Головна   Додати в закладки Податок на прибуток | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Податок на прибуток - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 34 Kb
Кількість завантажень:
82
Кількість переглядів:
1843
Описання роботи: Реферат на тему Податок на прибуток
Дивитись
Скачати


ПЛАН

1. Місце податку на прибуток у системі оподаткування України

2. Платник податку на прибуток

3. Об"єкт оподаткування

4. Ставка податку

5. Пільги з податку на прибуток

6. Обчислення і сплата податку на прибуток

Література 1. Місце податку на прибуток у системі оподаткування України

Податок на прибуток е класичним варіантом прямого подат­ку. З 1 січня 1995 р. основним видом прямого податку з юри­дичних осіб в Україні став податок на прибуток, який було вве­дено Законом України «Про оподаткування прибутку під­приємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР1. Усі попередні три роки характеризувалися коливаннями законодавця між оподаткуванням доходів і прибутку.

Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» було прийнято 21 лютого 1992 року і протягом усього 1992 року він діяв на території України. В умовах по­шуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок було введено податок на прибу­ток (Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на прибу­ток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. №12-92). Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, його було скасовано Законом України «Про Державний бюджет України на 1993 рік» від 9 квітня 1993 р. №3091-ХІІ (статті 7 і 8), і, починаючи з другого кварталу 1993 року, було відновлено дію Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій». Таку зміну в 1993 році було зумовлено спробою сформувати державний бюджет, не збільшуючи його дефіци­ту. Одним з важелів цієї політики було обрано повернення до більш напруженого податкового тиску. І знову ж Законом Ук­раїни «Про Державний бюджет України на 1994 рік» від 1 лю­того 1994 року №3898-ХІР було продовжено чинність Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» у 1994 році, хоча і з цілою низкою змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг).

Нині Закон України «Про оподаткування прибутку під­приємств» діє в редакції, що була затверджена Законом Украї­ни «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств» від 22 травня 1997 p. № 283/97-BP.

2. Платник податку на прибуток

Поняття платника податку на прибуток є родовим, адже включає окремі види платників, перелік яких міститься у ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В основі їх розмежування лежить критерій резидентства.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств» резидентами є юридичні особи та суб"єкти господарської діяльності України, що не мають ста­тусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які ство­рені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодав­ства України з місцезнаходженням на її території; диплома­тичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійсню­ють господарської діяльності.

З числа резидентів платниками податку є суб"єкти госпо­дарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприєм­ства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спря­мовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами.

Платниками податку визнаються філії, відділення й інші відокремлені підрозділи платників податку—резидентів, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішен­ня щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами зазначено­го Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бю­джетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Суму податку на прибуток філій за відповідний звітний (по­датковий) період розраховують виходячи із загальної суми по­датку, нарахованого платником податку, розподіленого про­порційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортиза­ційних відрахувань, нарахованих за основними фондами такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відра­хувань цього платника податку.

Платниками податку на прибуток від господарської діяль­ності залізничного транспорту є управління залізниці. Перелік робіт і послуг, що належать до господарської діяльності заліз­ничного транспорту, затверджує Кабінет Міністрів України. Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залі­зничного транспорту, визначаються у межах доходних надход­жень, перерозподілених між залізницями в порядку, затвер­дженому Кабінетом Міністрів України. Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності за­лізничного транспорту, є підприємства залізничного транспор­ту та їх структурні підрозділи.

Як специфічних платників цього податку можна визначи­ти Національний банк України та установи пенітенціарної си­стеми.

Національний банк України та його установи (крім госпроз­рахункових, що оподатковуються у загальному порядку) спла­чують до Державного бюджету України суму перевищення ва­лових доходів над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному року (якщо їх не відшко­довано валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року.

Установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують дохо­ди, отримані від діяльності, визначеної Державним департа­ментом України з питань виконання покарань, на фінансуван­ня господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням таких сум доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Державним департаментом Ук­раїни з питань виконання покарань.

Інша група платників податку на прибуток — нерезиденти. Відповідно до п. 1.16 ст. 1 Закону України «Про оподаткуван­ня прибутку підприємств» нерезидентами визнаються юри­дичні особи та суб"єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави; розташовані на території України дипломатичні пред­ставництва, консульські установи та інші офіційні представ­ництва іноземних держав, міжнародні організації та їх пред­ставництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законо­давства України,

З числа нерезидентів платниками податку є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний ста­тус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Платниками податку також є постійні представницт­ва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

3. Об"єкт оподаткування

Об"єктом оподаткування, відповідно до ст. 3 Закону Украї­ни «Про оподаткування прибутку підприємств», є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Однією зі складових при визначенні об"єкта оподаткування є поняття «валовий доход». Валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отрима­ного (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає:

1)загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації);

2)доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов"язаннями та вимогами;

3)доходи від операцій особливого виду, передбачених ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

4)доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння бор­говими вимогами, а також доходи від здійснення операцій лізингу (оренди);

5)доходи, не враховані в обчисленні валового доходу пе­ріодів, що передують звітному, та виявлені в звітному періоді;

6)доходи з інших джерел, закріплені підпунктом 4.1.6 ст. 4Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 4.2 ст. 4 цього Закону закріплено перелік грошо­вих сум, що не включаються до складу валового доходу.

Наступним поняттям, зміст якого безпосередньо впливає на визначення об"єкта оподаткування є валові витрати. Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематері­альній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

1) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя­гом звітного періоду у зв"язку з підготовкою, організацією, ве­денням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охо­роною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, пе­редбачених законом;

2)суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добро­вільно перераховані (передані) протягом звітного року до Дер­жавного бюджету України або бюджетів місцевого самовряду­вання, до неприбуткових організацій, у розмірі, що становить не менше двох та не більше п"яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті, та внесків, передбачених законом;

3)суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об"єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи неменше 75% таких осіб, цим об"єднанням для проведення їх бла­годійної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного по­датком прибутку попереднього звітного періоду;

4)суми коштів, внесених до страхових резервів;

5)суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов"язко­вих платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком податків, зборів (обов’язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 ст. 5 За­кону.

Для платників податку, основною діяльністю яких є вироб­ництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

6)суми витрат, не віднесені до складу валових витрат мину­лих звітних податкових періодів у зв"язку з втратою, знищен­ням або зіпсуттям документів, встановлених правилами подат­кового обліку, і підтверджені такими документами в звітному податковому періоді;

7)суми витрат, не враховані в минулих податкових періо­дах у зв"язку з допущеними помилками і виявлені в звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов"язання;

8)суми безнадійної заборгованості в частині, що не віднесе­на валові витрати, у разі коли відповідні заходи щодо стяг­нення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк по­зовної давності;

9) суми витрат, пов"язаних з поліпшенням основних фондів та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу у визначено­му порядку;

10) деякі інші витрати, передбачені пунктом 5.2 ст. 5 Зако­ну України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У пункті 5.3 ст. 5 Закону законодавець установив перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат.

Поряд із валовими доходами та валовими витратами для обчислення об"єкта оподаткування необхідно з"ясувати суму амортизаційних відрахувань. Під терміном «амортизація» ос­новних фондів і нематеріальних активів слід розуміти посту­пове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платни­ка податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

1)на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання;

2)на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких ос­новних фондів;

3)на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модер­нізації й інших видів поліпшення основних фондів;

4)капітальні поліпшення якості земель, не пов"язані з бу­дівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

—придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

—вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

—придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх викорис­тання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

—утримання основних фондів, що перебувають на консер­вації.

Не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування:

—витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліо­течних і архівних фондів;

—витрати бюджетів на будівництво та утримання автомо­більних доріг загального користування;

—витрати на придбання та збереження Національного ар­хівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що фор­мується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

—витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модерні­зацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Відповідно до підпункту 8.2.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підляга­ють розподілу на чотири групи. До першої групи віднесено бу­динки, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального полі­пшення землі. Основні фонди цієї групи мають мінімальну (по­рівняно з іншими групами) квартальну норму амортизації — 2%. Друга група включає автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них. Квар­тальна норма амортизації основних фондів другої групи стано­вить 10%. Третю групу складають будь-які основні фонди, що не включені до першої, другої та четвертої груп. До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, інші ма­шини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов"язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). Норми амортизації третьої і четвертої груп основних фондів становлять відповід­но 6% та 15%.

Платник податку може прийняти рішення про застосуван­ня інших норм амортизації, що не перевищують встановлені. Зазначене рішення приймає платник податку до початку звітного податкового року, і його не може бути змінено протягом такого року, а також воно доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал тако­го звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов"язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визна­чається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітно­го періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), ви­значаються шляхом застосування норм амортизації до балан­сової вартості груп основних фондів на початок такого розра­хункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилу­ченню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов"язкових пла­тежів).

Для суб"єктів космічної діяльності тимчасово, до 1 січня 2009 p., встановлено щорічну 20-процентну норму прискоре­ної амортизації основних фондів групи 3.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов"язані з по­ліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вар­тості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об"єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об"єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов"язаних з поліпшенням ос­новних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів з експлуа­тації.

4. Ставка податку

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуєть­ся за ставкою 30 відсотків до об"єкта оподаткування. З 1 січня 2004 року ставку податку на прибуток буде зменшено до 25 від­сотків.

Платник податку, який здійснює виплату виграшів у лоте­рею або інші види ігор чи розиграшів, які передбачають прид­бання особою права на участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення, зобов"язаний утримувати та вносити до бюдже­ту 30 відсотків суми таких виграшів.

Будь-яка особа, яка здійснює виплату особі у зв"язку із ви­грашем у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов"язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними такою фізичною осо­бою протягом такого робочого дня, пов"язаними з таким вигра­шем, але не більше суми такого виграшу.

Встановлення порядку податкового обліку виграшів та ви­трат осіб, а також порядок звітності суб"єктів грального бізне­су віднесено до компетенції Державної податкової адміністрації України.

Особливості оподаткування страхової діяльності передба­чені п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів оподаткову­ються за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу, одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподат­куванню за базовою ставкою податку на прибуток. Оподатко­вувані доходи страховиків-резидентів від страхування життя оподатковуються (крім доходів від операцій, здійснених за до­говорами довгострокового страхування життя) за ставкою у розмірі 3 відсотки.

Оподатковувані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподаткову­ються за ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог до таких договорів.

У разі порушення вимог договору довгострокового страху­вання життя, в тому числі його дострокового розірвання, дохо­ди, одержані страховиком за таким договором, оподатковують­ся за ставкою 6 відсотків.

Особливості оподаткування нерезидентів передбачені ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх похо­дження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками відповідно до зазна­ченої статті Закону.

Сума доходів нерезидентів, яку виплачують резиденти як оплату вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому:

а) базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

б) особою, уповноваженою стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, неза­лежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а та­кож чи є він суб"єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобо­в"язані оподатковувати суми такого страхування або перестра­хування таким чином:

а) при страхуванні або перестрахуванні ризику в страховиків та пере страховиків—нерезидентів, рейтинг фінансової надій­ності (стійкості) яких відповідає вимогам, встановленим Кабі­нетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, — за ставкою 0 відсотків;

б) в інших випадках — за ставкою 15 відсотків від суми та­ких виплат за власний рахунок.

Резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від наданих рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок.

5. Пільги з податку на прибуток

Відповідно до підпункту 10.2.3 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають оподат­куванню виграші у державні грошові лотереї. Під державни­ми грошовими лотереями слід розуміти лотереї, які передба­чають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 від­сотків суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду.

Згідно з п. 13.4 ст. 13 Закону не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами, у вигляді процентів або до­ходу (дисконту) на державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами території України через уповноваже­них агентів—нерезидентів, або процентів, сплачених нерези­дентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), які відображаються у Державному бюд­жеті України чи кошторисі Національного банку України.

Від оподаткування звільняються певні доходи неприбутко­вих організацій, визначені у підпунктах 7.11.2—7.11.7 ст. 7 за­значеного Закону. Такі доходи можуть бути отримані у вигляді:

—коштів або майна, що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертву­вань;

—пасивних доходів;

—коштів або майна, що надходять неприбутковим органі­заціям від проведення їх основної діяльності;

—разових або періодичних внесків засновників і членів непри­буткових організацій;

—коштів або майна, які надходять неприбутковим органі­заціям як компенсація вартості отриманих державних послуг;коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством;

—дотацій або субсидій, отриманих з державного або місце­вого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благо­дійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допо­моги, що надаються таким неприбутковим організаціям відпо­відно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регу­лювання цін на платні послуги, які надаються таким непри­бутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін;

—доходів від надання культових послуг.

Якщо доходи неприбуткових організацій, отримані протя­гом звітного (податкового) року на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від за­гальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов"яза­на сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за базо­вою ставкою (30 відсотків, а з 1 січня 2004 року — 25 відсотків) до суми такого перевищення.

До неприбуткових організацій належать (п. 7.11.1 ст. 7 За­кону):

а) органи державної влади України, органи місцевого само­врядування і створені ними установи або організації, що утри­муються за рахунок коштів відповідних бюджетів;

б) благодійні фонди і благодійні організації, створені у по­рядку, визначеному законом для проведення благодійної діяль­ності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії, громадські організації інвалідів та їх місцеві осередки, створені згідно з Законом України «Про об"єднання громадян», науково-дослідні установи та вищі на­вчальні заклади III—IV рівнів акредитації, внесені до Держав­ного реєстру наукових установ, яким надається підтримка дер­жави, заповідники, музеї-заповідники;

в) пенсійні фонди, кредитні союзи;

г) спілки, асоціації й інші об"єднання юридичних осіб, ство­рені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не здійснюють підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;

д) релігійні організації;

е) житлово-будівельні кооперативи, об"єднання власників багатоквартирних будинків.

З метою здійснення обліку неприбуткових організацій в Ук­раїні створено Реєстр неприбуткових організацій та установ. Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій) закріплено наказом Державної податкової адмі­ністрації України від 3 липня 2000 року № 355.

Відповідно до п. 7.12 ст. 7 цього Закону, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадсь­ких організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отрима­ний від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних то­варів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протя­гом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умо­ви, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25% суми витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат виробництва.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, от­риманий від продажу на митній території України спеціаль­них продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшен­ня роздрібних цін таких продуктів.

Не підлягають оподатковуванню виграші у державні гро­шові лотереї. Під державними грошовими лотереями слід ро­зуміти лотереї, що передбачають наявність призового фонду в розмірах не менш як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 30 відсотків від доходів, що залишаються у розпо­рядженні після відрахувань до призового фонду.

Також звільняються від оподаткування:

—доходи заготівельних підприємств від продажу відповід­но до закону окремих видів відходів як вторинної сировини за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

—доходи у вигляді коштів, матеріальних цінностей та нема­теріальних активів, отримані позашкільними навчальними закладами, незалежно від підпорядкованості, типу і форми власності, від здійснення або на здійснення діяльності, перед­баченої їх статутом.

Податком у розмірі 50% діючої ставки оподатковується при­буток:

—платників податку від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини;

—від продажу інноваційного продукту, заявленого при реє­страції в інноваційних центрах, створених відповідно до зако­ну. Така пільга діє протягом перших трьох років після держав­ної реєстрації продукції як інноваційної.

6. Обчислення і сплата податку на прибуток

Облік отриманих доходів і здійснених витрат веде платник податків самостійно з метою визначення об"єкта оподаткуван­ня. Платник податків має право обрати і використовувати будь-який з таких двох методів: метод нарахувань або касовий ме­тод ведення податкового обліку. Передбачається обов"язкове інформування податкового органу про обраний платником ме­тод обліку.

При використанні методу нарахувань облік доходів і витрат платник податків проводить, виходячи з часу придбання платником податків права на ці доходи або визнання за ним цих витрат, незалежно від часу фактичного одержання доходів чи здійснення платежів.

Використання касового методу припускає облік платником податків доходів і витрат, виходячи з часу відповідно вступу платника податків у право власності цих доходів чи визнання за ним цих витрат.

Платник податків, що використовує метод нарахувань, от­римує можливість використання податкового дисконту — по­правки, на яку з метою оподаткування необхідно збільшити отримані платником податків доходи. Його застосовують, якщо платник податків одержує додаткову й обумовлену виключно цим методом обліку вигоду від того, що момент здійснення ви­трат передує хоча б одному з таких моментів:

а) моменту їхнього визнання доходами другого учасника угоди, якщо останній не є фізичною особою чи іноземною юри­дичною особою і використовує касовий метод у податковому обліку;

б) моменту фактичного здійснення таких витрат, якщо плат­ник здобуває товари у фізичної особи чи іноземної юридичної особи, незалежно від використовуваного ним методу податко­вого обліку. Моментом фактичного здійснення таких витрат є момент відповідної фактичної виплати коштів чи момент фак­тичної передачі майна.

Податковий дисконт має бути враховано при визначенні доходів платника в той звітний період, на який припадає мо­мент закінчення використання їм зазначеної вигоди.

Валовий доход при товарообмінних операціях пов"язується з кожною з таких подій, що настали раніше:

1)з датою відвантаження товарів;

2)з датою оприбуткування товарів на склад. Податок обчислюють:

1.Виходячи з об"єкту оподаткування шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий доход — це валовий доход за винятком того, що до скла­ду валового доходу не включається.

2.З урахуванням пунктів, у яких зазначено:

а) особливості оподаткування підприємств громадських організацій інвалідів;

б) особливості оподаткування окремих платників податку;

в) особливості оподаткування інноваційної діяльності інно­ваційних центрів, внесених до державного реєстру;

г) особливості оподаткування виробників сільськогоспо­дарської продукції;

д) особливості оподаткування страхової діяльності;

е) особливості оподаткування неприбуткових організацій;

ж) механізм переносу збитків на наступні податкові пе­ріоди.

Відповідно до підпункту 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний пе­ріод сплачує його платник до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку в строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з ураху­ванням від"ємного значення об"єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пунк­ту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спроще­ну декларацію, а за результатами звітного року — повну. Фор­ми декларацій з цього податку встановлює центральний подат­ковий орган за узгодженням з комітетом Верховної Ради Ук­раїни, що відповідає за проведення податкової політики.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про при­буток у строки, визначені законом для річного податкового періоду за формою, що встановлює Державна податкова адміні­страція України.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, от­риманий від господарської діяльності, щоквартально за нарос­таючим підсумком з початку звітного податкового року.

Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.

Нерезиденти, що проводять діяльність на території Украї­ни через постійне представництво, ведуть бухгалтерський облік та звітність згідно з законодавством України, щоквартально подають податковим органам за місцезнаходженням постійно­го представництва декларацію про прибуток, одержаний із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого податку на прибуток за встановленою формою. У разі зупинення діяль­ності постійного представництва до закінчення звітного квар­талу, зазначені документи подаються державному податково­му органу протягом 15 календарних днів з моменту такого зу­пинення.

Податок на прибуток нерезидента обчислюється платником податку і підлягає підтвердженню податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Законом України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» (п.16.14) прямо передбачено, що обов"язок по сплаті по­датку реалізується тільки платником податку, а сплата подат­ку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється.

Зараховування податку на прибуток до бюджетів здій­снюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Література

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

2. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем"яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

4. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.





 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Податок на прибуток | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.