Головна   Додати в закладки Облік і аудит основних засобів, їх суть та економічний зміст (ФГ “Прометей”) | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Облік і аудит основних засобів, їх суть та економічний зміст (ФГ “Прометей”) - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 203 Kb
Кількість завантажень:
451
Кількість переглядів:
10275
Описання роботи: Реферат на тему Облік і аудит основних засобів, їх суть та економічний зміст (ФГ “Прометей”)
Дивитись
Скачати


Зміст

Вступ 5

Розділ І. Теоретичні основи обліку та аудиту основних засобів 9

1.1. Класифікація та економічний зміст основних засобів .9

1.2. Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів .15

1.3. Організація бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві 16

1.4. Методи нарахування амортизації основних засобів .19

1.5. Основи проведення аудиту основних засобів на підприємстві .25

1.6. Інвентаризація основних засобів 30

Розділ ІІ. Характеристика ФГ "Прометей" 33

2.1. Загальна характеристика господарства 33

2.2. Аналіз фінансово-господарської діяльності фермерського господарства 37

2.3. Формування облікової політики стосовно обліку основних засобів 46

Розділ ІІІ. Бухгалтерський облік наявності та руху основних засобів ФГ "Прометей" 52

3.1. Порядок документального оформлення наявності та руху основних засобів .52

3.2. Аналітичний та синтетичний облік основних засобів .55

3.3. Амортизація основних засобів .65

Розділ IV. Вдосконалення обліку основних засобів шляхом проведення зовнішнього і внутрішнього аудиту в ФГ "Прометей" .69

4.1. Програма проведення зовнішнього аудиту 69

4.2. Процедури проведення внутрішнього аудиту .76

Висновок .82

Список використаної літератури 83

Додатки .87

Вступ

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними виробничими фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв"язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.

Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному виразі, з"ясовують, за рахунок чого вона сталася - за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з"ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

є) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об"єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) – це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов"язана з біологічними процесами її вирощування й призначена для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі (секція А за КВЕД).

Сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), риболовне й рибальське господарство) — це юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування й переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше ніж 75 % загальної суми виручки.

Особливості обліку, пов"язані головним чином з обліком засобів виробництва, витрат і готової продукції:

1) Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля; вона не зношується, амортизація на неї не нараховується ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку.

Земельні ділянки мають різну продуктивність, яку можна підвищувати при розумному використанні.

Земельні ділянки територіальне знаходяться в різних місцях, тому виробництво здійснюється на великих площах з переміщенням сільськогосподарських машин і механізмів.

2) Специфічними засобами виробництва є живі організми — тварини і рослини, вирощування яких залежить від природних і біологічних факторів і триває часто кілька років.

Бухгалтерський облік повинен забезпечити облік змін у них — приплід, приріст живої маси тощо, що потребує специфічних методів і прийомів.

3) Вплив природних умов зумовлює сезонність сільськогосподарського виробництва, тому витрати на виробництво тут визначаються один раз на рік, на відміну від інших видів діяльності.

4) Тривалість виробничих циклів визначає необхідність розмежування витрат за виробничими циклами, які не збігаються з календарним роком — витрати попередніх років під врожай поточного року, витрати поточного року під урожай.

Розвиток України на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних відносин, виникненням акціонерних компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної і неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб"єктів господарювання, нарахування дивідендів. Подання достовірної та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий досвід зарубіжних країн, а також робота вітчизняних аудиторів.

Слід погодитись, що аудит в Україні відбувся. Він виник на соціальне замовлення і, ще не маючи глибокої теорії, почав виконувати практичні завдання щодо підтвердження відповідної фінансової інформації. В своєму арсеналі аудитори, що прийшли на ринок серйозно і надовго, мають теорію і практику зарубіжного аудиту та вітчизняну методику проведення різного роду ревізій і перевірок.

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, – суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам"ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Вій повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об"єктивну істину щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

1.1. Класифікація та економічний зміст основних засобів.

Методологію обліку основних засобів і порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" №92 від 27.04.2000 р.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 "Основні засоби".

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об"єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов"язана з поліпшенням об"єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об"єкта; сума дооцінки вартості об"єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об"єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки:

· 101 "Земельні ділянки"

· 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель"

· 103 "Будинки та споруди"

· 104 "Машини та обладнання"

· 105 "Транспортні засоби"

· 106 "Інструменти, прилади та інвентар"

· 107 "Робоча і продуктивна худоба"

· 108 "Багаторічні насадження"

· 109 "Інші основні засоби"

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція, тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Об"єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з"єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об"єкт основних засобів складається із частин (компонентів), які мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з них частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об"єкт основних засобів.

Об"єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні фонди, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" 349-IVвід 24,12.2002p., - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку дня використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує. 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв"язку з фізичним або моральним зносом.

До основних засобів відносяться:

- будови, споруди, обладнання, обчислювальна техніка, прилади, транспортні засоби, інструменти, інвентар та інші засоби праці, вартість яких поступово зменшується v зв"язку із їх зносом, та ін.;

- сільськогосподарські машини і обладнання, робочі та продуктивні тварини, будівельний механізований інструмент та бібліотечні фонди - незалежно від вартості:

- капітальні вкладення у багаторічні насадження, на покращання земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) та у орендовані будови, споруди, обладнання та інші об"єкти, що відносяться до основних засобів.

Капітальні вкладення у багаторічні насадження, покращання земель включаються до складу основних засобів щорічно у сумі витрат і відносяться до прийнятих в експлуатацію площадок, незалежно від ступеня готовності всього комплексу робіт.

Завершені капітальні витрати у орендовані будови, споруди, обладнання та інші об"єкти , що відносяться до основних засобів, зараховуються орендарем до власних основних засобів у сумі фактичних витрат, якщо інше не передбачено договором оренди.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Основні засоби в Україні можна класифікувати: за їх функціональним призначенням; за галузевою ознакою:

- за використанням;

- за ознакою належності;

- за натурально-матеріальним складом (рис. 1).

За функціональним призначенням розрізняють:

- виробничі – основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва;

- невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

Рис. 1. Класифікація основних засобів за функціональним призначенням, галузевою ознакою, використанням та належністю

За галузевою ознакою основні засоби поділяються

на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв"язку та ін.

Більша частина основних засобів належить до галузі ""Промисловість". Вона безпосередньо пов"язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ та ін.) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво", підсобного сільського господарства - до галузі ""Сільське господарство" тощо.

У зв"язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі (непромислові).

До промислово-виробничих основних засобів належить: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових погреб населення.

За використанням основні засоби поділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв"язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об"єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Істотне значення в обліку основних засобів має поділ їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

1.2. Нормативно-правове регулювання обліку основних засобів.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" №996-XIV від 16.07.99 р.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №750/4043).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за №487/4708; із змінами: Наказ Мінфіну України №591 від 24.09.2004 p.).

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств та організацій №291, від 30.11.99 p., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.2004 р.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов"язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №893/4186 від 21.12.99 p.).

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-БР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №349-IVвід 24.12.2002 p., №1957-IVвід 01.07.2004 p.

Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" №352 від 29.12.1995 р.

Постанова №166 "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджений Постановою КМУ №116 від 22.01.96 р.

Наказ Головного архівного управління ""Про перелік типових документів" №41 від 20.07.1998 р.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.

Лист Державної податкової адміністрації України ""Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів №10413/6/23-2119 від 18.11.2004 р.

1.3. Організація бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві.

Для організації обліку і забезпечення контролю збереження основних засобів кожному об"єкту основних засобів (інвентарному об"єкту) незалежно від того, чи знаходиться він в експлуатації, в запасі або на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, насічки або таврування.

Інвентарний об"єкт - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з"єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі, а не самостійно.

Інвентарний номер, привласнений об"єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

У тих випадках, коли інвентарний об"єкт має кілька частин, які мають різний строк корисного використання і враховуються як самостійні інвентарні об"єкти, кожній частині привласнюється окремий інвентарний номер. Якщо по об"єкту, який складається з кількох частин, встановлений загальний для об"єкту строк корисного використання, вказаний об"єкт обліковується за одним інвентарним номером.

Інвентарні номери списаних з бухгалтерського обліку об"єктів основних засобів не привласнюються знову прийнятим до бухгалтерського обліку об"єктам протягом п"яти років по закінченні року списання.

Облік основних засобів повинен бути організований на всіх етапах їх руху. Загальна схема обліку основних засобів наведена на рис. 2.

Рис. 2. Схема організації обліку основних засобів

Основними завданнями організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів є:

ð контроль за збереженням основних засобів;

ð правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об"єктів основних засобів;

ð правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу (амортизації) основних засобів;

ð контроль за витратами на ремонт основних засобів, ефективністю використання основних засобів;

ð отримання документально обгрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження;

ð виявлення результатів від реалізації об"єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

Правильність обліку та контроль за його веденням на кожному підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який в обов"язковому порядку повинен містити розділ про облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (рис. 3).

Рис. 3. Основні положення з обліку основних засобів, що наводяться в наказі про облікову політику

1.4. Методи нарахування амортизації основних засобів.

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Сума нарахованого зносу (амортизації) переноситься на вартість виготовленої продукції. На суму нарахованої амортизації зменшується залишкова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання.

Об"єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об"єкта. Строк корисного використання об"єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

• очікуваного використання об"єкта, з урахуванням його потужності або

продуктивності;

• фізичного та морального зносу, що передбачається;

• правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об"єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об"єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Пояснимо деякі терміни, що використовуються при застосуванні методів амортизації основних засобів.

Вартість, що амортизується - первісна вартість об"єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - вартість об"єкта основних засобів при ліквідації.

Залишкова вартість - первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос - сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).

Якщо залишкова вартість об"єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об"єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об"єкта.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів.

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується к очікуваний період часу використання об"єкта основних засобів.

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об"єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об"єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об"єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

АВ = 3в х На

Залишкова вартість об"єкта:

Зв = Пв - ∑З

Норма амортизації визначається так:

де Зв - залишкова вартість;

∑З - сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв – первісна вартість;

АВ - річна сума амортизації;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об"єкта основних засобів;

Лв – ліквідаційна вартість.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об"єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об"єкта і подвоюється.

АВ = 3в х На

де АВ - річна сума амортизації;

Зв - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т- термін корисного використання об"єкта основних засобів

4.Кумулятмвннйметод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об"єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ = (Пв - Лв) х К;

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв- первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

К - кумулятивний коефіцієнт;

Тк - кількість років, що залишилися до кінця корисного використання об"єкта;

∑Т - сума числа років корисного використання об"єкта основних засобів.

5. Виробничий метод

Місячна сума авторизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об"єкта основних засобів.

АВм = Ом х Ва,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва – виробнича ставка амортизації.

де О - загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Лв - ліквідаційна вартість

6. "Податковий" метод

Крім вищенаведених методів, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з цим Законом основні засоби з метою нарахування амортизації поділяються на три групи.

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

До другої групи належать автомобільний транспорт та вузли; меблі; побутові прилади; інформаційні системи, телефони, конторське та офісне обладнання, устаткування.

До третьої групи належать будь-які інші основні засоби, що не включені до першої та другої груп.

Нарахування амортизації здійснюється виходячи із залишкової вартості основних засобів та квартальної норми нарахування амортизації.

Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких розмірах:

1 група- 1,25%;

2 група - 6,25%,

3 група - 3,75%.

Квартальна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою

АВкв = Зв * На

Місячна сума амортизаційних відрахувань визначається пропорційним розподілом нарахованої квартальної суми амортизації.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв"язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільш: зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти для заміни вже амортизованих об"єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості — найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об"єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об"єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, що виробляється, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об"єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів. Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації (зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного), то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об"єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше "переносили" свою вартість на вартість готової продукції.

Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції (робіт, послуг); недоліком — складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об"єктів основних засобів.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємства повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно із нормами цього Закону. Підприємства можуть застосовувати як тільки "податковий" метод нарахування амортизації, так і поєднувати його із методами, зазначеними в П(С)БО 7. Різниці між сумами нарахованої амортизації за "податковим" та бухгалтерським обліком відображаються відповідно до П(С)БО 7 "Податок на прибуток".

Із запровадженням П(С)БО 7 підприємствам надано досить багато прав самостійно вирішувати питання, пов’язані з амортизацією, наприклад:

1) визначення ліквідаційної вартості об"єктів (а отже, і вартості, що амортизується);

2) визначення терміну корисного використання (експлуатації) об"єктів;

3) вибору методу амортизації;

4) застосування до різних груп об"єктів різних методів амортизації Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір амортизаційних відрахувань, а отже і на структуру витрат.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Відображення зносу на рахунках бухгалтерського обліку

№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Дебет

Кредит

1

Введення в експлуатацію об’єкта основних засобів

10

15

2

Нарахування амортизації об"єкта основних засобів протягом терміну експлуатації об"єкта

23.91. 92. 93

13

3

Списання раніше нарахованого зносу на зменшення первісної вартості при вибутті основного засобу

13

10

4

Списана залишкова вартість реалізованого об’єкта основних засобів

972

10

1.5. Основи проведення аудиту основних засобів на підприємстві.

Будь-яке підприємство незалежно від форми власності має пев­ну кількість основних засобів, за допомогою яких здійснюється виробнича діяльність. Основні засоби є матеріальною основою виробництва, вони характеризують технічний стан підприємства та його економічний розвиток, виступають одним із головних тех­нічних ресурсів господарської діяльності підприємства. їх вико­ристання потребує організації нагляду та контролю за наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утри­мує з метою використання їх у процесі виробництва або постачан­ня товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких пе­ревищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Метою аудиту основних засобів є підтвердження достовірності даних про вартість основних засобів, відображених у фінансовій звітності. У фінансовій звітності вартісна оцінка основних засобів характеризується кількома показниками, наведеними в табл. 1.

Основними завданнями аудиту основних засобів є:

1) перевірка документального забезпечення операцій з основ­ними засобами;

2) підтвердження правильності та своєчасності відображення в обліку операцій з основними засобами;

Таблиця 1. Показники вартісної оцінки основних засобів

Код рядка заформою № 1 "Баланс"

Показник

Рахунок бухгалтерського обліку

030

Залишкова вартість

Різниця між залишками за рахунком 10 "Основні засоби" та субрахунком 131 "Знос основних засобів"

031

Первісна вартість

Рахунок 10 "Основні засоби"

032

Знос

131 "Знос основних засобів"

020

Незавершене будів­ництво

15 "Капітальні інвестиції"

3) зіставлення даних аналітичного з даними синтетичного об ліку основних засобів;

4) зіставлення даних синтетичного обліку основних засобів з даними фінансової звітності.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1. Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2).

3. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3).

4. Аналітичні та синтетичні регістри обліку основних засобів (Головна книга, Журнал-ордер № 4, відомості аналітичного обліку капітальних інвестицій).

5. Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні карт ки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Нормативною базою, яка регулює функціонування основних засобів, є такі законодавчі та нормативні документи:

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР [25];

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996—1997 роках" від 16 травня 1996 р. № 523 [52];

3. Порядок проведення індексації балансової вартості основ них засобів підприємств, організацій і установ станом на 1 квітня 1996 року, затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мін­фіну України від 23 травня 1996 р. № 148/64/103/563 [97];

4. Про затвердження змін і доповнень до Інструкції з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, затвер­джене наказом Мінфіну України від 11 лютого 1998 р. № 30 [74];

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 [82].

Аудит основних засобів доцільно проводити за схемою, наведеною на рис. 1.

На першому етапіаудитор ознайомлюється з:

• нормативно-правовими аспектами проведення операцій з ос­новними засобами на підприємстві;

• рішеннями і дозволами власника на проведення операцій з основними засобами;

• організацією бухгалтерського та податкового обліку основ­них засобів.

На другому етапі здійснюється аудит наявності основних за­собів» який може бути проведений двома способами:

— через інвентаризацію (у разі невеликої кількості засобів) за умови визначення в договорі на проведення аудиту права присутності аудитора при проведенні інвентаризації;

— документальною перевіркою. Другий спосіб полягає в тому, що об"єкт основних засобів вва­жають наявним, якщо існують документ, який підтверджує його придбання, отримання на безоплатній основі, створення тощо, акт приймання-передачі (форма № 03-1), в реєстрах обліку зроблено відповідний запис. У разі відсутності згаданих документів або за­писів актив не вважається наявним, тому він не може бути вклю­ченим до балансу.

На третьому етапі роблять аудит господарських операцій з основними засобами.

Рис. 4. Схема проведення аудиту основних засобів

1.6. Інвентаризація основних засобів

Інвентаризація основних засобів в підприємствах проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарне матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69.

Інвентаризація основних засобів має проводитися не рідше одного разу на рік (але не раніше 1 жовтня). Інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об"єкті основних засобів дозволено проводити один раз у три роки, а бібліотечних фондів — одні раз у 5 років, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов"язковим:

* при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в AT, а також в інших випадках передбачених законодавством;

* перед складанням річного звіту, крім майна, цінностей і зобов"язань, інвентаризацій якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;

* у разі зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

* під час виявлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів);

* за рішенням судово-слідчих органів;

* у разі стихійного лиха, пожежі, аварії та в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом керівника підприємства, з компетентних осіб, які знають об"єкт інвентаризації, ціни, первинний облік. Очолює комісію керівник або його заступник.

Результати інвентаризації записують в інвентаризаційну відомість (ф. інв-І), яку складають за кожним місцезнаходженням об"єкта посадові особи, відповідальні за їх збереження. Форма опису забезпечує відображення даних інвентаризації на три дати з метою скорочення обсягу робіт під час щорічного проведення інвентаризації основних засобів. При виявленні об"єктів основних засобів, які не взяті на облік, або при виявленні недостачі складають належні акти.

Об"єкти основних засобів, які раніше не були прийняті на облік, оцінюють за відновною вартістю і зараховують до складу інших доходів від звичайної діяльності.

Недостача обєктів основних засобів за залишковою вартістю списується з кредита рахунка 10 «Основні засоби» на дебет рахунка 976 «Списання необоротних активів». Сума зносу, нарахована по цих об"єктах, відображається записом по дебету рахунка 131 «Знос основних засобів» і кредиту рахунка 10 «Основні засоби». Після прийняття рішення керівником (власником) підприємства сума завданих збитків від недостачі (псування) основних засобів відноситься на рахунок винних осіб записом:

Д-т pax. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т pax. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі основних засобів винні особи не були встановлені, то вартість таких засобів відображається на забалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців недостачі (псування) основних засобів сума, що підлягає відшкодуванню, відображається по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним списанням цієї суми з кредита рахунка 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Сума, що підлягає відшкодуванню, визначається згідно з вимогами Порядку оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (з доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.02.97 № 1402). Згідно з цим Порядком розмір збитку від недостачі основних засобів визначається виходячи з балансової вартості основних засобів (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% їх балансової вартості на день виявлення недостачі з урахуванням індексів інфляції, - відповідного розміру ПДВ і акцизного збору (по підакцизних засобах) за формулою

Рз = [(Бв - А)- Іінф + ПДВ +Аз] · 2

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф -загальний індекс інфляції (визначений Держкомстатом України); ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; 2 - коефіцієнт, який застосовується до визначеної суми <по недостачі основних засобів). Сума відшкодованого матеріально відповідальними особами збитку відображається по дебету рахунків 30 «Каса», 31 «Розрахунки в банках» або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» (якщо керівником прийнято рішення про утримання суми збитку із заробітної плати винної особи) і кредиту рахунка 375.

Із відшкодованої суми покриваються збитки підприємства по недостачі (псуванню) основних засобів, решта суми підлягає перерахуванню до бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» у кореспонденції з кредитом рахунка 642 «Розрахунки за обов"язковими платежами».

Матеріали інвентаризації і рішення щодо у регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства і підлягають відображенню в обліку того місяця, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше останнього місяця звітного року.

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ФГ "ПРОМЕТЕЙ".

2.1. Загальна характеристика господарства.

Створення та діяльність фермерського господарства (іменується "Господарство") здійснюється відповідно до Конституції України і Законів України "Про селянське (фермерське) господарство" ,"Про підприємництво", "Про власність" та інших актів України.

Найменування:

Повне: Фермерське господарство "Прометей"

Скорочене: ФГ "Прометей".

Засновником ФГ є фізична особа – Книщук Орися Володимирівна, яка являється головою і власником цього господарства.

"Господарство" є юридичною особою за Законодавством України, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих не майнових прав; може бути позивачем і відповідачем у суді, а також в арбітражному та третейських судах; має свою печатку, може відкривати розрахунковий та інші, в тому числі валютні рахунки в банківських установах; може мати свій фірмовий товарний знак; та інші реквізити.

Місцезнаходження – с. Перерів, Коломийського р-ну, Івано-Франківської області.

"Господарство" має право:

– бути учасником спільних підприємств акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій, добровільних об"єднань;

– укладати угоди з юридичними та фізичними особами;

– наймати працівників на умовах контрактів і угод відповідно до Законодавства України;

– купувати, брати і здавати в оренду, суборенду і безкоштовне користування землю, будівлі, споруди, транспортні засоби і інше майно; в тому числі майнові і земельні паї у селян, та інших осіб;

– самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

– користуватись іншими правами юридичної особи;

– відповідати за своїми зобов"язаннями як в грошовому так і в матеріальному виразі майном господарства;

– внести до статуту зміни та доповнення.

Метою діяльності "Господарства" – є отримання прибутку.

Предметом діяльності "Господарства" є:

– товарне виробництво, зберігання, переробка, реалізація с/г продукції;

– розвиток підсобних підприємств і промислів, заготівля, вивезення лісу, розпиловка його, виготовлення столярних виробів;

– надання транспортних послуг, здійснення пасажирських і вантажних перевезень по Україні, та за її межами, а також надання послуг с/г технікою в обробку землі, вирощенню ......

Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 | 5 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Облік і аудит основних засобів, їх суть та економічний зміст (ФГ “Прометей”) | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.