Головна   Додати в закладки Організація обліку та аудиту амортизації (зносу) основних засобів в сільськогосподарських підприємствах | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Організація обліку та аудиту амортизації (зносу) основних засобів в сільськогосподарських підприємствах - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування
Розмір файла: 292 Kb
Кількість завантажень:
354
Кількість переглядів:
11003
Описання роботи: Реферат на тему Організація обліку та аудиту амортизації (зносу) основних засобів в сільськогосподарських підприємствах
Дивитись
Скачати


П Л А Н

Вступ

Розділ 1.Теоритичні основи організації та методології і обліку амортизації основних засобів.

1.1.Економічний зміст амортизації основних засобів.

1.2.Нормативне забезпечення методології бухгалтерського обліку .

1.3.Огляд літературних джерел.

1.4.Теоритичні основи та шляхи вдосконалення організації обліку

амортизації основних засобів.

Розділ 2.Фінансово-економічний аналіз діяльності господарства.

Розділ 3.Організація обліку амортизації основних засобів.

3.1.Організація документування та розробка робочих інструкцій

первинних документів та обліку амортизації основних засобів.

3.2.Організація бухгалтерської обробки, облікової інформації з

амортизації основних засобів.

3.3.Технологічна картка виконавця облікового процесу з обліку

амортизації основних засобів.

3.4.Впровадженнякомп”ютерних технологій в організацію обліку

амортизації основних засобів.

Розділ 4.Аудит амортизації основних засобів.

4.1.Мета та завдання аудиту основних засобів .

4.2.Нормативне забезпечення аудиторської перевірки амортизації

основних засобів.

4.3.Методика та технологія проведення аудит нарахування амортизації

основних засобів.

4.4.Оформлення підсумків аудиторського дослідження.

Розділ 5. Охорона праці.

Розділ 6. Екологічна експертиза.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

На сьогоднішній день актуальним є питання пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємств. Для того, щоб відбувався процес виробництва, необхідні певні засоби виробництва. Основні засоби є саме тією необхідною основою діяльності підприємства.

Основні засоби являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, змінені й удосконалені. Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів значною мірою визначають обсяг виробництва, можливість росту і підвищення ефективності.

До основних виробничих фондів належать ті засоби, які перебуваючи у сфері матеріального виробництва, безпосередньо приймають участь у виготовленні матеріальних благ (машини, обладнання тощо), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі приміщення, споруди, електромережі та інше), використовуються для зберігання і переміщення засобів праці. Основні виробничі засоби промисловості – це засоби праці, які приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукцію, що виготовляється частинами по мірі зносу.

В даний час в Україні будується нова економічна система, що базується на ринкових відносинах. В зв’язку з цим проходять суттєві зміни в системі управління, що мають вплив на бухгалтерський облік і аналіз фінансового стану підприємства. Облік починає поступово наближатися до вимог міжнародних стандартів, що вимагає нових знань від бухгалтера, який перестає бути вузьким спеціалістом, що відповідає лише за ведення бухгалтерських рахунків, а стає кваліфікованим працівником, що здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та огляду господарської діяльності підприємства.

Основні засоби – найважливіша і домінуюча частина всіх фондів в промисловості (маються на увазі основні і оборотні фонди, а також фонди обігу). Вони визначають виробничу потужність підприємства, характеризують їх технічне оснащення, безпосередньо пов’язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності. Тому вибрана тема дипломної роботи являється особливо актуальною.

Слід визнати, що амортизація як економічна (в т. ч. облікова) категорія, як складова фінансово-господарської діяльності підприємства завжди була й залишається однією із центральних тем, що знаходиться на перехресті науки та практики. При цьому її актуальність спричинена, в першу чергу, існуванням значної кількості невирішених проблемних питань, що час від часу з"являються із прийняттям чергових недосконалих нормативно-правових актів.

Організаційно-правові та економічні основи амортизації необоротних активів в умовах переходу до ринку викладені в законах України „Про оренду державного та комунального майна”(13), „Про колективне сільськогосподарське підприємство”(19), „Про амортизацію”, „Про фінансовий лізинг”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, П(С)БО 7 „Основні засоби”(25), „П(С)БО 8”Нематеріальні активи”(28), П(С)БО 16 „Витрати” , Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 (9) реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, та інших нормативних і правових актах.

Метою та завданням дипломної роботи є дослідження простого відтворення необоротних активів підприємства для цього необхідно розробити і вибрати найраціональнішу методику нарахування амортизації , як складову облікової політики підприємства. Оптимальність амортизаційної політики означає виконання таких умов: дотримується принцип відповідності доходів і витрат у бухгалтерському обліку; нарахована сума зносу забезпечує відтворення необоротних матеріальних та нематеріальних активів.

Об’єктом дослідження взято СТОВ ”Стоколос” Лубенського району Полтавської області.

Методологічною та методичною основою при написанні дипломної роботи використано Закони України ,Укази президента України ,установи Кабінету Міністрів України ,також використана інформація економічно-фінансово-статистична звітність даного підприємства за 2002-2004рр., нормативно-довідникова та наукова література.

При дослідженні були застосовані математичні та статистичні методи аналізу рядів динаміки ,порівняльний аналіз методики нарахування амортизаційних відрахувань, методи аналізу та синтезу.

Результати дослідження можуть бути використані для оптимізації облікової роботи як на базовому підприємстві ,так і на інших підприємствах галузі ,що мають подібні проблеми.

Розділ 1

Теоретичні основи організації та методології і обліку амортизації основних засобів.

1.1. Економічний зміст амортизації основнихзасобів.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом (додаток)

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” основні засоби за натурально-матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев’ятьма групами (рахунками).

Класифікація основних засобів за натурально-матеріальним складом наведена у таблиці 1.1

Класифікація основних засобів

групи

Субрахунки (рахунки другого порядку)

Код

Назва

Основні засоби (рахунок № 10)

1.

101

Земельні ділянки

2.

102

Капітальні витрати на поліпшення земель

3.

103

Будинки, споруди та передавальні пристрої

4.

104

Машини та обладнання

5.

105

Транспортні засоби

6

106

Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

7.

107

Робоча та продуктивна худоба

8.

108

Багаторічні насадження

9.

109

Інші основні засоби

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів

- інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До первісної вартості не включаються:

- витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позикового капіталу;

- адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.

Переоцінена вартість – це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об’єкту.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити та частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Справедлива вартість об’єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, , фінансового стану та ін.

Щодо третього моменту, для кожного об"єкта необоротних матеріальних та нематеріальних активів слід визначити строк його корисного використання. При цьому необхідно враховувати різні чинники: прогнозований фізичний і моральний знос, можливе використання об"єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності, обмеження правового характеру щодо термінів використання об"єкта, наміри підприємства щодо строків використання та ін.

У цей час підприємства дістали право самі визначати терміни корисного використання основних засобів.

Термін корисного використання - дуже важлива складова у механізмі відтворення основних засобів. Від того, наскільки він правильно визначений, залежить успішність амортизації . Оскільки бухгалтерський облік як наука має ту особливість, що має практичну орієнтованість, то виникає необхідність опису способів встановлення термінів експлуатації. Можливі кілька варіантів.

Перший варіант передбачає визначення терміну корисного використання активів виходячи із накопиченого досвіду на підприємстві. Напевно, підприємство уже мало у розпорядженні подібний актив і використовувало його за схожих виробничих умов. Якщо так, то можна встановити термін використання нового активу виходячи із того, який підприємство мало досвід з попереднім об"єктом.

Для тих, хто більше схильний діяти за інструкціями, можливо, підійде другий варіант. До 01.07.97 р., як відомо, підприємства користувалися Єдиними нормами на повне відновлення основних фондів народного господарства СРСР, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.10.90 р. № 1072 (далі — Єдині норми). В них була здійснена досить детальна класифікація видів і груп основних засобів із зазначенням норми амортизації по кожному виду. Визначити приблизний термін корисного використання зараз за їх допомогою можна доволі легко (потрібно просто пам"ятати, що тоді застосовували прямолінійний метод): весь строк корисного використання, виражений у відсотках (100%) потрібно поділити на норму амортизації, виражену теж у відсотках. Наприклад, для обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість будь-яких об’єктів через їх специфічний характер, вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

1.2. Нормативне забезпечення методології бухгалтерського обліку.

В умовах переходу України до ринкової економіки значне місце виділене організації обліку амортизації необоротних активів .

В П(С)БО 7 “Основні засоби “ визначено, що амортизація-систематичний розподіл вартості, яка амортизується , необоротних активів протягом їх корисного використання (експлуатації )

Знос основних засобів - сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Конкретизація основних засобів і часове розмежування амортизаційних нарахувань у сільському господарстві дає можливість об’єктивно оцінювати витрати на виробництво продукції за рахунок своєчасного й об’єктивного перенесення витрат на її собівартість , а також помісячно розмежувати і деталізувати облік витрат.

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку зумовив впровадження нових підходів і методології нарахування та обліку амортизації встановлення окремих параметрів облікової системи : встановлення підприємством тривалості операційного циклу, визначення межі, що розділяє основні засоби і малоцінні необоротні матеріальні активи, встановлення термінів використання й визначення ліквідаційної вартості кожного об"єкта основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, вибір підприємством серед альтернативних варіантів методів нарахування амортизації. Щодо першого моменту, то, враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, слід встановити тривалість операційного циклу. Це необхідно для виявлення матеріальних активів, які відповідають визначенню основних засобів згідно з П(С)БО 7 (25), і нематеріальних активів, визначення яких сформульоване в П(С)БО 8. Якщо операційний цикл підприємства більше одного року, то і строк корисного використання таких активів повинен також бути більше цього циклу. В іншому разі, до основних засобів належать активи, які зберігають фізичну форму і використовуються більше одного року. До нематеріальних активів належать активи, які на відміну від попередніх, не мають матеріальної форми, а також ті, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо той перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. При визначенні складу нематеріальних активів слід ретельно підходити до їх визнання згідно з умовами, передбаченими в п. 6—9 П(С)БО 8.

Стосовно другого моменту, то, враховуючи, що навіть після реорганізації і реструктуризації сільськогосподарські підприємства в більшості випадків залишаються великими і мають значну кількість різних об"єктів основних засобів, необхідно чітко встановити вартісну точку розмежування основних засобів, які облічуються на рахунку 10, і малоцінних необоротних матеріальних активів, для ведення обліку яких призначено рахунок 112. Це обумовлено тим, що зазначені об"єкти мають однакові якісні характеристики, але для цих видів необоротних матеріальних активів існують різні підходи щодо нарахування амортизації. Встановлення вартісної ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, залежить від ряду обставин, пов"язаних з принципом суттєвості, зокрема від розмірів підприємства, ефективності його діяльності комбайна бурякозбирального самохідного встановлена норма амортизації дорівнює 11%. Тоді 100:11 = =9 років. Третій варіант визначення терміну корисного використання — згідно з технічною документацією, що додається до об"єкта — за всієї своєї простоти і надійності теж має той недолік, що не враховує індивідуальних особливостей експлуатації активу.

Четвертий варіант полягає у тому, щоб встановлювати термін використання основних засобів у цілому до груп, що визначені податковим законодавством, конкретно, Законом України про оподаткування прибутку підприємств. Передбачене групування не може враховувати специфіку окремого об"єкта основних засобів, умови його використання, моральний знос тощо.

Запобігти цьому можна, на наш погляд, застосовуючи п"ятий варіант — експертну оцінку. Саме цей варіант дозволить враховувати специфіку об"єкта при надходженні на підприємство. Визначатися ця специфіка повинна технічними працівниками підприємства і закріплюватися у наказі по підприємству. Саме цей вид оцінки допомагає визначити реальний стан справ.

При встановленні терміну корисного використання об"єкта нематеріальних активів, протягом якого амортизується, слід пам"ятати, що він не повинен перевищувати 20 років. На основі встановлених термінів підприємством за необхідності визначається ліквідаційна вартість кожного об"єкта основних засобів.

У більшості випадків ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля. Виняток становлять випадки, коли на нематеріальний актив існує активний ринок і очікується, що він існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об"єкта, і саме на підставі інформації існуючого активного ринку визначається ліквідаційна вартість об"єкта нематеріальних активів. Якщо існує обов’язкове зобов"язання іншої особи придбати нематеріальний актив, можна встановити його ліквідаційну вартість і відповідно вартість, що амортизується. Складність визначення ліквідаційної вартості пов’язана з оцінкою активів у майбутньому . Так для техніки необхідно зробити прогноз на 5-10 років, будівлі-40-50 років, і при врахуванні усіх факторів ,які впливають на результат , він буде приблизним. Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби “ ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів , яку підприємство очікує отримати від реалізації ( ліквідації ) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання ( експлуатації за вирахуванням витрат , пов’язаних з продажем (ліквідацією) Визначення кола об"єктів, щодо яких визначається ліквідаційна вартість, зумовлюється неоднорідністю основних засобів як за ціною, так і за умовами використання і виведення з експлуатації.|3 метою визначення доцільності розрахунку ліквідаційної вартості об"єкти поділяють на три групи. До першої групи входять об"єкти, по яких витрати на виведення з експлуатації більше або дорівнюють доходу, одержаному від їх ліквідації. В цьому випадку ліквідаційна вартість дорівнює нулю і на розмір амортизаційних відрахувань не впливає. У другу групу входять об"єкти, ліквідаційна вартість яких незначна або не може бути достовірно визначена. У цьому випадку її не беруть до уваги при розрахунку вартості, яка амортизується.

При визначенні ліквідаційної вартості слід керуватися положенням МСБО, яким встановлено, що якщо Існує імовірність, що ліквідаційна вартість буде суттєвою, її оцінюють на дату придбання активу або на дату будь-якої наступної переоцінки активу на основі вартості реалізації, яка превалює на даний момент для аналогічних активів, що вичерпали термін корисного використання І знаходилися в умовах, схожих до умов майбутнього використання даного активу. В усіх випадках ліквідаційна вартість зменшується на суму очікуваних витрат, пов"язаних з продажем в кінці строку корисної експлуатації активу. Тобто ліквідаційна вартість оприбуткованого об"єкта дорівнює доходу, одержаному від продажу подібного основного засобу, встановити який не виникає труднощів, оскільки ціна вже визначена ринком . Залишкову вартість придатних до експлуатації об"єктів визначають за формулою:

ГД = Кк х НД

де Гд - залишкова вартість придатних об"єктів;

Кк - коефіцієнт коригування;

Д - вартість нової деталі.

Тому необхідно для кожної групи основних засобів за однаковим функціональним призначенням на державному рівні визначити усереднені відсотки, за допомогою яких визначатиметься ліквідаційна вартість об"єкта, Завдяки централізованій розробці на рівні Міністерства аграрної політики України усереднених відсотків ліквідаційної вартості основних засобів по групах для усіх підприємств агропромислового комплексу сума ліквідаційної вартості буде більш об"єктивною, зникнуть розбіжності у сумі ліквідаційної вартості по одних і тих самих основних засобах, спроститься визначення ліквідаційної вартості, що сприятиме поліпшенню якості облікової Інформації.

Стосовно четвертого, основного, моменту, сільськогосподарське підприємство самостійно вибирає методи нарахування амортизації, які дають можливість точніше встановити суму зносу необоротних активів. В аграрній сфері головним засобом виробництва є земля, яка також класифікується як основний засіб. Однак на відміну від інших вона не є об"єктом амортизації. Це зумовлено тим, що за умов правильної експлуатації земля не втрачає своєї вартості, тобто не зношується. Всі інші основні засоби амортизуються.

Для нарахування амортизації по основних засобах підприємство серед альтернативних методів вибирає найоптимальніші й раціональні, які забезпечать дотримання принципу відповідності доходів і витрат. Розробляючи облікову політику, можна вибирати різні методи окремо для кожного об"єкта основних засобів або їх групи, а можна в цілому для всіх основних засобів — один з методів. П(С)БО 7 пропонує такі методи нарахування амортизації, як прямолінійний, виробничий, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, податковий.

Суть прямолінійного методу полягає у рівномірному розподілі вартості, що амортизується, протягом терміну корисного використання об"єкта шляхом відповідного ділення цих величин. Специфічним методом є виробничий, згідно з яким визначається розмір амортизації на кожну одиницю продукції в натуральному чи вартісному виразі, що виробляється з використанням конкретного об"єкта основних засобів, і цей показник множиться на обсяг виробленої в певному місяці продукції. Три Інших методи за своїм характером прискорені, що означає нарахування більшої суми амортизації у перший рік експлуатації об"єкта і поступове її зменшення до кінця терміну його корисного використання. Суть методу зменшення залишкової вартості та методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає у нарахуванні річної суми амортизації множенням залишкової вартості об"єкта основних засобів, яка рік у рік стає все меншою, на норму амортизації. Різниця між цими методами полягає у визначенні норми амортизації; при методі прискореного зменшення залишкової вартості норма встановлюється на рівні подвійної норми прямолінійного методу, а при методі зменшення залишкової вартості вона обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об"єкта з результату від ділення ліквідаційної на первинну вартість. На відміну від попередніх при нарахуванні амортизації кумулятивним методом більша сума амортизації в перші роки експлуатації досягається за рахунок поступового зменшення кумулятивного коефіцієнта, який множиться на вартість, що амортизується. Кумулятивний коефіцієнт визначається як відношення кількості років, що залишилась до кінця очікуваного терміну використання об"єкта необоротних активів, до суми чисел років його корисного використання. Кожний з цих методів має свої переваги і недоліки, враховуючи які, можна визначити оптимальний для певного роду основних засобів і нематеріальних активів. Питання амортизації необоротних активів регулюється основними нормативними документами: Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, „Про амортизацію” , „Про оподаткування прибутку підприємств”(13), „Про фінансовий лізинг” , „Про оренду державного та комунального майна” , Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально - ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03. 01.р. № 49. , Інструкції з інвентаризації основних засобів.

1.3 Огляд літературних джерел.

Перехід України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку потребує відповідних змін у діючій в нашій країні системі бухгалтерського обліку. У відповідній мірі ці зміни стосуються і питання обліку основних засобів.

Важливою умовою успішного створення раціональної методології обліку основних засобів в сільськогосподарських підприємствах, яка б відповідала національним інтересам держави та інтересам окремого підприємства, є врахування національних умов господарювання, чинників його досягнень у минулому, змін в економічному і соціальному житті, глибоке вивчення зарубіжного досвіду і використання багатьох фундаментальних положень, прийнятих у країнах з розвиненою ринковою економікою.

В цьому зв’язку особливого значення набувають теоретичні дослідження побудови системи обліку основних засобів при різних формах власності і різних формах господарювання, на базі чого повинні розроблятися прикладні питання бухгалтерського обліку основних засобів та їх контролю.

Проблеми бухгалтерського обліку основних засобів при різних формах власності на них та різних формах господарювання вивчені недостатньо, хоча їм приділяється багато уваги в економічній літературі, періодичних виданнях та повсякденній роботі міністерств і відомств нашої держави.

На основі переглянутого матеріалу в процесі вивчення обліку основних засобів, слід зазначити, що певні досягнення щодо вирішення даного питання маються. Дамо системний виклад сучасних уявлень про предмет дослідження. Для цього розглянемо різні погляди авторів на висвітлення питання обліку основних засобів. У зв’язку із значною кількістю наукових публікацій та статей, звернемо свою увагу на кількох, які є найбільш актуальними та мають різні підходи до можливого вирішення даної проблеми.

В умовах сьогодення особливо гостро стоїть питання про порядок обліку затрат на утримання основних засобів. Цікаву думку, щодо розв’язання цього питання має А.Харитонова, бухгалтер-експерт фірми “Баланс-Клуб”. За її словами, витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта основних засобів в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, потрібно включати до складу поточних витрат операційної діяльності. Відображати ці затрати слід у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Такий порядок відображення зазначених затрат може поширюватися і на орендовані основні засоби (облік в орендаря).

Витрати на ремонт та обслуговування основних засобів відносяться на рахунки з обліку витрат залежно від цілей їх використання на підприємстві.

На нашу думку, запропонований автором підхід до можливого вирішення поставленого питання заслуговує на увагу. Досить доречною є пропозиція щодо відображення витрат на утримання основних засобів у складі поточних витрат та віднесення їх на рахунки обліку залежно від цілей використання.

Не менш актуальним в цьому плані є погляд М.Матвієнка. Особливу увагу він приділяє розподілу затрат на утримання основних засобів. Так, автор пропонує витрати на утримання окремих видів основних засобів, які експлуатуються в сільськогосподарському виробництві обліковувати по дебету рахунка 91 “Загальновиробничі витрати”, а розподіляти ці витрати з окремих аналітичних рахунків на собівартість сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) і незавершене виробництво в наступному порядку:

1) за тракторами – пропорційно обсягу виконаних робіт;

2) ґрунтообробними машинами – пропорційно обробленим площам;

3) сівалками – пропорційно площам посіву;

4) технічними засобами для збирання врожаю – на собівартість отриманої продукції або пропорційно затратній площі;

5) машинами для внесення добрив у ґрунт – пропорційно фізичній масі внесених добрив;

6) меліоративними спорудами – пропорційно меліоративним площам;

7) затрати на утримання тваринницького приміщення – пропорційно зайнятій тваринами площі.

Ми розділяємо думку щодо запропонованого порядку розподілу витрат на утримання основних засобів з окремих аналітичних рахунків на собівартість сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) і незавершене виробництво.

Не менш актуальним питанням є облік оренди основних засобів. Так, наприклад, багато дискусій ведеться з приводу того, чи повинен орендар створювати фонд відновлення орендованих основних засобів. З цього приводу О.Зінчук, має власну точку зору. За його твердженням, рішення про створення фонду відновлення основних засобів повинно прийматися підприємством і власниками майна при укладанні договору оренди. Якщо таке рішення прийняте, то орендар повинен провести розрахунок орендної плати, яка складається з двох частин:

1) премія власнику майна в розмірі не менше 1% вартості паю (майна), яка виплачується орендодавцеві у грошовій, натуральній формах або послугами (за домовленістю);

2) відрахування в межах амортизації (зносу) орендованого майна, які спрямовуються до фонду відновлення орендованих основних засобів.

Таким чином, орендар повинен створити фонд відновлення основних засобів, якщо прийняте відповідне рішення підприємства і власниками майна. Такий підхід в ситуації, що склалася, є доречним.

Багатьох цікавить проблема викупу орендованих основних засобів орендарем. Власний погляд на розв’язання цієї проблеми має бухгалтер-експерт С.Мальшакова.: частина орендної плати, яка акумулюється в орендаря у фонді відновлення орендованих основних засобів, є власністю співвласників, які раніше знаходилися в орендаря в операційній оренді, отже за таких обставин дія договору на оренду цих основних засобів припиняється.

Сума майнових часток (паїв), яка виплачується колективу співвласників з кожного об’єкта основних засобів, повинна бути вказана у договорі купівлі-продажу. Оскільки в цьому випадку продавець не є платником ПДВ, сума ПДВ підприємству не буде пред’явлена. Сума зносу може бути вказана у передавальних документах, однак у бухгалтерському обліку орендар її не відображає.

Вище розглянуті публікації мають позитивно вплинути на організацію обліку основних засобів у сільськогосподарських підприємствах. Проте зміна умов організації та функціонування вимагають розробки нових підходів до вирішення даної облікової проблеми. Потрібно розробити єдині моделі форм бухгалтерського обліку, розраховані на обробку інформації вручну та на персональних комп’ютерах, тобто надати сільськогосподарським товаровиробникам реєстри синтетичного і аналітичного обліку й алгоритми їх ведення. Алгоритми ведення бухгалтерських реєстрів повинні відповідати чинному законодавству України. Недостатня теоретична обґрунтованість цих питань, а також гостра потреба в їх найшвидшому практичному виконанні визначають основні напрями досліджень щодо вдосконалення обліку основних засобів.

1.4. Теоретичні основи та шляхи вдосконалення організації обліку амортизації основних засобів.

При визначенні норми та суми амортизаційних відрахувань важливим питанням є строк корисного використання основного засобу , що амортизується. Згідно до діючих методик , даний термін визначається як „очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції( робіт, послуг). При цьому розглядається фізичний знос об’єкта основних засобів і практично не враховується той факт ,що в умовах швидкого розвитку технологій важливу роль відіграє моральний знос основного засобу та технологічного процесу , в якому він бере участь. Це призводить до зниження ефективності використання наявних ресурсів від застосування морально застарілих основних засобів, і відповідно, втрати господарюючим суб’єктом прибутку. Дане питання потребує вирішення на методологічному рівні.

Проблемі нарахування амортизації приділяється чимало уваги . Наприклад, О. Гудзинський, Г. Кірєйцев, В. Савчук, розглядаючи перспективи прийняття Закону України „Про амортизацію”, зазначають, що застосування існуючих методів спричинило до вимушеного застосування більшістю сільськогосподарських підприємств морально і фізично застарілої техніки. С.М.Євтушенко розвиває концепцію оцінки економічної доцільності експлуатації об’єкту при визначенні строку його корисної експлуатації і пропонує групування основних засобів в залежності від терміну їх корисного використання . Всіх авторів, які займаються проблемами обліку амортизації , об’єднає думка про невідповідність сучасного нормативного забезпечення вимогам ефективного ведення господарської діяльності.

Метою написання статті є акцентування уваги на значенні морального зносу як окремих об’єктів основних, так і технологічного процесу взагалі та розкриття переваг альтернативного підходу до визначення строку корисного використання основних засобів, при якому враховується економічна доцільність використання об’єктів та їх морального зносу.

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість основних засобів повинна рівномірно розподілятися протягом передбаченого строку їх експлуатації

шляхом розподілу (списання) на звіті періоди, протягом яких ці засоби будуть мати виробничу корисність (зносу). Його мета - розподільних активів довгострострокового використання на витрати протягом передбаченого строку експлуатації на основі застосування систематичних та раціональних запасів, тобто –це процес розподілу , а не оцінки.

Усі матеріальні активи довгострокового використання, крім землі, мають обмежений строк експлуатації. Внаслідок обмеженості строку служби, вартість цих активів повинна розподілятися на витрати протягом усіх років їх експлуатації. Двома головними причинами обмеженості строку служби активів є фізичний та моральний знос.

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними засобами своєї первісної споживної вартості ,що відбувається не лише у процесі їх функціонування ,але й при їх бездіяльності ( руйнація від зовнішніх впливів, атмосферних опадів, корозії тощо). Фізичний знос основних засобів залежить від їх якості , технічної досконалості ; особливостей технологічного процесу (інтенсивність використання засобу, наявність агресивного середовища); часу їх дії (кількість днів праці на рік, змін на добу, годин праці на зміну );ступеню захисту основних засобів від зовнішніх умов( спеки, холоду, вологості, атмосферних опадів); якості догляду за основними засобами та їх обслуговування ,від кваліфікації робітників та їх відношення до основних засобів.

Розрізняють повний та частковий фізичний знос основних засобів. При повному зносі діють засоби ліквідовуються новими (капітальне будівництво та поточна заміна зношення основних засобів).Частковий знос підлягає ремонту. Але усунення проявів часткового фізичного зносу може лише дещо відстрочити термін повного зносу основного засобу. Необхідність заміни зношеного об’єкта не може бути виключена регулярним ремонтом.

Моральний знос - це зменшення вартості основних засобів та інших необоротних активів під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відбудову (моральний знос першої форми); зменшення їх вартості у результаті введення нових, більш прогресивних, економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу технічною характеристикою та економічною ефективністю.

Нинішній етап розвитку науково-технічного прогресу спричиняє швидкий моральний знос деяких об’єктів основних засобів. Якщо розраховувати термін корисного використання об’єкта, виходячи лише з фізичного зносу, існує можливість втрати економічного ефекту від використання основного засобу.

Вирішення цієї проблеми криється в порівняльному виборі терміну корисного використання об’єкта. Якщо темп оновлення технології , до якої відноситься основний засіб , достатньо високий , але термін його морального зносу менший за термін зносу фізичного , можна говорити про доцільність використання такого засобу. Строк корисного використання основного засобу при цьому рівняється терміну морального зносу.

Висновок. Виходячи з вищевикладеного , можна констатувати ,що:

термін корисного використання основного засобу (за умови перевищення строку морального зносу над строком фізичного зносу) визначається періодом з моменту вводу об’єкта в експлуатацію і до моменту, коли зростаючі витрати на утримання порівнюються зі спадаючими вигодами від використання;

економічний ефект від використання основного засобу в будь-який момент його експлуатації можна розраховувати як різницю між рівнями економічних вигод та витрат на утримання;

термін доцільного використання об’єкта основних засобів є терміном його корисного використання, обмеженим строком морального зносу об’єкта або технології, до якої належить об’єкт;

при прийнятті рішення про термін корисної експлуатації об’єкта основних засобів для розрахунку норм амортизаційних відрахувань необхідно враховувати не лише строк основного засобу, виходячи з тривалості його ефективної роботи, обмеженої фізичним зносом, але й технологічність об’єкта та виробничого процесу, в якому він бере участь, та темпи розвитку технологій в даній галузі.

Визначення строку корисного використання основних засобів на основі порівняння впливу фізичного та морального зносу та економічної доцільності об’єктів дає змогу підвищити ефективність використання основних засобів і господарської діяльності.

Розділ 2.

Фінансово-економічний аналіз діяльності ТОВ „Стоколос”

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Стоколос” – самостійний господарюючий статутний об’єкт, створений на засадах добровільної угоди шляхом об’єднання майна фізичних осіб – його Учасників, який має права юридичної особи та здійснює багато профільну виробничу та комерційну господарську діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Місцезнаходження ТОВ „Стоколос”: 37542, Україна Полтавська область, Лубенський район с. Висачки.

Товариство створювалося у відповідності з чинним законодавством України, в т.ч. згідно вимог Законів України „Про господарські товариства”, „Про власність” та інших законодавчих актів, має Статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається Установчим Договором.

Товариство має самостійний баланс, круглу печатку, кутові то інші штампи, фірмові бланки зі своєю назвою, має право відкривати та закривати розрахункові, поточні, кредитні та інші рахунки в установах банків на свій власний вибір, здійснює облік і веде звітність за встановленою формою.

До моменту реєстрації Товариства кожен з його Учасників зобов’язаний був внести не менш ніж 30% внеску, що підтверджувалося документами, виданими банківською установою, а в разі внеску у вигляді матеріальних цінностей – актом прийому-передачі майна.

У товаристві є резервний фонд у розмірі 25% Статутного фонду, розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить 5% від суми прибутку до досягнення фондом вказаного розміру.

Майно товариства складають основні фонди і оборотні фонди, а також інші, що належать йому на праві власності, цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі товариства.

Товариство є власником майна, включаючи майно, що передане товариству Учасниками, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

На правах власника майна товариство може продавати, купувати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду або в безоплатне тимчасове користування або в позику юридичним та фізичним особам належні йому будівлі, споруди, засоби виробництва, транспортні засоби, інвентар, сировину, інші матеріальні цінності, які належать товариству та знаходяться на балансі, а також у встановленому порядку списувати це майно зі свого балансу.

Головною метою створення та діяльності товариства є збереження та розвиток економічної бази України, розвиток підприємництва, створення нових робочих місць, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, а також задоволення потреб населення, інших юридичних та фізичних осіб в товарах та послугах, і отримання прибутку від підприємницької діяльності.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності товариства є його прибуток. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Вищим органом управління Товариства є збори Учасників: Вони складають з Учасників Товариства або призначених ними представників.

Для характеристики виробництва валової продукції, товарної продукції, а також розміру товариства розглянемо таблицю 2.1 (див. додатки).

З даних таблиці бачимо, що валова продукція у 2004 році порівняно з 2002 роком збільшилася на 213,1%, земельна площа у 2004 році зменшилась порівняно з 2002 роком на 3 га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя на 3 га, і площа ріллі теж збільшилася на 7 га, середньооблікова чисельність працівників зайнятих в сільському господарстві зменшилась з 111 до 62 осіб, або 55,8 %. Середньорічна вартість основних засобів збільшилась з 134,1 тис. грн. до 939,3 тис. грн., що склало 700,4 %, і середньорічна вартість оборотних засобів зменшилася з 444,7 тис. грн. до 131,7 тис. грн., що склало -29,6 %.

Ефективність виробничої діяльності залежить від рівня спеціалізації, тобто як зосереджена господарська діяльність матеріальних і трудових ресурсів товариства на виробництво певних видів продукції. Для того, щоб побачити на якій саме продукції спеціалізується СТОВ „Стоколос” можна побачити в таблиці 2.2. (див. додатки)

Аналізуючи структуру товарної продукції в таблиці 1.2, бачимо ,що обсяг реалізації продукції в 2004р. зменшився , порівняно з 2002 роком зерна на 483 ц, цукрових буряків на 1550 ц, соняшника на 1325 ц, маса свиней в живій вазі 21 ц, що є негативним явищем. Розглядаючи структуру товарної продукції, найбільшу питому вагу в структурі має зерно – 67% , потім соняшник 8 %, цукрові буряки -7 % , свинарство -1,7 %.

Тобто напрямок спеціалізації СТОВ „Стоколос” –зерновий .Для того , щоб розглянути майновий стан товариства СТОВ „Стоколос” використаємо дані таблиці 2.3. (див. додатки)

З таблиці видно, що майно в 2004 р. по товариству в порівнянні з 2003роком збільшилося на 262,9 тис. грн. з нього необоротні активи збільшилися на 372,2 тис. грн з них основні засоби збільшилися на 374,4 тис. грн., а оборотні активи зменшилися на 109,3 тис. грн., з них матеріальні оборотні засоби збільшилися на 49,9 тис. грн., а фонди обігу (обігові кошти)зменшилися на 159,2 тис. грн. за рахунок зменшення дебіторської заборгованості на 476,0 тис. грн.

Загалом структура майнового стану СТОВ „Стоколос” виглядає позитивно, таблиця 2.4 (див. додатки)

Аналізуючи таблицю ми бачимо , що структура втрат і відрахувань змінилася суттєво , це пов’язане з появою нових статей затрат та зростання існуючих витрат, взагалі витрати виросли на 580 тис. грн. відповідно базисного року , або на 64,68%. Зокрема зріс розмір ПДВ на 108,8 тис. грн., або 68,9% ,що пов’язано зі збільшенням обсягів реалізації продукції ,а собівартість реалізованої продукції на 359,4 тис. грн., або 50,3 %.Адміністративні витати зросли на 8,6 тис. грн., або 31%,з”явилися фінансові витрати на 43,3 тис. грн. Також виросли витрати на збут на 8,4 тис. грн., або 115,1%, інші операційні витрати на 51,5 тис. грн., або 158,8%.

Взагалі структура витрат погіршилась, тому керівництву товариства необхідно вжити заходів , щодо обмеження сум затрат по таким статтям як:

- адміністративні витрати ;

- витрати на збут ;

- фінансові витрати;

- інші операційні витрати.

Проаналізувавши фінансові результати діяльності господарства таблиця 2.5(див. додаток ) за минулі три роки, можна сказати, що дохід від реалізації зріс на 195,7%, але також зросли і оперативні витрати на 177,2%. На цей показник вплинули:

- перш за все постійні витрати підприємств, тобто: адміністративні витрати зросли на 14,3 тис. грн., що становить 151,4%, зросли також і витрати на збут - 24,3 тис. грн., що становить -432,9 %.

Отже, фінансовий стан можна вважати привабливим.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур.

На території СТОВ „Стоколос” розташоване токове господарство, гараж, в якому налічується 13 автомобілі, тракторна бригада, до складу якої належить тракторів Т-150 - 6 штук, МТЗ – 80 - 6 штук, Т-25 – 3 шт., один трактор ДТ 75, 5 - культиваторів, 6 плугів, 8 сівалок, борів-120 шт., та свиноферма.

Середня багаторічна температура повітря складає – 7,5 С , середні багаторічні опади - 627 мм. Ґрунтові води пролягають глибше 3-4 м і в живленні рослин участі не беруть. Ґрунтове покриття неоднорідне : чорноземи типові та викучувані, реградовані. За даними агрономічного обстеження с-г угідь господарства , яке проводилось в серпні місяці , встановлено, що вміст гумусу в ґрунті - 2, 83 %

Основними постачальниками є: насіннєобробний завод, який постачає насіння цукрового буряка; Акціонерне товариство „РАЙЗ” - засоби захисту рослин, міндобрива.

Основними покупцями в СТОВ є: брокерські контори, Оріхівський цукровий завод, насіннєобробний завод, ринок, підприємці.

Пункти здачі сільськогосподарської продукції:

зерна - Лубенський насіннєобробний завод;

м’яса - ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат”.

Розділ 3.

Організація обліку амортизації основних засобів.

3.1. Організація документування та розробка робочих

інструкцій первинних документів та обліку амортизації основних засобів.

Приступаючи до розробки плану організації документування господарських операцій, перш за все, в СТОВ “Стоколос ” складають перелік операцій, які належить документувати на даному підприємстві, потім визначають, якими документами буде оформлюватися кожен вид операції, кількість примірників кожного документа та їх призначення, а також порядок складання кожного документа. Велике значення при цьому в СТОВ “Стоколос” відіграє правильно складений документообіг, який повинен містити всі етапи створення системи управління документообігом . Організація документообігу наведена в додатку.

Під документообігом розуміють організовану систему створення, перевірки та обробки первинних документів в ......

Страницы: [1] | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Організація обліку та аудиту амортизації (зносу) основних засобів в сільськогосподарських підприємствах | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.