Головна   Додати в закладки Організація управлінського обліку | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Організація управлінського обліку - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 85 Kb
Кількість завантажень:
105
Кількість переглядів:
3145
Описання роботи: Реферат на тему Організація управлінського обліку
Дивитись
Скачати


З М І С Т

Вступ ………………………………………………………………….

3

Розділ 1. Інформація, що використовується для формування

системи управлінського обліку

 

1.1. Процес формування і розвитку

4-5

1.2. Предмет, методи і стадії управлінського обліку .

6-7

1.3. Організація документообігу та інформаційних потоків в системі управлінського обліку .

8-13

1.4. Визначення задач управлінського обліку …….………

14-17

Розділ 2. Внутрішньогосподарський аналітичний облік

 

2.1. Організація аналітичного обліку основного

виробництва…………………………………………….

18-20

2.2. Організація аналітичного обліку допоміжного,

підсобного та побічного виробництва ……………….

21

Розділ 3. Організація управлінського виробничого обліку .

 

3.1. Процес обліку витрат і калькулювання .

22-26

3.2. Порядок обліку загально виробничих витрат

27-29

Висновок .

30-31

Список використаної літератури .

32

ВСТУП

Необхідність в управлінській діяльності виникла фактично на перших етапах становлення людського суспільства. Первісні люди змушені були якось будувати свою діяльність. Так, під час полювання, пошуку рослинної їжі виникала необхідність створити групи мисливців, шукачів плодів тощо. Тому виникала потреба в перших, поки що примітивних, управлінських функціях (розробка плану полювання на мамонта, розміщення мисливців при полюванні на хижаків, розбирання туші і т.д.). Але ця управлінська діяльність здійснювалась непослідовно (кожний раз мала різний характер) та непродумано.

З подальшим розвитком виробничо-господарської діяльності людей врешті-решт виникли певні організаційні форми (майстерні, господарства поміщиків, примітивні підприємства тощо). Однак у кожному випадку застосовувались свої особливі підходи в управлінні, які не базувались на узагальненнях, принципових положеннях, виявлених тенденціях.

Потреба в науці про управлінський облік виникла не так давно і пов"язана з глобальними змінами у технології виробництва та системи управління. Постають проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи формування зацікавленості працівників в результатах роботи, розробки технологічних процесів, проведення точного обліку з метою забезпечення контролю тощо.

Розділ 1. Інформація, що використовується для формування системи управлінського обліку.

1.1. Процес формування і розвитку.

Процес формування та розвитку управлінського обліку можна поділити на три етапи.

Тривалий час бухгалтерський облік був лише засобом реєстрації господарських операцій методом подвійного запису і складання фінансової звітності. Облік витрат (виробничий облік), як частина бухгалтерського обліку, здійснював тільки узагальнення витрат для калькулювання собівартості продукції. Проте, вже на початку XX століття стало зрозуміло, що традиційний облік не повною мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на основі розробки методів нормування праці (система Ф. Тейлора) було посилено контрольну функцію обліку через застосування системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень.

Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х років і був пов"язаний, насамперед, з розробкою системи калькулювання змінних витрат (яка отримала назву "директ-костинг") та обліку за центрами відповідальності.

Внаслідок запровадження цих систем сформувалась окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка застосовувала не тільки грошові вимірники, і була орієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання офіційної звітності, а на прийняття поточних управлінських рішень.

Отже, можна вважати, що управлінський облік як самостійна система сформувався в середині 50-х років. Саме відтоді він є обов"язковим початковим курсом в університетах США, а згодом в інших країнах світу.

Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70«х років у зв"язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління.

Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.

Управлінський облік як самостійна наука. Сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.

Під управлінським обліком розуміють процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Перші висловлювання про необхідність формування самостійної інформаційної системи про витрати підприємства і про те, якою вона має бути, з"явились ще на початку XX ст. у книзі Г. Емерсона "Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати". У цій роботі вперше була здійснена спроба виділити облік витрат виробництва в самостійний напрямок облікової роботи.

Другою важливою обставиною, яка сприяла виділенню управлінського обліку в самостійну галузь бухгалтерської справи, було створення в США національної асоціації бухгалтерів-виробників, яка виникла в жовтні 1919р. за ініціативою Дж. Лі Нікольсона, - діяча в області фабрично-заводського рахівництва.

Використання інформації в обліку. Первинна інформація забезпечує вихідними даними фінансовий і управлінський облік. Фінансовий облік готує інформацію для внутрішніх і зовнішніх користувачів, використовуючи при цьому загальні для всіх підприємств правила ведення.

Великий обсяг первинної інформації не дозволяє менеджерам повністю її осмислити, проаналізувати і використовувати в своїй роботі. Менеджери для виконання своїх обов"язків повинні використовувати короткі огляди і іншу згруповану інформацію. Облікова інформація, спеціально підготовлена для керівників різних рівнів управління, називається управлінською обліковою інформацією.

Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відгуки покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запитів керівників. Так, головного конструктора не цікавлять питання про те, скільки заробив сьогодні або тиждень тому певний робітник механічного цеху. Він зацікавлений у підсумкових даних: повністю чи ні задоволена його заявка на матеріали, яка сума виділена бюджетом підприємства на роботи, пов"язані зі зміною конструкції виробу або освоєнням нових видів продуктів.

Отже, в роботі менеджери використовують як деталізовану, так і підсумкову інформацію.

1.2. Предмет, методи і стадії управлінського обліку.

Завданням управлінського обліку є складання звітів, інформація яких призначена для власників підприємства, де ведеться облік, і його керівників (менеджерів), тобто для внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об"єктів в процесі всього циклу управління виробництвом. Зміст предмету розкривають його об"єкти, які можна об"єднати у дві групи: 1) виробничі ресурси і 2) господарські процеси та їх результати.

Методи, що використовуються в бухгалтерському управлінському обліку, доволі різні, але взагалі методом управлінського обліку є системний оперативний аналіз.

Порівняння управлінського і фінансового обліку дає змогу виділити їх основні відмінності:

- управлінський облік більше спрямований на майбутнє, у зв"язку з чим поєднується з плануванням, а фінансовий, навпаки, реєструє факти і господарські операції, які вже відбулися;

- управлінський облік не керується загальноприйнятими бухгалтерськими стандартами і схемами, тоді як фінансовий чітко регламентований за змістом і формами подання даних;

- при управлінському обліку зосереджується увага на конкретних сегментах господарської діяльності (тобто на окремих видах продукції, яку виробляють і реалізують, на певних сферах ринку і території збуту, а також на різних рівнях управління тощо), а не на всій організації в цілому, як фінансовий облік;

- управлінський облік, на відміну від фінансового, є необов"язковим, і керівництво самостійно вирішує, організувати його чи ні;

- управлінський облік, як правило, децентралізований, а фінансовий здійснюється в центральній (загальній) бухгалтерії підприємства.

Проте, поряд із зазначеними відмінностями, між управлінським і фінансовим обліком є і спільні риси. Обидва вони, по-перше, ґрунтуються на даних єдиної інформаційної системи обліку; по-друге, спираються на концепцію відповідальності в управлінні господарськими об"єктами; по-третє, їх інформація служить для прийняття рішень, хоча й різної спрямованості.

Облікова інформаційна система має наступні стадії: збір, реєстрація первинних даних, передача їх до обчислювальних центрів або апарату управління для обробки даних з метою оперативного управління, накопичення і групування даних по потоках і певних принципах, формування зведеної інформації та здійснення розрахунків, що використовуються в аналітичному і синтетичному обліку, складання внутрішньої та зовнішньої звітності.

Управлінський облік використовує оперативну (первинну) інформацію незалежно від її кількісного виміру, наприклад, відзиви покупців про якість продукції. Але більша частина первинної інформації не задовольняє запити керівників.

Управлінський облік побудований на наступних принципах:

1) безперервність діяльності підприємства;

2) використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку виробництва; 3) оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємства;

4) принцип прийнятності та багаторазового використання інформації;

5) принцип повноти і аполітичності інформації;

6) принцип періодичності;

7) принцип бюджетного методу управління.

Системи управлінського обліку класифікуються за повнотою охоплення інформацією, ступенем взаємозв"язку фінансового і управлінського обліку, ступенем нормування, повнотою включення витрат до собівартості продукції.

Такий підхід до організації управлінського обліку допускає виділення його складових частин:

=> облік постачальницько-заготівельної діяльності;

=> облік виробничої діяльності;

=> облік витрат на виробництво і собівартість продукції;

=> облік фінансово-збутової діяльності;

=> облік організаційної діяльності.

1.3. Організація документообігу та інформаційних потоків в системі управлінського обліку.

В Україні існують кілька нормативних документів, що встановлюють правила, загальні принципи та характеристики відносно об"єктів стандартизації в бухгалтерському обліку. В даному випадку мова йде про такий найважливіший організаційно-методичний об"єкт стандартизації, як термінологія. Саме сучасний стан в Україні з термінологічними системами такої галузі знань, як бухгалтерський облік, ускладнює гармонізацію вітчизняних нормативних документів з міжнародними стандартами. Таким чином організація документообігу повинна починатися із розуміння сутності того чи іншого терміну.

Комунікація та інформація. ДСТУ 2392-94 включає в себе великий перелік термінів та визначень, які стосуються інформації та документації. Наведу кілька з них.

Інформація - це знання, що розглядаються в аспекті комунікації.

Комунікація - це передача значення шляхом пересилання сигналів.

В бухгалтерському обліку інформація передається за допомогою документів.

Документ - матеріальний об"єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Документування - створення документів.

Документообіг - рух документів в організації з часу їх створення або одержання до закінчення виконання або надсилання.

Діловодство на підприємстві, що представляє собою діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності, має вестись з дотриманням таких стандартів як ГОСТ 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003. Дотримання цих стандартів дає можливість створювати на підприємстві первинні документи, які відповідають за своєю формою та змістом типовим формам первинно-облікової документації та підготувати автоматизовані системи до роботи в умовах електронного документообігу.

Первинний документ, первинні документи та первинна документація. Терміни та визначення первинний документ, первинні документи та первинна документація наводяться у табл. 1.3.1.

Таблиця 1.3.1. Порівняльна характеристика термінів та визначень

Закон № 996

Положення № 88

ДСТУ 2962- 94

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення

Первинна документація - це сукупність облікових документів, які фіксують здійснення виробничо-господарських операцій і розпорядження на їх проведення

Створюючи первинні документи необхідно дотримуватися вимог групи стандартів, які було наведено вище.

Врахування вказівок переліку набуває великого значення в організації документообігу в управлінському обліку. Це викликано тим, що застосування переліку документів в управлінському обліку на відміну від фінансового обліку визначається суб"єктом господарювання самостійно, і деякі керівники вимагають створення документа, який не існує. В управлінському обліку необхідно максимально використовувати документи, типові форми первинного обліку та облікові регістри, що розроблені відповідними центральними органами виконавчої влади, щоб не створювати зайвих документів. Визначимося з сучасним станом типових форм первинного обліку в Україні.

Первинна облікова документація. Державним комітетом статистики України у 2003 р. був виданий Збірник облікової документації. До нього включено форми первинної облікової документації з обліку:

особового складу; використання робочого часу; розрахунків з робітниками та службовцями по заробітній платі; основних засобів; сировини та матеріалів; малоцінних та швидкозношуваних предметів; об"єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків), раціоналізаторських пропозицій; касових операцій; зовнішньої трудової міграції; бланків суворої звітності; в сільських (селищних) радах; перевезень спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; роботи автомобільного транспорту; роботи будівельних машин та механізмів; водокористування та заходів охорони атмосферного повітря.

Збірник форм первинної облікової документації дає можливість організувати документообіг та встановити графік документообігу з урахуванням норм часу на їх створення.

Організація документообігу. Відповідно до Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Наявність форм первинної облікової документації є умовою необхідною, але не достатньою. Достатність організації документообігу забезпечується нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку та встановленням норм на виконання бухгалтерського обліку. Вирішення цього завдання досягається за допомогою Нормативів № 269. Нормативи № 269 містять в собі норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та розрахунки нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств. Методи розрахунку чисельності працівників, які наведені у Нормативах № 269, можуть бути корисними і в умовах електронного документообігу, для чого необхідно заміряти норми часу на створення первинного електронного документу.

Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу відповідно до згаданого вище Положення, на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Щоб забезпечити ефективний контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу на підприємствах створюють такі додаткові нормативні документи, як стандарт організації. В Статутах майже кожного підприємства прописана ця норма, за умов, якщо такі нормативні документи не вступають в протиріччя з чинним законодавством.

Стандарт організації (скорочено СОУ) - стандарт, прийнятий суб"єктом стандартизації іншого рівня, ніж національний орган стандартизації, на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних та інших спільних інтересів.

Сутність ефективного контролю за дотриманням виконавцями графіка документообігу за допомогою СОУ полягає в тому, щоб досягти консенсусу, тобто загального погодження, яке характерне відсутністю суттєвих заперечень стосовно важливих питань у більшості зацікавлених сторін і яке є процесом намагання врахувати думки всіх сторін і дійти згоди з будь-яких суперечливих питань.

Стандарт - це створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом нормативний документ, що встановлює для загального та багаторазового користування правила, настановчі вказівки або характеристики різного виду діяльності чи її результатів і який спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колу користувачів.

Забезпечується процес створення СОУ групою таких стандартів, як ДСТУ 1.0:2003, ДСТУ 1.1:2001, ДСТУ 1.2:2003, ДСТУ 1.5:2003, ДСТУ 1.7:2001, ДСТУ 1.13:2001, ДСТУ ISO/IEC Guide 59:2000. Визначення, які були наведені вище, саме з цих стандартів. На великих підприємствах створенням стандартів займається спеціальний відділ.

Стандартизація на малих, середніх та великих підприємствах відіграє велику роль, підвищуючи якість керування підприємством. Підприємства, які удосконалюють форми керування, розробляють та застосовують СОУ (в минулому - СТП), мають можливість сконцентрувати в одному документі всі необхідні засоби керування об"єктом обліку.

Стандартизація у відповідності до ДСТУ 1.1:2001 - це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового користування стосовно розв"язання наявних чи можливих проблем і спрямована на досягнення оптимального ступеня впорядкованості за даних умов.

Практикою доведено, що на підприємствах, де відсутні СОУ, і в процесі господарської діяльності є суттєві відхилення від національних стандартів, існують проблеми керування такою організацією, наслідком чого, як правило, буває банкрутство підприємства.

СОУ не повторює П(С)БО, оскільки стандарт організації представляє собою еквівалентний стандарт, тобто стандарт на один і той самий об"єкт, затверджений різними органами стандартизації, який забезпечує взаємозамінність процесів об"єктів обліку та має відмінність у поданні та змістовності цього процесу. Це дозволяється Національною системою стандартизації і наводиться у ДСТУ 1.1:2001.

При організації обліку витрат на виробництві рекомендується керуватись концепцією, яка полягає в тому що керівництво повинно створити систему заходів впливу на виконавців, зайнятих у процесі виробництва, та через них на засоби виробництва з найменшими трудовими та матеріальними витратами. Реалізація цієї головної задачі в системі неможлива без оптимізації інформаційних потоків.

Підготовчий етап цієї роботи є досить складним. Особливо для підприємств, які не мають досвіду побудови системи обліку і калькулювання собівартості продукції. Для підприємств, які створені 50, або більш ніж 100 років тому, це не викликає великих труднощів за умов, якщо на таких підприємствах було поважне ставлення до бухгалтерського обліку та постійно поповнювалася і збереглася до сьогодні бібліотека нормативно правового характеру в частині первинної облікової документації.

В табл. 1.3.2 наводиться хронологія еволюції первинної облікової документації, яка використовується сьогодні на українських підприємствах.

Таблиця 1.3.2.

Хронологія розвитку первинної облікової документації, яка застосовується на українських підприємствах

Дата прийняття

Дата видання

(введення в дію)

Назва, номер та коротка сутність документа

06.09.1957 р.

 

Постанова Ради Міністрів СРСР № 1078. Цим документом на ЦСУ СРСР та його місцеві органи було покладено загальне керівництво питаннями первинного обліку в промисловості та будівництві, а також розробка та видання типових форм первинного обліку.

 

1965 - 73 р.

ЦСУ при Раді Міністрів СРСР. Видаються альбоми "Типовые формы первичного учета и краткие указания по их применению и заполнению". Були видані наступні альбоми, які стосуються виробництва продукції: І. "Труд и заработная плата"; ІІ. "Основные средства"; ІІІ. "Материалы"; IV. "Производство продукции": 4.1. Угольная и сланцевая промышленность; 4.2. Промышленность строительных материалов; 4.3. Торфяная промышленность; 4.4. Черная и цветная металлургия; 4.5. Нефтяная и газовая прмышленность; 4.6. Химическая прмышленность; 4.7. Лесная, бумажная и деревообрабатывающая промышленность; 4.8. Стекольная и фарфоро-фаянсовая промышленность; 4.9. Машиностроение и металлообработка; 4.10. Пищевая прмышленность.

09.04.1973 р.

 

Постанова Ради Міністрів СРСР № 220. Цим документом на ЦСУ СРСР покладено затвердження типових міжвідомчих форм: особового складу; використання робочого часу; розрахунків з робітниками и службовцями по заробітній платі; основних засобів; сировини і матеріалів; малоцінних та швидкозношувальних предметів; роботи в автомобільному транспорті; роботи будівельних машин та механізмів; результатів інвентаризації; касових операцій; раціоналізації та винахідництва.

 

1973 - 88 р.

Міністерства та відомства видають альбоми уніфікованих форм первинної облікової документації. Перелік складає 90 альбомів уніфікованих форм.

28.12.1989 р.

 

Постанова Держкомстату СРСР № 241. "Об утверждении форм первичной учетной документации для предприятий и организаций"

 

1989 р.

Держкомстат СРСР. "Унифицированные формы первичной учетной документации для предприятий и организаций".

09.10.1995 р.

01.01.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 253. "Про затвердження типових форм первинного обліку".

27.10.1995 р.

01.01.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 277. "Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу".

29.12.1995 р.

01.01.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 352. "Про затвердження типових форм первинного обліку".

22.05.1996 р.

07.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 144. "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі".

22.05.1996 р.

07.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 145. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів".

21.06.1996 р.

07.1996 р.

Наказ Міністерства статистики України № 193. "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів".

Метою всіх змін, які відбувалися з формами первинного обліку було скорочення та спрощення первинного обліку. Разом із спрощенням первинного обліку здійснювалося впровадження прогресивних форм та методів ведення обліку, забезпечення єдності методології та організації первинного обліку на підприємствах.

При організації обліку матеріальних витрат на виробництві рекомендується створити стандарт підприємства (СТП) з обліку матеріальних витрат.

Створюючи стандарт підприємства з обліку матеріальних витрат, необхідно користуватися положеннями та нормами Закону про бух облік , ДДСТУ 2962 - 94 , наказу № 193, Методичних рекомендацій, П(С)БО, Плану рахунків тощо.

Застосування типових форм первинного обліку дає можливість здійснювати облік та контроль за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей, оформляти приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, здійснювати контроль за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби, обліковувати рух матеріалів на складі, здійснювати контроль за відхиленням фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу, а також сигналізувати про відпуск матеріалів понад встановлений ліміт або про заміну матеріалів.

Крім перелічених оперативних завдань обліку, застосування типових форм дає можливість розмежувати повноваження та відповідальність осіб, задіяних в процесі обліку матеріальних витрат та створити облікову політику підприємства в частині матеріальних витрат.

У відповідності до Методичних рекомендацій для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів.

Підприємства, які застосовують одночасно рахунки класу 8 "Витрати за елементами" і класу 9 "Витрати діяльності" у складі Журналу 5 А, ведуть розділи III А "Витрати діяльності" і III Б "Витрати за елементами". Порядок запису даних у відомостях та журналах на підставі первинних документів розкривається у згаданих вище Методичних рекомендаціях.

При організації обліку витрат на оплату праці основних працівників на виробництві також рекомендується створити стандарт підприємства (СТП) з обліку витрат на оплату праці.

Створюючи стандарт підприємства з обліку витрат на оплату праці основних робітників, необхідно користуватися положеннями та нормами Закону про бух облік, Закону про оплату праці, ДСТУ 2962 - 94, ДСТУ 3138 - 95, наказом № 277, наказом № 253, наказом № 144, Методичних рекомендацій, П(С) БО ,Планом рахунків, КЗпП, Колективним договором, Галузевою угодою.

Склад загальновиробничих витрат наведено у статті 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

1.4. Визначення задач управлінського обліку.

Закон України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначив бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Саме з прийняттям цього Закону відбулося розмежування фінансового й управлінського обліку в Україні.

За визначенням, яке наводиться у вищезгаданому Законі, під внутрішньогосподарським (управлінським) обліком розуміється система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Це означає, що управлінський облік застосовується насамперед при внутрішніх господарських операціях підприємства, і головною його метою є забезпечення інформацією керівників різних рівнів управління підприємством, які несуть відповідальність за досягнення статутної мети підприємства. Тобто управлінський облік є інструментом оперативного управління підприємством, функцією якого є обрахування витрат на виробництво і собівартість будь-якого виробу, будь-якого підрозділу і підприємства в цілому на різних стадіях виробництва і збуту та підсумовування результатів та прибутків з виробів, підрозділів та підприємства в цілому.

В процесі реформування бухгалтерського обліку передбачалося вирішення конкретних завдань. Поряд зі створенням системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності передбачалося забезпечити зв’язок реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища і ринкових відносин в Україні.

До прийняття "Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" (Постанова № 1706) та Закону № 996 було розроблено державний стандарт України ДСТУ 2962 - 94. Цей чинний стандарт сьогодні визначає бухгалтерський облік як систему цілеспрямованого безперервного взаємопов’язаного документального спостереження і контролю за господарюванням підприємства в грошовому виразі. У відповідності до стандарту найважливішими об’єктами бухгалтерського обліку на підприємстві є основні фонди, обігові кошти, обсяг випуску продукції, витрати на виробництво, заробітна плата та фінансові результати.

Системний підхід до бухгалтерського обліку визначається також і Галузевими стандартами вищої освіти за напрямами підготовки 0501 - "Економіка і підприємництво" та 0502 - "Менеджмент" . Кваліфікаційні вимоги до фахівця з управлінського обліку згідно з Державним класифікатором ДК 003 - 95 наводяться у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників у Розділі 1 "Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності" .

Перелічені вище нормативні документи визначають сучасну систему бухгалтерського обліку як систему, яка складається з підсистем фінансового, управлінського та податкового обліку.

У відповідності до Галузевих стандартів предметом фінансового обліку є активи, капітал і зобов’язання підприємства. Предметом управлінського обліку є витрати виробництва, собівартість продукції та її калькулювання.

В управлінні організацією визначення чітких та зрозумілих стандартів є основою її успішної діяльності.

Тому в основі побудови управлінського обліку на промисловому підприємстві мають бути Закон № 996, П(С)БО, зокрема П(С)БО 16 "Витрати", Державні стандарти України: ДСТУ 2960 - 94 "Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення", ДСТУ 2961 - 94, ДСТУ 3138 - 95, ДСТУ 2974 - 95, ДСТУ 3278 - 95, Методичні рекомендації № 47, Типове положення № 473, інші документи, перелік яких наводиться у Методичних рекомендаціях.

Деякі фахівці з бухгалтерського обліку розглядають внутрішньогосподарський (управлінський) облік як аналітичний (в частині накопичення витрат) та виробничий (в частині віднесення й розподілу витрат).

Сьогодні суб’єктам господарювання наданні можливості визначати самим межі та форми внутрішньовиробничого (управлінського) обліку. Тому саме ця підсистема бухгалтерського обліку викликає до себе певний інтерес. В даній роботі я запропоную підхід до організації аналітичного і виробничого обліку, поширений на переважній більшості великих виробничих підприємств. Цей підхід будується на існуючій українській нормативно-правовій базі.

Необхідність побудови системи управлінського обліку на підприємствах - це ще й вимога часу, оскільки збільшується кількість підприємств, які переходять до сучасних засобів управління виробництвом, тобто управління на базі стандарту MRP II.

В залежності від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво у відповідності до Державного стандарту України ДСТУ 2960 - 94 поділяється на основне, допоміжне, підсобне та побічне.

За визначенням, яке наводиться у ДСТУ 2960 - 94, організація виробництва - це кількісне та якісне поєднання в просторі та часі трудових і матеріальних ресурсів, технічних та економічних засобів господарської діяльності на промисловому підприємстві з метою випуску в установлені терміни продукції необхідної кількості та якості з мінімальними витратами. Схематично це представлено на мал. 1.4.1. Мал. 1.4.1. Організація виробництва

Основне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію та проводиться у певних структурних підрозділах.

Допоміжне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговувані основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення і випуску продукції та проводиться у певних структурних підрозділах.

Підсобне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у добуванні або переробленні предметів праці для основного виробництва та проводиться у певних структурних підрозділах.

Побічне виробництво - виробнича діяльність підприємства, що полягає у виготовлені продукції з відходів або побічних продуктів основного виробництва та проводиться у певних структурних підрозділах.

Дотримання Державних стандартів України та Наказу № 291 дає можливість зробити класифікацію рахунків аналітичного обліку та скласти план рахунків аналітичного обліку підприємства.

Класифікацію рахунків аналітичного обліку виробництва, в залежності від характеру та призначення виконуваних процесів і виробничої структури, можна побудувати ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у класифікації рахунків аналітичного обліку містить шестизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Структура коду схематично має наступний вигляд: Мал. 1.4.2

Класифікацію можна побудувати за ознаками функціонального призначення у відповідності до Наказу № 291 та Державного стандарту України ДСТУ 2960 - 94.

У таблиці 1.4.1. наводиться класифікація рахунків аналітичного обліку виробництва, в залежності від характеру та призначення виконуваних процесів і виробничої структури. Таблиця 1.4.1

Класифікація рахунків аналітичного обліку виробництва в залежності від характеру та призначення виконуваних процесів і виробничої структури

Клас

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки (рахунки другого порядку)

Кодове позначення аналітичного обліку

Код

Назва

Код

Назва

Код

Назва

2

23

Виробництво

231

Основне виробництво

001

Цех № 1

         

002

Цех № 2

     

232

Допоміжне виробництво

015

Цех № 15

     

233

Підсобне виробництво

020

Цех № 20

     

234

Побічне виробництво

025

Цех № 25

Примітки:

1. У нашому випадку цех № 1 є переробним цехом, цех № 2 - складальним. Вони відносяться до основного виробництва.

2. Цехи №№ 15, 20, 25, відповідно, є цехами допоміжного, підсобного та побічного виробництва.

Виробнича структура - сукупність виробничих підрозділів підприємства із зазначенням їхнього складу, співвідношення та зв’язків між ними.

Виробничий підрозділ - структурна одиниця підприємства, яка виконує конкретну функцію виробництва та відповідає за неї.

Цех - організаційно та (чи) технологічно відокремлений структурний підрозділ, що прямо чи опосередковано бере участь у перероблені предмета праці на готову продукцію та складається із сукупності виробничих дільниць.

Відділення - структурний підрозділ цеху, який містить декілька виробничих дільниць, займає відокремлену територію та здійснює закінчену частку виробничого процесу з переробки предмета праці.

Виробнича дільниця - структурний підрозділ підприємства чи цеху, що об’єднує групу робочих місць, організованих за предметним, технологічним чи предметно-технологічним принципом спеціалізації.

Сучасне економічне становище, яке склалося на великих підприємствах, вимагає від управлінського обліку пошуку так званих прихованих резервів. З розвитком ринкових відносин ця тенденція буде поширюватися на всі підприємства. Тому побудова аналітичних рахунків на рівні виробничої дільниці є вимогою часу. Сьогодні вирішити це питання дозволяють сучасні автоматизовані системи, які мають вже досконаліше програмне забезпечення, яке відповідає вимогам національних стандартів.

2. Внутрішньогосподарський аналітичний облік.

2.1. Організація аналітичного обліку основного виробництва.

Згідно із ДСТУ 2960 - 94 основне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію та проводиться у певних структурних підрозділах.

Під матеріальними ресурсами згідно ДСТУ 2960 - 94 розуміється сукупність елементів виробництва, переважно предметів праці, які підприємство одержує для виробничого споживання та використання у невиробничій сфері.

Основний матеріал - матеріал первинної заготовки.

Допоміжний матеріал - матеріал, якій витрачається під час виконання технологічного процесу додатково до основного матеріалу.

Напівфабрикат - предмет праці, який підлягає подальшій обробці на підприємстві-споживачеві.

Класифікацію рахунків аналітичного обліку матеріальних ресурсів можна побудувати ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у класифікації рахунків аналітичного обліку містить чотиризначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Структура коду схематично має наступний вигляд: Мал. 2.1.1

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з Наказом № 291 та Державного стандарту України ДСТУ 2960 - 94.

У таблиці 2.1.1. наводиться класифікація рахунків аналітичного обліку виробничих запасів для нашого випадку.

Таблиця 2.1.1 Класифікація рахунків аналітичного обліку виробничих запасів

Клас

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки (рахунки другого порядку)

Кодове позначення аналітичного обліку

Код

Назва

Код

Назва

Код

Назва

2

20

Виробничі запаси

201

Сировина і матеріали

1

Основний матеріал

         

2

Допоміжні матеріали

     

202

Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби

1

Покупні напівфабрикати

         

2

Комплектуючі вироби

2

29

Транспортно-заготівельні витрати

291

Сировина і матеріали

1

Основні матеріали

         

2

Допоміжні матеріали

     

292

Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби

1

Покупні напівфабрикати

         

2

Комплектуючі вироби

Класифікацію рахунків аналітичного обліку заробітної плати можна побудувати ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у класифікації рахунків аналітичного обліку містить чотиризначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Структура коду схематично має наступний вигляд: Мал. 2.1.2

У таблиці 2.1.2. наводиться класифікація рахунків аналітичного обліку заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування. Таблиця 2.1.2

Класифікація рахунків аналітичного обліку заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування

Клас

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки (рахунки другого порядку)

Кодове позначення аналітичного обліку

Код

Назва

Код

Назва

Код

Назва

6

66

Розрахунки з оплати праці

661

Розрахунки з заробітної плати

1

Основна заробітна плата

         

2

Додаткова заробітна плата (наприклад, премії)

 

65

Розрахунки з страхування

651

З пенсійного забезпечення

1

Нараховані внески

         

2

Вирахувані внески 2

     

652

З соціального страхування

1

Нараховані внески

         

2

Вирахувані внески

     

653

Зі страхування на випадок безробіття

1

Нараховані внески

         

2

Вирахувані внески

     

656

Зі страхування від нещасного випадку

1

2

Нараховані внески

Вирахувані внески

Класифікацію рахунків аналітичного обліку витрат виробництва, в залежності від характеру та призначення виконуваних процесів і виробничої структури, можна побудувати ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у класифікації рахунків аналітичного обліку містить шестизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Структура коду схематично має наступний вигляд: Мал. 2.1.3

Класифікацію побудовано за ознаками функціонального призначення згідно з Наказом № 291 та Державним стандартом України ДСТУ 2960 - 94.

У таблиці 2.1.3 наводиться класифікація рахунків аналітичного обліку загальновиробничих витрат. Таблиця 2.1.3

Класифікація рахунків аналітичного обліку загальновиробничих витрат

Клас

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки (рахунки другого порядку)

Кодове позначення аналітичного обліку

Код

Назва

Страницы: [1] | 2 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Організація управлінського обліку | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.