­ні конкретним змістом і супроводжуються певни­ми правилами. Це — навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння ви­користовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розу­мове завдання розв"язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра — „одна з форм навчального впливу педагога на дитину” [;]. Вона стане йому в доб­рій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого ма­теріалу, передбаченого програмою, й має прово­дитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета ди­дактичної гри — суто ігрова, задля якої діє дити­на. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостій­но, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.

Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували засвоєння дошкільнятами певних знань.

Наприклад, навчальна мета гри "Що котиться, що не котиться?" — навчити дітей розпізнавати предмети за формою (куб, куля), звернути їхню ува­гу на властивості предметів. Ставиться нібито лише ігрове завдання — спритно докотити предмет до рис­ки, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски до­котиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдан­ня і, щоб виконати його, необхідно долати трудно­щі, самостійно діяти в певній ситуації або з певни­ми предметами, набуваючи власного діяльнісного та чуттєвого досвіду.

Зміст дидактичних ігор визначено в чинних про­грамах. Істотною ознакою дидактичної гри є ігро­вий задум. Він зацікавлює дітей, збуджує їхню ак­тивність, викликає бажання грати. Ігровий задум часто закладений у самій назві гри і є її початком. Так, у грі "Впізнай, що в торбинці" цей задум полягає в тому, щоб намацати рукою якусь іграш­ку в торбинці й назвати її.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль — визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають по­ведінку та взаємини дітей у грі. Використовувані правила є критерієм правильності ігрових дій, їхньої оцінки.

Специфічний характер дидактичних ігор і занять вису­ває необхідність у певній регламентації відомостей, пот­рібних дітям, а також умінь і якостей, які в них слід формувати. Такий матеріал для груп раннього дитин­ства дає програма виховання в дитячому садку. Про­грама організовує виховний процес у дошкільному закла­ді, робить його чітким і результативним. В цьому його перевага перед сімейним вихованням, де не завжди про­водиться продумана система впливу на дитину. Дидактичні ігри й заняття дадуть добрий результат ли­ше тоді, коли вихователі ясно усвідомлюють, які зав­дання можуть бути розв"язані в процесі їх проведення і в чому особливості організації цих занять у ранньому дитинстві.

Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумово­го виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність малень­ких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх від­творювати побачені дії, почуті слова. „Розвиток зосередженості і здатності до наслідування — необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важливих завдань, яке має розв"язуватися під час занять, тим більше, що не всі діти однаковою мі­рою оволодівають цими якостями” [].

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихова­тель учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихо­ватель закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у занят­тях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовніш­ній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удоскона­люється сприймання дитини.

Вихователь розкриває перед дітьми світ доступних їх розумінню явищ природи, розповідає про працю дорос­лих (побутову працю старших дітей), ознайомлює з де­якими засобами пересування. Зрозуміти всі ці явища дитина не може без пояснюючого слова дорослого. То­му «а заняттях ставиться завдання — навчити дітей слу­хати й розуміти звернену до них мову й самим користу­ватися мовою.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навко­лишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми. Діти поступово навчаються складати й розби­рати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев"яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна пла­номірність дій.

Отже, дидактична гра — це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на за­няттях. Вона створює життєві умови для різнома­нітного застосування цих знань, активізації розу­мової діяльності. Тут також виявляються помилки, яких припустилися діти, й труднощі, з якими вони стикаються. Вихователь допомагає виправити і по­долати їх.

Хоча багато дидактичних ігор не вносять нічого нового у знання дошкільнят, проте вони навчають застосовувати їх в інших умовах або містять розу­мове завдання, розв"язання якого потребує різно­манітних форм розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір року, але в дидактичній грі "Пори року" від них вимагається вміння класифікувати сезонні явища, узагальнювати кон­кретні прояви й визначати узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.

Дидактична гра ефективно допомагає долати від­ставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Ор­ганізовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з"ясовує причини недостатньої сформованості пев­них розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє фор­муванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інте­ресам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.

Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використо­вуються самостійно й позитивно впливають на роз­виток організаторських здібностей.

Керівництво дидактичними іграми потребує ве­ликої педагогічної майстерності й такту, позаяк, роз­в"язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактично обладнану ляль­ку — з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й під­даватися зусиллям дитячих рук.

Завдяки розмаїттю кольорів та матеріалів ство­рюються значні можливості для гри з лялькою, роз­витку дитячого мовлення; простота й доцільність прикрас формує естетичний смак, з ......

Страницы: [1] | 2 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.