Головна   Додати в закладки Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 37 Kb
Кількість завантажень:
105
Кількість переглядів:
2855
Описання роботи: Реферат на тему Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система
Дивитись
Скачати


План

1. Необхідність і суть фінансового контролю.

2. Призначення і класифікація фінансового контролю.

3. Система державного фінансового контролю в Україні.

1. Необхідність і суть фінансового контролю

Фінансовий контроль є важливою функцією держави, що забезпечує умови нормального функціонування фінансової системи. Ринкові умови не відміняють необхідності система­тичного контролю фінансово-господарської діяльності під­приємств, організацій, установ усіх форм власності, вжиття заходів із попередження й ліквідації недоліків. Фінансовий контроль об"єктивно властивий і ринковій економіці, він вико­ристовується всіма розвинутими країнами в тій мірі, в якій дик­тується економічними і політичними завданнями.

Існування фінансового контролю зумовлюється об"єктив­ним характером фінансів. Становлення і розвиток фінансів бу­ли одночасно становленням і розвитком фінансового контро­лю. Виходячи з функцій, що виконують фінанси, їх можна розглядати як інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і створення на цій основі грошових до­ходів і грошових фондів. Однак грошові доходи і грошові фон­ди створюються і використовуються не автоматично, а під впливом складних економічних відносин. Цим і обумовлена об"єктивна необхідність фінансового контролю як одного з еле­ментів управління фінансами (поряд з фінансовим плануван­ням і прогнозуванням, обліком, а також фінансуванням).

Фінансовий контроль як функція управління фінансами — це специфічна діяльність, що реалізується через систему спос­тереження і перевірки законності і ефективності процесів ство­рення і використання грошових доходів і грошових фондів з метою оцінки обгрунтованості прийнятих управлінських рі­шень і результатів їх виконання для досягнення пропорційнос­ті і збалансованості розвитку економіки. Таке визначення фі­нансового контролю дозволяє виявити специфічне місце фінансового контролю серед інших видів контролю як з точки, зору безпосереднього об"єкта контролю — центролізованих і децентролізованих грошових фондів, що виступають у формі фінансових ресурсів, — відповідності їх формування і використання обмежуючим параметрам фінансового і економічного розвитку, так і безпосередньої мети здійснення фінансового контролю — сприяння успішній реалізації фінансової політики, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Практичне здійснення фінансового контролю ґрунтується на використанні фінансів як економічної категорії, що є виражен­ням пізнання і практичного застосування закономірностей сус­пільного розвитку. Участь фінансів у всіх стадіях відтворювального циклу визначає необхідність і значення фінансового конт­ролю в процесі відтворення як важливого інструменту дотриман­ня пропорцій в економіці і досягнення її збалансованості, з урахуванням відносної самостійності руху фінансових ресурсів і ма­теріальних цінностей, що породжує між ними певні протиріччя.

Фінансовий контроль є важливим знаряддям дотримання всіх основних пропорцій у розширеному відтворенні. Будь-яке порушення в параметрах формування і використання фондів фінансових ресурсів, незалежно від ступеня порушення, впли­ває в тій чи іншій мірі на пропорції відтворення. Саме тому правомірно при визначенні суті фінансового контролю вказува­ти на пряму залежність збереження встановлених пропорцій від проведення фінансового контролю за формуванням і викорис­танням різних фондів фінансових ресурсів.

Величина фондів фінансових ресурсів, створення вартісних пропорцій, досягнення збалансованості залежать від багатьох причин. Здійснення фінансового контролю не обмежується констатацією обсягу таких фондів порівняно з планами чи прогнозами. Він включає в себе аналіз їх обґрунтованості, що зумовлює необхідність дослідження всіх причин і факторів, що впливають на величину фінансових ресурсів. Ця обставина, у свою чергу, виводить фінансовий контроль за рамки тільки контролю за обґрунтованістю формування і використання фон­дів фінансових ресурсів.

Здійснення фінансового контролю дозволяє на основі сис­тематичного простежування і перевірки руху фондів фінансо­вих ресурсів вирішувати також завдання раціонального вико­ристання матеріальних і трудових ресурсів, опосередкованих через вартісну оцінку. Фінансовий контроль, крім того, враховуючи взаємозв"язок явищ, виступає як дійовий фактор підви­щення ефективності суспільного виробництва. Наприклад, сплата платежів до бюджету у формі податків чи неподаткових платежів торкається питань укріплення комерційного розрахун­ку, підвищення фінансової дисципліни і т.ін.

Характеризуючи фінансовий контроль як систему спостере­ження і перевірки процесів створення і використання фінансо­вих ресурсів, важливо виділити характерні риси його як системи. Системі фінансового контролю властива цілеспрямованість, яка проявляється в тому, що всі види і форми контролю слугують за­гальній меті — сприянню успішній реалізації фінансової політи­ки, ефективному використанню фінансових ресурсів.

Характерним для фінансового контролю як системи є його динамізм. Фінансовий контроль знаходиться в процесі постійно­го розвитку і вдосконалення. Зміст фінансового контролю, його спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільс­тва. Так, розширення господарських прав підприємств, їх самос­тійності у здійсненні фінансової діяльності, поява різних органі­заційно-правових форм підприємництва значно збагачують зміст фінансового контролю, зумовлюють швидкий розвиток такого його виду, як незалежний фінансовий контроль. Із впроваджен­ням комп"ютерної техніки з"являються такі нові його види, як дистанційний контроль, комп"ютерний, робото-технічний конт­роль тощо. Разом з тим фінансовий контроль як система збері­гає в певних межах свою внутрішню структуру, властиві йому форми і методи незалежно від оточуючого середовища.

Така риса системи фінансового контролю, як цілісність (емерджетність), означає, що всі його елементи в сумі ще не складають системи. Системі фінансового контролю в цілому властиві такі риси, яких немає в кожного складового елементу. Наприклад, наявність об"єкта і суб"єкта контролю ще не озна­чає функціонування системи фінансового контролю. Тільки їх взаємодія в процесі контролю породжує нову рису системи — цілеспрямовану контрольну діяльність.

Важливо виділити ще одну характерну рису фінансового контролю як системи. В певному розумінні він є інформацій­ною системою, що включає збір, обробку, зберігання і переда­чу контролюючої інформації. Пріоритетним завданням нині стає модифікація інформаційного забезпечення фінансового контролю шляхом удосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, на основі яких забезпечується здійснення фі­нансового контролю. Роль найважливіших норм фінансового контролю відіграють: Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; нормативно-правові акти з фінансових питань, що приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а саме:

- закони, постанови та інші акти Верховної Ради України, зокрема засади внутрішньої і зовнішньої фінансової політики, загальнодержавні програми фінансово-економічного розвитку;

- укази та розпорядження Президента України з фінансо­вих питань, що видаються на виконання законів України;

- постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з фінансових питань;

- нормативно-правові акти центральних органів виконав­чої влади.

Ефективне функціонування фінансового контролю дося­гається за умови забезпечення його необхідними фактичними даними. Подальший розвиток контролю у фінансовій сфері значною мірою пов"язаний з удосконаленням насамперед тих масивів фактичних даних, отримання яких досягається завдяки проведенню державної політики у сфері обліку і статистики.

Поліпшення інформаційного забезпечення фінансового контролю є необхідною умовою досягнення його позитивного впливу на соціально-економічний розвиток держави. Подальше вдосконалення фінансового контролю повинно йти шляхом на­дання інформації про найімовірніший стан об"єкта контролю в майбутньому.

Роль фінансового контролю в забезпеченні створення, раці­онального розподілу і перерозподілу вартості валового внутріш­нього продукту, дотриманні пропорційності розвитку економі­ки, відшуканні додаткових резервів економічного зростання, здійсненні режиму економії надзвичайно велика. Широка сфе­ра здійснення фінансового контролю дозволяє суттєво вплива­ти на весь процес розширеного відтворення, стежити за дотри­манням фінансової безпеки держави, досягненням фінансової самодостатності секторів і галузей економіки, збалансованістю державного та місцевих бюджетів, захищеністю ключових фі­нансово-економічних інтересів громадян та іншими цільовими орієнтирами і параметрами розвитку суспільства. Раціональна організація та ефективне функціонування фінансового контро­лю сприяє забезпеченню національних економічних інтересів, поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкової економіки.

2. Призначення і класифікація фінансового контролю

Фінансовий контроль — це важлива функція управління фі­нансами. З одного боку, він є засобом поєднання функцій фі­нансового планування і прогнозування, фінансового обліку та статистики, з іншого — передумовою здійснення функцій фі­нансового аналізу та регулювання. Це дозволяє фінансовому контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка якої значно знижує ефективність управління фінансами.

Фінансовий контроль слід розглядати як багатоаспектну систему спостереження і перевірки законності, доцільності, ра­ціональності процесів формування і використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління для оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень і досягнення на цій основі економічного зростання.

Виходячи з цього головною метою фінансового контролю є сприяння зміцненню фінансового становища держави, еконо­мічному зростанню шляхом стеження за досягненням цільових орієнтирів та перевірки дотримання обмежуючих параметрів фінансового і економічного розвитку.

Призначення фінансового контролю, що випливає з голов­ної мети його здійснення, полягає у:

- перевірці законності і ефективності використання фінан­сових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні держави і кон­центруються в державному і місцевих бюджетах;

- встановленні доцільності і раціональності використання фі­нансових ресурсів, зосереджених в державному секторі економіки;

- визначенні законності і обґрунтованості витрачання бюджетних коштів суб"єктами господарювання;

- виявленні достовірності і повноти мобілізації коштів до бюджетної системи і позабюджетних фондів;

- перевірці захищеності фінансових інтересів громадян. Досягнення поставленої мети та вирішення завдань, що витікають із призначення фінансового контролю, забезпечу­ються на основі дотримання низки ключових принципів орга­нізації та здійснення фінансового контролю, найважливішими з яких є принципи:

- системності контролю, що передбачає визначення систе­ми контролю як сукупності взаємопов"язаних між собою елементів (суб"єктів і об"єктів контролю, методів контролю тощо);

- повноті охоплення об"єктів контролем, яка досягається завдяки суцільному простежуванню або вибірковій перевірці певних сегментів підконтрольних об"єктів;

- превентивності контрольних дій, завдяки чому досягаєть­ся завчасне здійснення контролю з метою запобігання виник­ненню суттєвих відхилень фактичного здійснення фінансової діяльності від встановлених норм;

- самодостатності системи контролю, що передбачає наяв­ність такого складу елементів контролюючої системи, який за­безпечує ефективність її функціонування і розвитку;

- ефективності, що передбачає пристосування системи контролю до фінансової діяльності суб"єктів господарювання і залежить від повноти виконання контролюючими суб"єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно, систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення і повним в охопленні суб"єктів контролю;

в) бути оперативним, дійовим, гласним та різнобічним;

- принцип відповідальності, який передбачає відповідаль­ність контролюючих суб"єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та відповідальність господарю­ючих суб"єктів за наслідки контролю.

Важливе значення при здійсненні фінансового контролю має дотримання принципів законності, об"єктивності, поєд­нання державних і регіональних інтересів.

Розвиток людського суспільства зумовив інтеграційні про­цеси у фінансовому контролі. Нині існує цілий ряд міжнарод­них організацій, які працюють над розробкою єдиних вимог до фінансового контролю У цьому зв"язку актуальними є рішен­ня, прийняті міжнародною організацією вищих органів, де сформульовано принципи контролю взагалі, в тому числі вони певною мірою стосуються фінансового контролю. До найваж­ливіших з них слід віднести:

- незалежність фінансового контролю як невід"ємний ат­рибут демократії і обов"язковий елемент управління державни­ми фінансовими ресурсами;

- законодавче закріплення незалежності органів фінансо­вого контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього конт­ролю і контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього і зовнішнього контролю як обо­в"язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов"язко­вою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Розкриття призначення і ролі фінансового контролю вима­гає його чіткої класифікації. Фінансовий контроль слід класи­фікувати за трьома напрямами: видами, формами і методами його здійснення. Вид контролю — це складова частина, що ви­ражає (частково) зміст цілого і в той же час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій (су­б"єктами), об"єктами контролю, що, у свою чергу, визначає і відмінності в методах здійснення контрольних дій.

Фінансовий контроль слід поділити на два види в залежнос­ті від характеру взаємовідносин суб"єкта і об"єкта контролю: внутрішній і зовнішній. Внутрішнім називається такий конт­роль, коли суб"єкт і об"єкт входять до однієї системи, а зовніш­нім — такий, коли контроль здійснюється суб"єктом, що не входить до тієї ж системи, що і об"єкт.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за власною фі­нансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою частиною управління ор­ганізацією і тому проводиться за її розсудом, на основі рішень даної організації.

Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовнішні­ми органами, звичайно охоплюють всю систему державних ор­ганів і тому можуть розглядатися як макрозаходи. Обидва види контролю доповнюють один одного, і між ними встановлюєть­ся тісний симбіотичний зв"язок.

Щодо класифікації видів фінансового контролю, то вони залежать також від контролюючих суб"єктів. В залежності від акцентування уваги на контролюючих суб"єктах слід виділяти такі види фінансового контролю: державний, муніципальний, незалежний.

Державний фінансовий контроль здійснюється від імені держави з використанням державних повноважень. Суб"єктами державного фінансового контролю є органи державної влади, які у визначеному законодавством порядку утворюють конт­рольні органи, сукупність яких складає інфраструктуру державного фінансового контролю.

Об"єктами державного фінансового контролю є фінансові відносини між гілками державної влади та в структурі кожної з них, фінансові відносини зі сферами громадянського суспіль­ства та місцевого самоврядування щодо створення, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів з метою задоволення соціально-економічних потреб держави.

Реалізація положень Закону України "Про місцеве самовря­дування" зумовлює появу в Україні принципово нових суб"єктів фінансового контролю, якими стають органи місцевого самовря­дування. Об"єктами муніципального фінансового контролю є фі­нансові відносини між окремими рівнями та суб"єктами місце­вого самоврядування і сферами державної влади і громадянсько­го суспільства, що стосуються формування і використання фінансових ресурсів для задоволення соціально-економічних пот­реб територіальних громад і окремих регіонів.

Становлення в Україні громадянського суспільства, тобто сфери, яку представляють відносно незалежні від органів держав­ної влади та місцевого самоврядування громадяни та утворювані ними організації, обумовлюватиме розвиток незалежного фінан­сового контролю, який здійснюватиметься шляхом створення спеціальних контролюючих інститутів, метою функціонування яких є захист фінансових інтересів членів громадянського сус­пільства. Об"єктами незалежного фінансового контролю є акуму­лювання та використання фінансових ресурсів громадян та їх об"єднань з метою розв"язання власних фінансових проблем без втручання органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виходячи з поділу контролюючих суб"єктів на ініціаторів та виконавців, можна виділити такі види фінансового контролю, як:

- прямий (безпосередній), який виконують його ініціатори;

- представницький (опосередкований), тобто контроль, де­легований ініціаторами іншим суб"єктам, які відіграють роль його виконавців.

В залежності від ступеня охоплення контрольованого об"єк­та можна виділити такі види фінансового контролю, як комп­лексний, тобто такий, якому підлягають всі аспекти діяльності підконтрольного об"єкта, і тематичний, тобто такий, що зосе­реджується лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об"єктів фінансовим конт­ролем можна виділяти такі його види, як повний і частковий, суцільний і вибірковий. Повний фінансовий контроль характе­ризується загальним глибоким вивченням фінансової сторони діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного кола питань шляхом ознайомлення на місці з окре­мими напрямами фінансової діяльності.

Суцільний контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного і синтетичного об­ліку. При вибірковому контролі перевіряються всі документи в окремі періоди протягом року або перевіряється частина до­кументів, але за весь звітний період,

Залежно від джерел інформації і методики виконання кон­трольних дій фінансовий контроль можна поділити на доку­ментальний і фактичний. Цей поділ носить деякою мірою умовний характер, тому що в основу такого розмежування по­кладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для до­кументального контролю е первинні документи, бухгалтерська, статистична звітності, нормативна й інша документація. Фак­тичний контроль базується на вивченні фактичного стану об"єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в натурі, а тому він не може бути всеохоплюючим через безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на такі види, як контроль на місцях, коли суб"єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтроль­ному об"єкті, і дистанційний контроль, коли суб"єкт контролює віддалений від нього об"єкт за допомогою інформації, одержу­ваної через засоби зв"язку.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Під формами фінансового контролю слід розуміти окремі сторони виявлення змісту фінансового кон­тролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерії розмежування цих форм визначаються зіставленням часу здійснення контрольних дій з процесами формування і використання фондів фінансових ре­сурсів. Разом з тим вони знаходяться у тісному взаємозв"язку, відображаючи тим самим безперервний характер контролю. В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль ві­діграє попередній (превентивний) контроль, який здійснюється до проведення фінансових операцій. Попередній контроль є найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат і витрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

Поточний фінансовий контроль є органічною частиною процесу оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ. Він проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійс­нюється після виконання фінансових операцій за певні минулі періоди часу шляхом вивчення даних обліку і звітності, плано­вої, нормативної документації, контролю підлягає і фактичний стан справ.

Попередній (превентивний), поточний і наступний (рет­роспективний) фінансовий контроль взаємопов"язані і допов­нюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевір­ку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т.п. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово-господарської діяльності і своєчасно їх ліквідувати. Наступний контроль виявляє недолі­ки, які не виявлені попереднім і поточним контролем. Тільки застосування всіх указаних форм фінансового контролю в їх єдності і взаємозв"язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є метод контролю. До методів фінансового контролю відносяться конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здій­сненні контрольних функцій. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний період часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій,, їх доцільності і ефективності, правильності обліку і достовір­ності облікових і звітних даних.

Тематична перевірка здійснюється з певного кола питань чи однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторо­нами фінансово-господарської діяльності. Такі перевірки мо­жуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипнос­ті операцій чи за ознакою взаємозв"язку між різними суб"єктами контролю і мають сильний контрольний вплив.

Обстеження являє собою ознайомлення на місці з окремими ділянками фінансової діяльності, в процесі якого виявляються її позитивні і негативні сторони. Характерним для обстеження є використання прийомів співставлення фактичного стану справ з нормативним, логічного аналізу різних факторів і обставин здійснення окремих фінансових операцій і дій посадових осіб.

Відстежування фінансової діяльності господарюючих суб"єк­тів має відбуватися у формі моніторингу, який передбачає постій­не здійснення фінансового контролю суб"єктів господарювання.

Використання всієї сукупності видів, форм і методів конт­ролю має надзвичайно велике значення для ефективного фун­кціонування системи фінансового контролю в цілому.

3. Система державного фінансового контролю в Україні

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється з урахуванням сучасних тенден­цій економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб"єкт контролю (хто контролює); об"єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

При створенні різних систем контролю визначальним кри­терієм є об"єкт контролю. Включення до системи контролю об"єкта означає, що система повинна бути унікальною і ство­рюватися для кожного конкретного об"єкта контролю. Надзви­чайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб"єкта контролю. Роль суб"єкта контролю визначається тим, що об"єкт управління, що не знаходиться під контролем суб"єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб"єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об"єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.

Суб"єктами державного фінансового контролю є органи дер­жавної влади, яка відповідно до конституційних положень поді­ляється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб"єктів належить законодавчій вла­ді як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Суб"єктом фінансового контролю у сфері законодавчої вла­ди є Верховна Рада України, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційне визначених повноважень. Пріори­тетною має стати роль Верховної Ради як ініціатора та безпосе­реднього виконавця тих контрольних функцій, делегування яких не є доцільним з огляду на можливість втрати контролю за певними частинами фінансової сфери.

Суб"єктами фінансового контролю, який безпосередньо здійснюється Верховною Радою і який відповідно до Конститу­ції України називається парламентським, є:

- парламент у складі народних депутатів України;

- Голова Верховної Ради України та його заступники;

- голови та члени комітетів Верховної Ради України;

- голови та члени тимчасових спеціальних комісій;

- народні депутати України;

- уповноважений Верховної Ради з прав людини. Парламентським органом, мета діяльності якого полягає у здійсненні виключно фінансового контролю, є Рахункова палата.

Діяльність Рахункової палати була започаткована прийнят­тям Верховною Радою України Закону України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним вико­нанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних ці­льових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призна­ченням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внут­рішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефектив­ності та доцільності видатків державних коштів, валютних, кре­дитних і фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Ук­раїною позик і економічної допомоги іноземним державам, між­народним організаціям, передбачених у державному бюджеті;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів дер­жавного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників державно­го бюджету та підготовка пропозицій щодо їх усунення, і вдос­коналення бюджетного процесу в цілому;

- регулярні інформування Верховної Ради України, її ко­мітетів про хід виконання державного бюджету та стан пога­шення внутрішнього та зовнішнього боргу, про результати здій­снення інших контрольних функцій.

Реалізація економічної стратегії держави потребує підвищен­ня контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким на­лежить ключова роль у здійсненні державного фінансового кон­тролю. У зв"язку з розгалуженістю виконавчої влади зростає важ­ливість тих її органів, на які покладаються обов"язки, що безпо­середньо стосуються проведення фінансового контролю.

Найважливішу роль серед них відіграють контролюючі ор­гани, створювані у складі Міністерства фінансів України.

Пріоритетне місце серед них належить Державній контроль­но-ревізійній службі України, яка створена згідно із Законом Ук­раїни від 26 січня 1993 року "Про Державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні". Головним завданням Державної контроль­но-ревізійної служби (ДКРС) є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в мініс­терствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валют­них фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У зв"язку з конституційним розмежуванням державної вла­ди та місцевого самоврядування повноваження Державної кон­трольно-ревізійної служби поширюються насамперед на су­б"єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого самов­рядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансо­вої діяльності лише тоді, коли це пов"язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самовряду­вання та їх фінансовою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за до­рученням Президента України і його Адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

Зростання динамічності фінансових процесів зумовлює від­повідні вимоги щодо забезпечення превентивності, підвищення оперативності фінансового контролю, у зв"язку з чим особли­вої ваги набуває запровадження фінансового контролю, здійс­нюваного Державним казначейством України. Державне казна­чейство України створене відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство в Україні" від 27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління кош­тами державного бюджету, підвищення оперативності у фінан­суванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів.

Основними завданнями Державного казначейства є органі­зація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим; управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період; ведення обліку касового виконання державного бюджету, складання звітності про стан Його виконання; здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів тощо.

Державне казначейство повністю виконуватиме свої функ­ції тоді, коли буде здійснено перехід від фінансування видатків до оплати рахунків установ, які утримуються з державного бюд­жету. Перехід від фінансування до оплати рахунків дасть мож­ливість забезпечити дійовий попередній контроль за викорис­танням бюджетних коштів і недопущення нецільового їх використання; концентрувати кошти державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, що дасть змогу мати вичерп­ну інформацію про щоденний стан руху коштів за доходами і видатками державного бюджету, результати виконання бюдже­ту, що дозволить ефективніше здійснювати поточний контроль.

Що стосується контрольної діяльності Міністерства фі­нансів, то воно повинно посилити профілактичну (превен­тивну) спрямованість державного фінансового контролю. Це пов"язано із поглибленим аналізом і розробкою дохідних і витратних статей бюджету на стадії планування і прогнозу­вання, необхідності впровадження конкурентного функціо­нально-вартісного підходу.

Важлива роль у здійсненні державного фінансового контро­лю належить Державній податковій адміністрації України, яка була створена відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні". Протягом останніх років до вказаного закону було внесено значну кіль­кість змін, і нині він діє зі змінами і доповненнями, викладе­ними в останній редакції від 5 лютого 1998 року "Про внесен­ня змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Головним завданням ДПАУ є здійснення контролю за дот­риманням податкового законодавства, правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних ці­льових фондів податків, зборів та інших обов"язкових платежів, а також неподаткових доходів; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття норма­тивно-правових і методичних рекомендацій з питань оподатку­вання; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, від­несеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про ад­міністративні правопорушення.

Важливість контрольних функцій Державної податкової ад­міністрації зумовлюється тим, що вона є єдиним органом у структурі не лише виконавчої, а й державної влади загалом, який здійснює фіскальний контроль за діяльністю платників податків.

Контроль, здійснюваний ДПАУ, зводиться не лише до пе­ревірки дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасності їх сплати. Визнаючи над­звичайну важливість цих функціональних напрямів діяльності податкових органів, необхідно вказати на неприйнятність зве­дення суті контролю лише до способу забезпечення законнос­ті, оскільки таким чином обмежується його активна економіч­на цілеспрямованість. Податкові органи не обмежуються роллю пасивного контролера. В процесі контролю, як правило, оці­нюються не тільки кількісні результати фінансової і господар­ської діяльності, а і її законність, доцільність, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки.

Як вже зазначалося, важливим елементом системи контро­лю є об"єкт контролю. У сфері державних фінансів об"єктом контролю виступають процеси формування і використання фі­нансових ресурсів державного сектору.

Зміна контролюючої системи під впливом сучасних соці­ально-економічних трансформацій безпосереднім чином торк­нулася об"єктів державного фінансового контролю у напрямі їх суттєвого ускладнення. Становлення ринкових відносин в Ук­раїні супроводжується появою підприємств різних форм влас­ності, зміною джерел фінансових ресурсів, їх складу та структу­ри, принципів їх використання, а також принципів кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків. В цих умовах з"явилося багато нових об"єктів державного фінансово­го контролю, які потребують належної уваги з боку держави.

Разом з тим запровадження принципово нових економічних відносин суттєво обмежує вплив державного фінансового конт­ролю на соціально-економічні процеси, а також і на підконт­рольні об"єкти порівняно з тим, яким він був за умов адмініст­ративно-командної економіки. Так, розвиток ринкових відносин суттєво обмежує охоплення державним фінансовим контролем таких підконтрольних об"єктів, як процеси формування і вико­ристання фінансових ресурсів підприємств, організацій недер­жавної форми власності. Держава не втручається у формування доходів і їх розподіл та витрачання на приватизованих підприєм­ствах чи інших нових економічних утвореннях.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролю­ючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предме­том державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення еконо­мічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державно­го сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюд­жетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контро­лю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інстру­ментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об"єктивність, надійність, орієнтацію на комплекс­ність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяль­ність суб"єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнен­ня найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реа­лізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контро­лю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціону­вання, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фак­тичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійс­нення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи держав­ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи дер­жавного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен­ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефектив­ної взаємодії між суб"єктами контролю, що запобігатиме ви­никненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об"єктів та забезпечен­ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних сек­торах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового конт­ролю.





 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Фінансовий контроль в Україні: необхідність, суть, класифікація, система | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.