Головна   Додати в закладки Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 103 Kb
Кількість завантажень:
371
Кількість переглядів:
9980
Описання роботи: Реферат на тему Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Дивитись
Скачати


Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні основи обліку зовнішньоекономічної діяльності 5

Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства 12

2.1. Облік грошових валютних коштів і розрахункових операцій 14

2.2. Облік експортно-імпортних операцій 30

Розділ 3. Розкриття інформації про зовнішньоекономічну діяльність у фінансовій звітності 47

Висновки 52

Список використаних джерел 54

Додатки 55

Вступ

По економічному потенціалу Україна входить до першої п’ятірки країн Європи, але по ефективності його використання значно відстає від розвинутих країн світу.

У відповідності із західноєвропейською практикою одним з важливих параметрів розвитку економіки є стабільність цін і валюти. При цьому рівень інфляції не повинен перевищувати 1,5% середнього рівня інфляції країн з нижчим рівнем. Стабільність валюти забезпечується, якщо межі коливання її курсу не перевищують 2,25%. Щоб досягти перерахованих параметрів стабільності, необхідно прийняти ряд спеціальних мір, з яких слід виділити «радикальну» форму зовнішньоекономічної діяльності країни. З цією метою потрібно провести приватизацію підприємств із залученням закордонних інвесторів, створити сприятливий інвестиційний клімат шляхом надання твердих державних гарантій як закордонним, так і національним підприємцям тощо.

Орієнтація нашої держави на ринкову економіку, необхідність підготовки ґрунту для вступу України до Світової організації торгівлі, постійне залучення іноземних інвесторів та розвиток комерційних відносин між вітчизняними й іноземними підприємствами доводить, що облік зовнішньоекономічної діяльності підприємств є досить актуальною темою для дослідження.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) включає наступні форми робіт і співпраць:

а експорт та імпорт товарів, капіталу, робочої сили;

· надання виробничих, транспортних, експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, брокерських, агентських, управлінських, бухгалтерських, аудиторських та інших послуг;

а наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробничу, освітню й інші форми кооперації з іноземними суб’єктами;

а здійснення міжнародних фінансових операцій з цінними паперами, розрахункових і кредитних операцій, спільної підприємницької діяльності з закордонними партнерами;

а підприємницьку діяльність, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торгових марок й іншими видами нематеріальних об’єктів власності;

а організацію й здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів й інших подібних заходів, що проводяться на комерційній основі;

а проведення бартерних, лізингових операцій, операцій з придбання, продажу й обміну валюти;

· організацію роботи фізичних осіб на контрактній основі тощо.

Наведений вище список ще раз доводить актуальність вивчення обліку зовнішньоекономічної діяльності, оскільки українські підприємства мають достатній потенціал для повноцінного виходу на міжнародний ринок.

Метою написання курсової роботи є поглиблення й узагальнення знань, одержаних під час вивчення курсу бухгалтерського обліку.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку зовнішньоекономічної діяльності

Основним нормативним документом, що регулює зовнішньоекономічну діяльність в Україні, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (із змінами).

Відповідно до цього закону, зовнішньоекономічна діяльність є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. [1]

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єкти господарської діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності керуються наступними принципами:

· принципом суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності — виключному праві українського народу здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України, а також обов’язку України неухильно виконувати всі договори й зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

· принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства, що полягає в праві суб’єктів добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких її формах, що не суперечать чинному законодавству України, а також виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

· принципом юридичної рівності й недискримінації, що надає рівність перед законом усіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, у т.ч. держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; заборону будь-яких (окрім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») дій держави, спрямованих на обмеження прав і дискримінацію суб’єктів ЗЕД, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

· принципом верховенства закону, що передбачає регулювання ЗЕД виключно законами України та заборону застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України;

· принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно якого держава повинна забезпечувати рівний захист інтересів усіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України, здійснювати рівний захист усіх суб’єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права, а також здійснювати захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

· принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Визначення основних термінів

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» дає наступні визначення основних понять, що використовуються при проведенні зовнішньоекономічної діяльності:

· валютні кошти — валютні цінності (іноземна валюта готівкою, платіжні документи в іноземній валюті, цінні папери і іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин, монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено в золоті, дорогоцінні камені;

· демпінг — ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаривиробнику подібного товару;

· експорт (експорт товарів) — продаж товарів українськими суб`єктами ЗЕД іноземним суб`єктам господарської діяльності (у т.ч. з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

· експорт (імпорт) капіталу — вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу в будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої й інших форм господарської діяльності;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб`єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у ЗЕД;

· імпорт (імпорт товарів) — купівля (у т.ч. з оплатою в не грошовій формі) українськими суб`єктами ЗЕД в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами;

· іноземна валюта — валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу), платіжні документи в грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти в грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та в діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами;

· іноземні інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб`єктами господарської діяльності в Україні, у результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект;

· іноземні суб`єкти господарської діяльності — суб`єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України;

· експортна (імпортна) ліцензія — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;

· митне регулювання — регулювання питань, пов`язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності митного контролю України;

· міжнародна кооперація — взаємодія двох або більше суб`єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується в комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності;

· момент здійснення експортного (імпортного) контракту — момент, на який здійснено всі обов`язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод;

· момент здійснення експорту (імпорту) — момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;

· переказ валютних коштів за межі України — переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб`єкта господарської діяльності або в банківсько-кредитну установу, що не є суб`єктом господарської діяльності України;

· попередні імпортні депозити — внесення суб`єктами ЗЕД на безпроцентні рахунки в банках, які обслуговують їх на території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземним суб`єктам господарської діяльності на території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту);

· спеціальна економічна зона — територія, у межах якої відповідним законом України встановлюється й діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування й дії законодавства України;

· транзит товарів — переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території;

· упущена вигода — дохід або прибуток, який міг би одержати суб`єкт ЗЕД в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати. [1]

Облік зовнішньоекономічних операцій суб`єктами ЗЕД

Суб`єкти ЗЕД ведуть бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій, а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної статистики України. Суб`єкти ЗЕД в галузі обліку й звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом України «Про підприємства в Україні». Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій суб`єкти ЗЕД керуються планом рахунків та інструкцією про його використання, що діють на території України, та відповідними змінами й доповненнями, що відображають специфіку ЗЕД. Суб`єкти ЗЕД самостійно визначають порядок аналітичного обліку ЗЕД, запроваджуючи відповідні субрахунки. Зовнішньоекономічна діяльність та її результати відображаються в річній фінансовій звітності суб`єкта ЗЕД за окремо зазначеними показниками:

· у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти (активи), що знаходяться в зовнішньоекономічному обороті, — товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) — кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;

· у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної діяльності. [1]

Мета та завдання бухгалтерського обліку ЗЕД

Основними об`єктами бухгалтерського обліку ЗЕД є валютні засоби й валютні операції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій, розрахункові й кредитні операції між суб`єктами ЗЕД, а також між суб`єктами й обслуговуючими їх банками, кінцеві фінансові результати господарської діяльності.

Мета бухгалтерського обліку ЗЕД:

· контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних засобів;

· своєчасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі інформації про рух товарів, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов`язкові платежі й відрахування;

· забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньоторгових операціях.

Для досягнення цих цілей необхідно вирішити цілий комплекс бухгалтерських завдань.

По-перше, це завдання методологічного характеру, що пов`язані з використанням національного плану бухгалтерських рахунків і правильним відображенням на них операцій по ЗЕД, а також питання визначення цінових компонентів при визначенні вартості продукції, вибір методів оцінки господарських засобів і джерел їх утворення, спеціальних фондів, вкладання активів, затрат на виробництво й обіг, визначення й розподіл доходів.

Другим важливим завданням обліку ЗЕД є його організація, що пов`язана з чітким розподілом функціональних обов`язків серед робітників бухгалтерії (організація матеріальної відповідальності за забезпеченням збереженості товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів, визначення періодичності складання поточної звітності тощо).

Третім комплексом завдань бухгалтерського обліку ЗЕД є технічне забезпечення, тобто адміністрація суб`єкта ЗЕД повинна забезпечити раціональне ведення обліку за допомогою комп`ютеризації, автоматичної обробки даних первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства

Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві визначається, передусім, тими цілями й завданнями, які вона покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовнішньоекономічні операції, у складі бухгалтерської служби слід виділити окремі посади бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

· облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при попередній та наступній оплаті);

· облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що сприяють здійсненню експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця);

· контроль за додержанням строків розрахунків, встановлених чинним законодавством та укладеними договорами;

· облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з купівлі-продажу іноземної валюти);

· оформлення та облік розрахунків по закордонних відрядженнях;

· складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;

· подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для складання фінансової звітності;

· складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підприємстві, а інші — надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.

Залежно від функцій зовнішньоторговельні документи поділяються на певні групи, що можна знайти в Додатку А.

Як видно з Додатку А, у окрему групу виділені митні документи. Це пов`язано з тим, що здійснення зовнішньоекономічних операцій пов`язано з перетином митного кордону України. Порядок митного оформлення товарів, перелік митних органів та їх функції встановлені Митним кодексом України.

Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен бути зареєстрований у митних органах за місцем державної реєстрації.

Згідно з чинним митним законодавством декларування товарів при їх митному оформленні може здійснюватися:

· самими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є власниками товарів;

· митними брокерами на підставі договору із суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності – власниками товарів.

На великих підприємствах роботу щодо укладання контрактів та митного оформлення товарів доцільно покладати на інші відділи та служби (юридичний, протокольний, валютно-фінансовий тощо).

На малих та середніх підприємствах, де такі відділи відсутні, до функцій бухгалтерської служби (бухгалтера) додаються функції з укладання договорів, контролю за їх виконанням та декларуванням товарів.

Таким чином, облік зовнішньоекономічної діяльності залежить, насамперед, від правильності та юридичної обґрунтованості укладених угод, своєчасності здійснення поставок та їх оплати, від правильності оформлення всіх необхідних первинних документів при перевезенні продукції через кордон та від кваліфікації бухгалтерів, що його здійснюють. [11]

2.1. Облік грошових валютних коштів і розрахункових операцій

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні та позикові).

Обов`язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютні рахунки.

Транзитний валютний рахунок — це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов`язковим у зв`язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків у іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України. Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

· юридичним особам – резидентам України для здійснення поточної діяльності;

· фізичним особам – резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

· представництвам юридичної особи – нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети й завдань, передбачених статутом юридичної особи – нерезидента);

· дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

· іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

· фізичним особам – нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними та неторговельними:

· торговельні:

o між юридичними особами – резидентами та юридичними особами – нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

o між юридичними особами – резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

o між юридичними особами – нерезидентами та юридичними особами – резидентами через юридичних осіб – резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

o інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

o операції на міжбанківському валютному ринку України;

o оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток;

· неторговельні:

o виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов`язані з відрядженнями;

o здійснення обмінних операцій з іноземною валютою за платіжними документами в іноземній валюті;

o виплата готівкової валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

o купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

o виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

o перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

o оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

o перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

o платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

o виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

o переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

o інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарсько-фінансову діяльність в країнах дальнього й ближнього зарубіжжя (організації морського, річного, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено відкривати в іноземних банках.

Усі надходження на користь резидентів у іноземної валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Для обліку валютних коштів на рахунках в банку Планом рахунків передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках»: субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Рахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» використовується для обліку валютних коштів на поточному валютному рахунку, тобто для обліку надходжень та витрачання валютних коштів у результаті здійснення поточних торговельних та неторговельних операцій.

На рахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» обліковуються кошти на транзитному, депозитному та інших (крім поточного) рахунках у банку в іноземній валюті.

Облік купівлі іноземної валюти

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в підприємств виникає необхідність купівлі або продажу іноземної валюти. Ці операції можуть здійснюватись як резидентами, так і нерезидентами через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи. Для придбання валюти на біржі або її перерахування за кордон для здійснення інших операцій потрібно одержати індивідуальну ліцензію НБУ. Проводяться такі операції виключно на Міжбанківському валютному ринку України, на аукціонах НБУ через уповноважені банки, які купують іноземну валюту за дорученням клієнтів з метою її перерахування за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України. Купувати та продавати іноземну валюту, минаючи уповноважені банки, не дозволяється. Для здійснення цих операцій організація укладає договір з банком та сплачує йому за надання цієї послуги комісійну винагороду.

Суб`єкти підприємницької діяльності можуть купувати на Міжбанківському валютному ринку України валюту з метою:

· забезпечення виконання їх зобов`язань перед нерезидентами з імпорту товарів (робіт, послуг);

· покриття витрат на службові відрядження за кордон;

· попередньої оплати послуг зв`язку і транспорту;

· розрахунків по картках міжнародних платіжних систем;

· передоплати періодичної та поліграфічної продукції;

· оплати за переробку давальницької сировини, за капітальне будівництво, за надання туристичних і страхових послуг, за участь у семінарах, проживання в готелях;

· сплати мита й послуг патентних повірених на підставі відповідних документів і довідки Державної податкової адміністрації;

· погашення кредитів нерезидентів відповідно до укладених угод;

· перерахування за кордон пенсій, стипендій, аліментів у порядку, передбаченому угодами по неторговельних платежах з відповідними державами;

· репатріації капіталу, який належить іноземному інвестору, інвестованого в економіку України, або дивідендів;

· з іншою метою, передбаченою чинним законодавством.

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами по торговельних операціях є:

· договір з нерезидентом, оформлений згідно з вимогами чинного законодавства України, або інший документ, який відповідно до чинного законодавства України має силу договору;

· вантажна митна декларація в разі, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснено митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов`язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти). Копія вантажної митної декларації засвідчується круглою гербовою печаткою й підписом керівника відповідної митниці;

· акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) або інший документ, що засвідчує надання послуг, виконання робіт;

· документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

· довідка Державної податкової адміністрації, у якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента в національній та іноземній валюті (у випадку купівлі іноземної валюти першої групи Класифікатора).

Підставою для купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України резидентами при здійсненні розрахунків по неторговельних операціях є:

· заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон, на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

· документи, що мають силу договору й можуть використовуватися згідно з міжнародною практикою для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах; для оплати за навчання, лікування, патентування; для сплати митних платежів; для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

· рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів;

· угоди між пенсійними фондами про перекази за межі України пенсій в іноземній валюті.

При здійсненні кожної операції з купівлі іноземної валюти обов`язково надається квитанція про сплату збору до Пенсійного фонду за формою №377-ПФ та ведеться Книга реєстрів сплати збору до Пенсійного фонду.

При придбанні та використанні іноземної валюти НБУ виставляє певні вимоги:

1) придбана та зарахована на спеціальний рахунок підприємства іноземна валюта повинна бути використана відповідно до контракту або інших документів протягом 5 банківських днів;

2) якщо після оплати залишились кошти, сума яких перевищує один біржовий лот, останні можуть бути зараховані на поточний рахунок клієнта. Залишок коштів повинен бути проданий на найближчих біржових торгах на Міжбанківському валютному ринку.

При цьому позитивна різниця, яка може мати місце, направляється до державного бюджету, а негативна курсова різниця списується на витрати підприємства й відноситься на рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Облік готівкової іноземної валюти

Документальне оформлення операцій з готівковою іноземною валютою аналогічне документальному оформленню руху грошових коштів у національній валюті, але на кожний вид валюти повинна бути відкрита окрема Касова книга, записи в якій ведуться в номінальному обчисленні.

Бухгалтер проводить обробку звіту касира. Відмінністю порядку відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух іноземної валюти, потрібно відрегулювати балансову оцінку активів і пасивів. Таким чином, перед тим, як проводити обробку звіту касира, бухгалтер повинен врегулювати оцінку іноземної валютної готівки в касі на початок дня за курсом НБУ, діючим на день складання звіту. Після цього бухгалтер переводить касові операції в іноземній валюті в гривневий еквівалент за цим курсом.

Синтетичний облік готівкової іноземної валюти ведеться на рахунку 30 «Каса». Діючим Планом рахунків передбачена можливість ведення субрахунку 302 «Каса в іноземній валюті» та 304 «Операційна каса в іноземній валюті». Ці рахунки є активними, грошовими; у балансі знаходяться в II розділі активу. По дебету відображається надходження готівкової іноземної валюти, а по кредиту — її зменшення, витрачання (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Кореспонденція обліку готівкової іноземної валюти

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

І. Надходження іноземної валюти

1.

Отримано іноземну валюту з валютного рахунку в банку

302

312

Продовження табл. 2.1

2.

Повернуто залишки підзвітних сум в іноземній валюті після повернення з відрядження

302

372

3.

Відображено позитивну курсову різницю по коштах в касі в іноземній валюті

302

714

II. Вибуття іноземної валюти

4.

Здано залишки іноземної валюти на рахунок в банку

312

302

5.

Видано іноземну валюту у підзвіт на відрядження за кордон

372

302

6.

Відображено негативну курсову різницю у зв"язку зі зміною курсу

945

302

Аналітичний облік готівкової іноземної валюти ведеться за місцями зберігання валюти та за її видами.

Міжнародні розрахунки та їх механізм

Виникнення та постійне вдосконалення різних видів та форм міжнародних розрахунків пов`язане з розвитком і розширенням товарного виробництва й обігу.

Розрахунки в міжнародній торгівлі — це система регулювання платежів по грошових зобов`язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. [9]

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Схематично механізм міжнародних розрахунків зображено на рис. 2.1.

5

4

3

2

1

Рис. 2.1. Механізм міжнародних розрахунків

Пояснення до схеми:

1 — імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

2 — імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 — експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

4 — банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

5 — отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов`язань без використання готівкової валюти.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами й організаціями іноземних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. Разом з тим, у кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Банківський переказ

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. У міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.

У бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відображається в експортера й імпортера (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків переказом

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

У імпортера:

1.

Перераховано з валютного рахунку кошти іноземному постачальнику в рахунок попередньої оплати

371

312

2.

Оплачено рахунок іноземного постачальника документарним переказом

632

312

3.

Сплачено комісійну винагороду банку за здійснення операцій шляхом банківського переказу

92

312

У експортера:

1.

Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця в рахунок попередньої оплати

312, 314

681

2.

Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця після відвантаження продукції

312, 314

362

Акредитив

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Документарний акредитив — це угода, у силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або оплатити чи негоціювати тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву. Розрахунки у формі документарного акредитиву наведені на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Порядок розрахунків документарним акредитивом.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» — у разі відкриття покритого акредитиву; на рахунках 601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті» та 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті» — у разі відкриття непокритого акредитиву.

Розрахунки в іноземній валюті здійснюються лише через уповноважені банки, а розрахунки в національній валюті України з іноземними контрагентами можливі лише за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Документарне інкасо

Інкасо є найменш поширеною формою розрахунків при зовнішньоекономічній діяльності. За своїм змістом інкасо — це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер у одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні.

Учасниками інкасо є:

· довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;

· банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

· інкасуючий банк — будь-який банк, який не є банком-ремітентом (наприклад, кореспондентський банк), що бере участь в операції по виконанню інкасового доручення довірителя;

· представляючий банк — банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило, банк, що обслуговує платника);

· платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) — особа, якій повинні бути видані представляючим банком фінансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до інкасового доручення довірителя.

У зовнішньоекономічній діяльності використовується документарне інкасо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зобов`язання одержати платіж від іноземного покупця.

У залежності від операції інкасо може бути імпортним (банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові й стягує з його рахунку належну імпортерові суму) та експортне (банк експортера одразу ж після пред`явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість вивантаженої продукції з наступним отриманням повної суми від банку імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця). Облік операцій з використанням документарного інкасо не має специфічних відмінностей, тому для відображення таких операцій можна використовувати схему обліку для банківського переказу (табл. 2.3, 2.4).

Таблиця 2.3

Операції по розрахунках у формі інкасо в експортера

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1.

Отримано виручку на транзитний валютний рахунок в формі інкасо від іноземного покупця

314

362

2.

Відображено курсову різницю по заборгованості покупців у зв`язку з:

· підвищенням курсу НБУ;

· зменшенням курсу НБУ

362

945

714

362

Таблиця 2.4

Операції по розрахунках інкасо в імпортера

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1.

Перераховано кошт з валютного рахунку для розрахунку з постачальником

632

312

2.

Відображено курсову різницю по заборгованості перед постачальниками у зв"язку з:

· підвищенням курсу НБУ;

· зменшенням курсу НБУ

945

632

632

714

Чеки

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов`язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку — чекового депозиту.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред`явнику. Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки, що відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара й він не підлягає передачі. Комерційні чеки мають обмежений термін дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше — 1 рік.

У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава. Застава справляється з кожного чека, пред`явленого до оплати. Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати чеків, які практикуються в іноземних банках: готівкою (саsh) чи за допомогою інкасування (collection). При оплаті готівкою іноземний банк протягом 3, 6 або 14 банківських днів зараховує всю необхідну суму в покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу, зв`язуючись з банками-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок, що гарантує остаточне зарахування.

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії з банку. А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправлення включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та принесла дохід.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від клієнта.

Вексель

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові векселі.

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати законодавче встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції. На практиці виникають ситуації, через які сторони договору приймають рішення про його трансформацію, тобто переоформлення бартерного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види договорів чи навпаки. У випадку такого переоформлення підприємство повинно подати до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору (контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов договору.

Готівкові розрахунки

Платежі за товари можуть здійснюватися в готівковій вільноконвертованій валюті шляхом внесення уповноваженим представником юридичної особи – нерезидента коштів до каси банку для подальшого їх зарахування на розподільчий рахунок резидента. Це відбувається при виконанні наступних умов:

· наявність експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

· загальна сума, прийнята банком за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10000 дол. США або еквівалент даної суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів.

Кореспонденцію з обліку готівкових розрахунків у іноземній валюті наведено в табл. 2.1.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем участі комерційних банків у їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна — по інкасо (контроль за передачею, пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику відповідно до інструкцій довірителя) й максимальна частка участі банків при акредитиві (пред`явлення бенефіціару платіжного зобов`язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві). Відповідно, зростає забезпечення платежу для .експортера: мінімальне — при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимальне — при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив. [9]

2.2. Облік експортно-імпортних операцій

Визначення експортних та імпортних операцій згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» наведено в Розділі 1.

Основні завдання обліку експортних операцій

Організація бухгалтерського обліку експортних операцій визначається рядом факторів, передусім, участю або неучастю в експорті посередницьких організацій, порядком передачі права власності на товари, що експортуються, іноземному покупцю та формою розрахунків з ним.

Основними завданнями обліку експортних операцій є:

· формування достовірної інформації про реалізацію експортованих товарів;

· своєчасне виявлення та правильне визначення фінансового результату від експорту;

· формування достовірної інформації про стан розрахунків з іноземними покупцями та посередниками;

· формування достовірної інформації про курсові різниці.

Процес реформування економіки України істотно вплинув і на необхідність створення нової методології бухгалтерського обліку, зокрема, на облік експортних операцій. Щодо цього важливе значення мають принципи, закладенні в З ......

Страницы: [1] | 2 | 3 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.