Головна   Додати в закладки Слива домашня і смоковниця звичайна | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Слива домашня і смоковниця звичайна - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Біологія
Розмір файла: 7 Kb
Кількість завантажень:
2
Кількість переглядів:
520
Описання роботи: Реферат на тему Слива домашня і смоковниця звичайна
Дивитись
Скачати


СЛИВА ДОМАШНЯ

слива звичайна, Prunus domestica — дерево родини розових, заввиш­ки 6—12 м. Гілки неколючі, голі, з гладенькою корою. Листки чергові, черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні, темно-зелені, товсті, зісподу опушені, зарубчасто-пилчасті. Квітки правиль­ні, двостатеві, 5-пелюсткові, одиничні або в пучках по 2—5, пелюстка білі або зеленувато-білі. Плоди — м"ясисті кістянки овальної, округлої чи яйцевид­ної форми, з чітко виявленою поздовжньою черевцевою боро­зенкою, різного (від зеленого й жовтого до червоного і си­нювато-чорного з восковим на­льотом) забарвлення, кісточки сплюснуті, з гострими кінцями. Цвіте у квітні—травні.

Поширення. Батьківщина сливи домашньої — Мала Азія, Кавказ і Північний Іран. На Україні її вирощують в усіх плодових зонах, але найпоширеніша вона у Вінницькій, Хмельницькій, Хар­ківській, Донецькій, Закарпат­ській та Чернівецькій областях.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують плоди і кору рослини. Плоди вико­ристовують свіжими або пере­робляють на чорнослив (сушені плоди), маринади, компоти, ва­рення, повидло, мармелад, дже­ми, цукати тощо. Для пере­робки на чорнослив збирають плоди, які повністю достигли. Спочатку їх бланшують (витри­мують 1 2 хвилини в окропі), а потім сушать, розстеливши на сонці. Найстигліші й найсоковитіші плоди бланшують ок­ремо у 0,5—1,0 %-ному розчині питної соди протягом 20—30 секунд, щоб уникнути розтріс­кування. Штучно сушать плоди при температурі 50—55°, дово­дячи її в кінці сушіння до 75— 85°. Сушених плодів виходить 22 %. Зберігають їх у мішках з нещільної тканини. Кору рос­лини використовують свіжою.

Хімічний склад. Свіжі сливи містять 6—17% цукрів, до 1,6% органічних кислот (яблучна, ли­монна, щавлева, янтарна, хін­на), дифенілізатин, пектинові ре­човини, флавоноли (кверцетин, ізокверцитрин), антоціани й лей-коантоціани, каротин (0,1—2,7 мг %), вітамін Е (0,63 мг %), аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та сполуки калію (214 мг%), заліза, йоду, міді й цинку. Ядро кісточок містить до 42 % жирної олії, що за своїми властивостями не посту­пається перед олією з мигдалю (див. статтю Мигдаль звичай­ний).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Свіжі й сушені сли­ви, виготовлені з них компоти і сік з м"якушем виявляють ніжну послаблюючу дію й ре­комендуються при запорах і ато­нії кишечника, особливо у дітей і в людей похилого віку, і для очищення кишечника при за­пальних його станах. При ожи­рінні й цукровому діабеті вжи­вати сливи в зазначених ви­падках слід після спеціальної обробки, яка дає змогу позба­вити їх цукру і кислот. Сливи позитивно впливають на печін­ку при неінфекційних гепати­тах, поліпшують стан хворих на атеросклероз (сприяють ви­веденню з організму холестерину) і гіпертонію, прискорю­ють видалення з організму над­лишків води і кухонної солі. Як і інші плоди, що містять пектини, сливи сприяють ви­веденню з організму радіоак­тивних речовин. М"якуш слив іде на виготовлення комбіно­ваного препарату кафіолу, який застосовують як послаблюючий засіб. Свіжу кору використовують у гомеопатії.

СМОКОВНИЦЯ ЗВИЧАЙНА,

інжир, фігове дерево, (Ficus carica) — одно- або дводомна листопадна субтропічна, з молочним соком рослина родини шовковицевих. В дикому стані смоковниця являє собою куги, або невисоке деревце, в культурі — велике дерево (до 15 м заввишки) з товстими, слабо розгалуженими гілками. Листки великі, чергові, довгочерешкові, серцевидні, 3—5-лопатеві за фор­мою (залежно від сорту листки можуть бути й іншої форми). Квітки маленькі, непоказні, розмі­щені всередині м"ясистого порож­нистого суцвіття-сиконія з вузь­ким отвором зверху. Розрізняють З типи квіток: чоловічі (тичин­кові), жіночі короткостовпчикові, так звані галові, і жіночі довго-стовпчикові, що дають плоди. Довгостовпчикові квітки форму­ються в суцвіттях, які в процесі розвитку перетворюються на ве­ликі соковиті супліддя-фіги. Чо­ловічі й галові квітки формують­ся в суцвіттях, що мають менші розміри й завжди залишаються твердими (в них утворюється пи­лок і розвиваються оси бластофаги, дорослі жіночі особини яких запилюють довгостовпчикові квітки). У диких рослин смоковниці обидва типи суцвіть містяться на одному й тому са­мому дереві, у більшості куль­турних — на різних деревах. Іс­нує багато сортів, у яких су­пліддя розвивається без запилен­ня — партеногенетично. Плоди — горішки, що містяться всередині м"ясистого супліддя — фіги. Цвіте у квітні — травні. Плоди достига­ють у липні — серпні.

Поширення. В дикому стані смо­ковниця росте в Середземномор"ї, Малій та Південній Азії (в СНД зустрічається на Кавказі і в Се­редній Азії). В Криму смоковницю культивують як плодову рослину. Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують супліддя, які збирають у період повної стиглості і вживають свіжими або сушать, і листя смоковниці (Роїіа Рісі сагісае). Листя збирають без черешків у червні — липні й су­шать у затінку, розстилаючи тонким шаром. Сухого листя ви­ходить 20 % .

Хімічний склад. Сушені супліддя смоковниці містять 50—70 % цук­рів, 5 % пектину, 4—6 % білків, жири (1,3%), органічні кислоти (до 1 % ), антоціанові глікозиди, слиз, вітаміни Вр В2, В6, С, РР, пантотенову й фолієву кислоти, каротин, протеолітичний фермент фіцин та мінеральні речовини (калій, кальцій, магній, фосфор, залізо). У листках рослини є фу­рокумарини псорален і бергаптен, дубильні й смолисті речовини, органічні кислоти, рутин (0,1 %), аскорбінова кислота (до 300 мг % ) та ефірна олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Супліддя смоковниці виявляють легку послаблюючу дію й використовуються при хронічних запорах. Як дезинфі­куючий і пом"якшувальний засіб супліддя застосовують при брон­хіті, сильному кашлі й пневмо­нії, зовнішньо, у вигляді по­лоскань,— при ангіні й фарин­гіті. Як дієтичний продукт смо­ковницю рекомендують при тромбоемболічних захворюваннях і за­хворюваннях серцево-судинної системи, при анемії, для поліп­шення травлення, ослабленим хво­робою людям та в геріатричній практиці. Вживання смоковниці протипоказане хворим на цукро­вий діабет, при гострих запаль­них захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при сечокис­лому діатезі. Молочний сік росли­ни використовують у народній медицині від бородавок, в умо­вах експерименту він затримує ріст саркоми, згубно діє на гель­мінтів. З листя смоковниці виго­товляють препарат псоберан, який призначають при вітиліго і гніздовій плішивості. У народній медицині настій листя дають усередину при кашлі, бронхіальній астмі, ентеритах і ентероколітах, при хворобах нирок.





 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Слива домашня і смоковниця звичайна | Реферат

TextReferat © 2019 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.