Головна   Додати в закладки Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: БЖД, охорона праці, валеологія
Розмір файла: 24 Kb
Кількість завантажень:
25
Кількість переглядів:
1105
Описання роботи: Реферат на тему Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці
Дивитись
Скачати


ЗМІСТ

1.Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці…………………………… 3

2.Природне освітлення, його види і нормування, принцип розрахунку природного освітлення………………………………………………… 8

Список використаної літератури……………………………………….11 1.Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці.

Будь-яке законодавство, особливо про охорону праці, ефективно тоді, коли воно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Для здійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які здійснюють свої повноваження в двох правових формах: шля­хом нагляду і шляхом контролю.

Під наглядом слід розуміти правову форму здійснення захис­ної функції по додержанню законності в трудових правовідноси­нах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства.Нагляд є особли­вою правозастосовною діяльністю. Орган, що здійснює нагляд, може вказати на допущені порушення, заявити подання щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.

Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність, що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками, тру­довими колективами, Радами народних депутатів. Контроль як перевірка дій власника або уповноваженого ним органу прово­диться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності і ефективності, врахування передового досвіду організації роботи у галузі, в даній місцевості.

Хоча нагляд і контроль — різні поняття, завдання і мета їх здійснення є єдиними. Вони спрямовані на забезпечення за­конності, попередження правопорушень та їх усунення. Від­мінність між ними в основному полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи.

Вищим державним органом, що здійснює державне управ­ління охороною праці, є Кабінет Міністрів України. Він роз­робляє і забезпечує реалізацію Національної програми поліпшен­ня стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевих міністерств щодо охо­рони праці та встановлює порядок створення і використання фондів охорони праці.

Міністерство праці і соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та прово­дить контроль за якістю і своєчасним проведенням атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охо­рони праці.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці здійснюють органи Гене­ральної прокуратури України; Комітет по нагляду за охороною праці; Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров"я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуван­ням законів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокуратура здійснює свої повноваження на підставі Зако­ну України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» незалеж­но від будь-яких органів державної влади і посадових осіб. Діяльність прокуратури підконтрольна тільки Верховній Раді України.

Виконуючи функції нагляду, зокрема за точним виконан­ням законодавства про охорону праці, прокурор має право без­перешкодно входити у державні чи громадські установи, під­приємства, міністерства, відомства; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки; вимагати для перевірки накази, розпорядження, інструкції та інші акти; одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення тощо. В разі виявлення порушень закону проку­рор має право опротестовувати видані акти; порушувати кри­мінальну справу, дисциплінарне провадження та провадження про адміністративне правопорушення; давати приписи або вно­сити подання про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підля­гає обов"язковому розгляду відповідним органом або посадо­вою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється й про­курор.

Комітет по нагляду за охороною праці підпорядкований Міністерству праці та соціальної політики України. Його очо­лює голова, який за посадою є заступником міністра праці та соціальної політики України. Комітет діє на підставі Положен­ня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 328. Він не залежить від будь-яких госпо­дарських органів, об"єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів.

Основними завданнями Комітету по охороні праці є: ком­плексне управління охороною праці на державному рівні; здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих і нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища; проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на вве­дення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об"єктів і засобів виробництва тощо.

Для виконання своїх функцій Комітет по охороні праці ство­рює територіальні управління та інспекції. Державний нагляд за охороною праці здійснюють державні інспектори та поса­дові особи комітету і територіальних управлінь, яких в Україні створено 10. Управління, в свою чергу, поділяються на інспекції по охороні праці, яких в територіальному управлінні від 9 (Кар­патське територіальне управління, що об"єднує 3 області) до 31 інспекції (Донецьке територіальне управління — 1 область).

Інспекції діють на підставі Типового положення, затверд­женого наказом Комітету по нагляду за охороною праці від 19 червня 1995 р. № 92. Вони мають право: безперешкодно в будь-який час проводити перевірки підконтрольних підприємств щодо дотримання законодавства та інших нормативних актів про охорону праці; отримувати від власника необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію; подавати керівникам під­приємств обов"язкові для виконання розпорядження про усу­нення порушень і недоліків у галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію підприємств, об"єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, робочих місць та устаткування до усунення пору­шень вимог щодо охорони праці, що створюють загрозу життю або здоров"ю працюючих; накладати на підприємства штрафи за результатами комплексних перевірок та в разі невиконання приписів про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці притягати до адміністративної відповідальності праців­ників, винних у порушенні законодавчих та інших норматив­них актів з охорони праці; надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді для вжиття заходів; перевіряти додержан­ня встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечним методам праці, перевірки знань з питань охорони праці; відстороняти від виконання не­безпечних і спеціальних робіт осіб, які не мають на це права, та ін.

Під час виконання інспекторами своїх обов"язків власник підприємства повинен безоплатно створювати необхідні умови для їх роботи.

Інспекторські перевірки залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості підрозділяються на три види: оперативні, цільові та комплексні.

Оперативна перевірка — це перевірка стану і організації робіт з охорони праці, додержання вимог щодо устаткування і об­ладнання, технологій вимогам нормативних актів з охорони праці, що проводиться державним інспектором чи іншою по­садовою особою протягом робочого дня (зміни).

Цільова перевірка — це перевірка на підприємстві конкрет­них питань з охорони праці, що проводиться одним чи групою інспекторів. Вона може здійснюватися протягом як одного, так і декількох днів, що необхідні для проведення перевірки.

Комплексна перевірка — це всебічна і детальна перевірка (ре­візія) стану безпеки і умов праці на підприємстві. Головна її мета — оцінка ефективності системи управління охороною праці, технічного стану об"єктів підприємства, стану безпеки та умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпе­ки на підставі Указу Президента України від 15 грудня 1994 р. включено до складу Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки України. На це міністер­ство покладено обов"язок здійснювати державний контроль за додержанням норм і правил ядерної та радіаційної безпеки об"єктів ядерної енергії; визначати критерії, затверджувати нор­ми і правила з ядерної та радіаційної безпеки; здійснювати на­гляд за розробленням та проведенням заходів, спрямованих на запобігання аваріям на об"єктах ядерної енергії та ін.

З метою організації та здійснення державного контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки Ук­раїни діє Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою, яка наділена певним колом повноважень по здійснен­ню цього нагляду.

Державний пожежний нагляд здійснюють управління Дер­жавної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни відповідно до Положення про Державну пожежну охоро­ну, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508. Органи Державного пожежного нагля­ду здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державної ви­конавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами, а також виконують деякі інші по­кладені на них завдання.

Посадові особи Державного пожежного нагляду у разі ви­явлення порушення протипожежних вимог, передбачених стан­дартами, правилами і нормами, мають право заборонити здій­снювати будівельно-монтажні роботи і вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт.

Прийняті рішення можуть бути оскаржені у вищому органі або у посадової особи Державного пожежного нагляду у п"яти­денний термін з дня вручення рішення. Подання скарги не припиняє виконання постанови.

Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» вста­новлено, що санітарні норми, правила, гігієнічні нормативи затверджує та скасовує Головний державний санітарний лікар України.

Постановою Головного державного санітарного лікаря Ук­раїни від 9 березня 1995 р. затверджено перелік державних са­нітарних норм і правил, обов"язкових для виконання на підприє­мствах, незалежно від форм власності.

Посадовим особам органів, установ і закладів державної са­нітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тим­часово забороняти чи припиняти діяльність підприємств, об"єктів будь-якого призначення внаслідок невідповідності ви­могам санітарних норм; вилучати з реалізації небезпечні для здоров"я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речови­ни та ряд ін.

За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків органів санітар­но-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні право­порушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Значні повноваження в здійсненні контролю за додержан­ням нормативних актів про охорону праці надані місцевим дер­жавним адміністраціям і Радам народних депутатів. Вони у ме­жах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, формують за участю проф­спілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і ви­робничого середовища, що мають міжгалузеве значення, організовують в разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власни­ка або уповноважений ним орган. Для цієї мети на підприєм­ствах створюються служби охорони праці, працівники якої при­рівнюються до працівників основних виробничо-технічних служб.

Працівники служби з охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів обов"язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охоро­ни праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не прой­шли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нор­мативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробницт­ва, які створюють загрозу життю або здоров"ю працюючих; над­силати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охо­рони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасува­ти лише керівник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і представників.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві вико­нання вимог щодо охорони праці і вносити обов"язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених пору­шень нормативних актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов"язків власник за свій рахунок орга­нізовує навчання і вивільняє уповноваженого з питань охоро­ни праці від основної роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ним середнього заробітку.

Уповноважені трудовим колективом діють відповідно до Ти­пового положення, затвердженого Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, за погодженням з проф­спілками. Професійні спілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та інших нормативних актів про охо­рону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників і забезпечен­ням їх засобами колективного та індивідуального захисту. Професійні спілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповід­них програм і зобов"язань колективних договорів (угод), вно­сити власнику, державним органам управління подання з пи­тань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

За порушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадо­вих осіб органів державного нагляду за охороною праці і пред­ставників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, криміналь­ної відповідальності.

Адміністративну відповідальність можуть нести також під­приємства за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середо­вища. На них може накладатися штраф, максимальний розмір якого не може перевищувати 2 відсотків місячного фонду заро­бітної плати підприємства.

На власника покладається також обов"язок відшкодувати збитки, завдані іншим підприємствам, громадянам і державі, на загальних підставах у зв"язку з заподіянням шкоди при по­рушенні вимог щодо охорони праці.

2.Природне освітлення, його види і нормування, принцип розрахунку природного освітлення.

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція.

Адаптація — пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості).

Акомодація — пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика.

Конвергенція—здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.

Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане . освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодації.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер"єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

При надмірній яскравості джерел світла та оточуючих предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої переадаптацїї очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до швидкого стомлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, Коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню.

Природне освітлення може бути бічним (освітлення світлом, що проходить крізь отвори в зовнішніх стінах - вікна), верхнім (освітлення світлом, що проходить крізь отвори в покритті будови - стелі, і спеціальні світлові ліхтарі) та комбі­нованим (сполучення бічного освітлення з верхнім).

Норми мінімальної освітленості приміщень визначаються коефіцієнтом природного освітлення (КПО) е, що є відношен­ням природного освітлення у приміщенні Еn до одночасно ви­міряного в горизонтальній площині зовнішнього освітлення Е3:

e = Еn x ІОО%.

Е3

Нормативне значення еn для верхнього і комбінованого освітлення вище, ніж для бічного. Це пояснюється тим, що при верхньому і комбінованому освітленні нормується середнє значення КПО (есер) у точках, розташованих на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні .

Для бічного освітлення нормується мінімальне значен­ня КПО (е min): при односторонньому освітленні - в місці, розта­шованому на відстані 1 м від стіни, протилежної до вікон, на перетині вертикальної площини характерного розрізу примі­щення й умовної робочої поверхні; при двосторонньому освітленні - в точці всередині приміщення на перетині вер­тикального розрізу приміщення й умовної робочої поверхні.

Норми природного освітлення приміщень установлю­ються з урахуванням обов"язкового миття шибок: для при­міщень із незначними виділеннями пилу і диму - не менше чотирьох разів на рік.

У приміщеннях, де не передбачається природного освіт­лення або воно недостатнє, обладнується штучне освітлення, що поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Табл. 1

Норми природного освітлення

Види приміщення

Площина нормування освітлення

Освітленість робочих поверхонь, лк

Коефіцієнт природн. освітл. е,%

При боковому освіт emin

При верхньому або комбінов. освітл е ср

Обідні зали, буфети, роздаточні

Горизонтальна площина на висоті 0,8 м над підлогою

200

300

0,5

1,0

2

3

Гарячі цехи, холодні цехи, доготівельні і заготівельни цехи

Те саме

200

1,0

3

Кондитерські цехи і приміщення для борошняних виробів

-“-

00

1,0

Торгові зали магазинів: книжних, готового одягу, білизни, тканини…

-“-

300

0,5

2

Торгові зали продовольчих магазинів з само-ням

Гор-на пл-на на висоті 0,8 м над підлогою

400

0,5

2

Торгові зали магазинів: меблів, посуду, будматеріалів, електропобутових машин і т.п.

-“-

200

0,5

2

Комори продовольчих товарів

підлога

50

-

-

Комори непродовольчих товарів

-“-

75

-

-

Машинні відділення ліфтів і приміщень для холодильних установок

Горизонтальна площина 0,8 м

30

-

-

Вестибулі

підлога

75

-

-

Коридори та проходи: головні

інші

_”_

_”_

75

50

0,1

0,1

-

-

Список використаної літератури

1. В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей “Основи охорони праці” – Вид. 2-е, стериотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.

2. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.

3. Шеляков О.П. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів ВУЗів К. – 1999. 230 с.

4. Осокин В.В., Сорока І.В. Охорона праці – Донецьк 1997 – 458 с.




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Повноваження міністерств та інших центральних органів державної і виконавчої влади в галузі охорони праці | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.