Головна   Додати в закладки Формування національної екологічної мережі | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Формування національної екологічної мережі - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Охорона природи, екологія
Розмір файла: 12 Kb
Кількість завантажень:
15
Кількість переглядів:
1290
Описання роботи: Реферат на тему Формування національної екологічної мережі
Дивитись
Скачати


1. Концептуальні положення формування національної екологічної мережі.

2. Сучасний стан територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні.

3. Перспектива формування національної екологічної мережі України.

Правовою основою формування національної екологічної мережі є закони України: “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про тваринний світ”, “Про рослинний світ”, “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. Земельний кодекс України, Лісовий кодекс України, Водний кодекс України.

Природні ділянки міжнародного значення створюються відповідно до міжнародних договорів України.

Природні регіони, природні коридори та буферні зони в цілісності утворюють мережу як єдину територіальну систему природних ландшафтів з огляду на її функціональні властивості, площу, видовий склад біоти в національній екологічній мережі виділяють елементи міжнародного, загальнодержавного та місцевого значення.

Природні регіони формуються на територіях, що мають у складі об’єкти природно-заповідного фонду, частка яких значно перевищує аналогічну в цілому по країні, а також інші території, що відповідають умовам національного природоохоронного законодавства та міжнародним нормативно-правовим актам, забезпечують збереження ландшафтного та біологічного різноманіття.

Природні коридори формуються за рахунок ділянок природних ландшафтів видовженої конфігурації і з’єднують між собою природні регіони. Вони забезпечують відповідні умови міграції дикої фауни та збереження біоти.

Буферні зони забезпечують захист природних регіонів і природних коридорів від негативної дії зовнішніх чинників, дотримання в їх межах сприятливих умов для розвитку і самовідновлення біомів, оптимізації форм природокористування, збереження існуючих і відтворення втрачених природних цінностей.

Складовими структурними елементами екологічної мережі є:

1. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як основні природні елементи екологічної мережі (біосферні та державні природні заповідники, природні національні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, а також їх охоронні зони; ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва);

2. Водні об’єкти (акваторії морів, озер водосховищ, річки), водно-болотні угіддя, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів і зони санітарної охорони, що утворюють відповідні басейнові системи;

3. Ліси першої та другої групи;

4. Курортні та лікувально-оздоровчі території з їх природними ресурсами;

5. Рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму;

6. Інші природні території (ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам’яні розсипи, піски, солончаки тощо);

7. Земельні ділянки на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України;

8. Земельні ділянки, які є місцями зростання і перебування рослин і тварин занесених до Червоної книги України;

9. Частково землі сільськогосподарського призначення (пасовища, луки, сіножаті, вигони);

10. Радіоактивно забруднені землі, що знаходяться під спеціальною охороною як природний регіон з окремим статусом.

Національна екологічна мережа включає частину земель на яких збереглися незмінені або частково змінені природні ландшафти. Крім того, до складу екологічної мережі входять прибережні ділянки та акваторії Азовського та Чорного морів. Природні ландшафти спостерігаються майже на 40% території України. Найменш змінені природні ландшафти займають 19,7% території країни. Це лісові, чагарникові, болотні угруповання. Найбільш захищеними є природні комплекси в межах територій природно-заповідного фонду. Станом на 1.09.2023 року територіями ПЗФ зайнято 2,4 млн. гектарів (4% території країни).

На сьогодні флора України нараховує 25 тис. видів рослин; фауна – 45 тис. видів тварин. Негативні антропогенні чинники призвели до зникнення, та до загрози існуванню багатьох біологічних видів.

До Червоної книги України занесено 541 вид рослин та 382 види тварин. До Зеленої книги України занесено 127 рідкісних і зникаючих рослинних угруповань. На межі виснаження перебувають понад 20% популяцій дикорослих лікарських, технічних видів рослин. Частка території природно-заповідного фонду в Україні динамічно зростає. Проте територіальна структура природоохоронних територій ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам стратегії планування господарського використання території країни.

Для збільшення площі національної екологічної мережі (на період 2000-2015 років) передбачається здійснення таких заходів:

1. Створення об’єктів природно-заповідного фонду на територіях, що відповідають забезпеченню охорони природних комплексів;

2. Збільшення площі земель, наданих у користування установами природно-заповідного фонду, з 0,5 до 2 млн. гектарів;

3. Збереження природних ландшафтів на ділянках, що мають історико-культурну цінність;

4. Включення до програм екологічного оздоровлення басейнів річок Сіверськогого Дінця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Західного Бугу заходів щодо створення та впорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів, запровадження особливого режиму використання земель на ділянках витоку річок;

5. Формування транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення;

6. Створення захисних лісових насаджень та полезахисних лісових смуг залуження земель;

7. Консервація деградованих і забруднених земель з наступним їх частковим залісненням;

8. Збереження природних ландшафтів на землях промисловості, транспорту, зв‘язку, оборони;

9. Екологічно доцільне збільшення площі лісів.

Національна екологічна мережа включає елементи загальнодержавного і місцевого значення, які визначаються за науковими, правовими, технічними, організаційними та фінансово-економічними критеріями.

До елементів національної екологічної мережі загальнодержавного значення належать:

- природні регіони, де зосереджені існуючі та перспективні природно-заповідні території. Це регіони Карпат, Кримських гір, Донецького кряжу, Приазовської височини, Подільської височини, Полісся, витоків малих річок, окремих гирлових ділянок великих річок, прибережно-морської смуги, континентального шельфу тощо;

- основні комунікаційні елементи національної екологічної мережі, а саме – широтні природні коридори, що забезпечують природні зв’язки зонального характеру, Поліський (лісовий), Галицько-Слобожанський (лісостеповий), Південноукраїнський (степовий), а також меридіональні природні коридори, просторово обмежені мережею річок Дніпра, Дунаю, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, Сіверського Дінця, які об’єднують водні та заплавні ділянки – шляхи міграції численних видів рослин і тварин;

- окремий природний коридор, що має міжнародне значення формує ланцюг прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з півдня.

Програмою передбачається забезпечити поєднання національної екологічної мережі з екологічними мережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екологічної мережі шляхом створення спільних транскордонних елементів екомережі в межах природних регіонів та природних коридорів.

Створення спільних транскордонних елементів національної екологічної мережі здійснюватиметься у співробітництві з такими країнами:

Республіка Польща – Західнополіський біосферний заповідник, біосферний заповідник Східні Карпати, Розточанський біосферний заповідник;

Республіка Білорусь - Західнополіський біосферний заповідник, Рівненський природний заповідник, національний природний парк Прип’ять – Стохід;

Російська федерація – Сновський природний заповідник, Луганський природний заповідник, Деснянсько-Старогутський природний національний парк, природний національний парк Меотида, природний національний парк Донецький Кряж;

Румунія – Дунайський біосферний заповідник, Вижницький природний національний парк;

Республіка Молдова – Нижньодністровський природний національний парк;

Словацька республіка – біосферний заповідник Східні Карпати.

Література:

1. Андриенко Т.Л.,Попович С.Ю.,Шеляг-Сосонко Ю.Р. Полесский государственный заповедник. Растительный мир. Київ: Наукова думка, 1986,208с.

2. Андрієнко Т.Л.,Якушина Л.А. Види занесені до “Червоної книги Украйнської РСР” у флорі заповідників республіки//Український ботанічний журнал, 1989, 46, N2,с. 77-80.

3. Барна М.М., Царик Л.П., Черняк В.М. Голицький ботаніко-ентомологічний заказник загальнодержавного значення. Тернопіль, Лілея. 1997. 62с.

4. Биосферные заповедники и глобальный мониторинг окружающей среды//Итоги науки и техники:Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов.М.:ВИНИТИ,1983,т.14 -197с.

5. Бобров Р.В. Все о национальных парках. М.:Молодая Гвардия,1987,224с.

6. БорейкоВ.Е.История заповедного дела в Украине.К.:1995,183с.

7. Генетические ресурсы растений и животных Украинской ССР.К.:Наукова думка,1986,209 с.

8. Дидух Я.П. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карпатский государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1982,150с.

9. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі україни на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.

10. Заповедники Украины и Молдавии/Заповедники СССР.М.:Мысль,1987, 272с.

11. Зеленая книга Украинской ССР.К.:Наукова думка,1987,216с.

12. Итоги и перспективы развития заповедного дела в СССР.М.:Наука,1986,206с.

13. Кожевников Г.А. Как вести научную работу в заповедниках//Охрана природы,1928,N2 с.12-19.

14. Криницький А.М. Проблемы заповедного дела. М.:Лесн.пр-ть,1989,192с.

15. Корчемний В.Г. Хоростківський дендропарк:путівник. Львів, Каменяр. 1988. 38с.

16. Кондратюк Е.Н., Бурда Р.И., Чуприна Т.Т., Хомяков Н.Т. Луганский государственный заповедник. Растительный мир.К.:Наукова думка,1988,187с.

17. Мазинг В.В. Уровни экологического образования//Экологическое образование и воспитание в СССР.М.:Из-во Моск. ун-та, 1987,с.3-4.

18. Николаевский А.Г. Национальные парки. М.:Агропромиздат,1985,190с.

19. Особо охраняемые природные територии мира. М.:Агропромиздат,1985,312с.

20. Перспективная сеть заповедных объектов Украины. К.:Наукова думка,1987,292с.

21. Підоплічко І.Г., Федоренко А.П. Заповідники Української РСР. Київ, Урожай. 1967.

22. Природно-заповідний фонд Української РСР. К.:Урожай,1986,224с.

23. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник. Київ. 1999. 240с.

24. Природохранные геосистемы//Геоэкологические принципы проектирования природо-технических геосистем.М.:ИГАИ СССР,1987,с.246-271.

25. Реймерс Н.Ф. Словарь-справочник по экологии. М., 1991.

26. Справочник по заповедному делу (Ред. А.М.Гродзинський) К.:Урожай, 1888, 168с.

27. Сады, парки и заповедники Украинской СССР.К.:Будівєльник,1985,168с.

28. Стойко С.М., Трибун П. Національні парки та заповідники Гуцульщини, їх значення для збереження природної культурної та історичної спадщиниІсторія Гуцульщини. Т.4. Львів, Логос. 1999. 93-122с.

29. СтойкоС.М., ТасєнкевичЛ.О., МілкінаЛ.І. та інш. Флора і рослинність Карпатського заповідника.К.: Наукова думка,1982,220с.

30. ФилоновК.П., НухимовскаяЮ.Д. Летопись природы в заповедниках СССР.М.: Наука,1985,143с.

31. Царик Л.П. Природні заповідні території. Тернопіль 1998. 60с.

32. Чайковський М.П. Пам¢ятки природи Тернопільщини. Львів, Каменяр. 1977. 80с.

33. Червона книга Української РСР.К.:Наукова думка, 1980,404с.

34. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Ялтинский горно-лесной государственній заповедник.К.:Наукова думка, 1980, 184с.

35. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Молчанов Е.Ф. Государственній заповедник “Мыс Мартьян”. К.: Наукова думка, 1985, 256с.

36. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дубинина Д.В. Государственный заповедник “Дунайские плавни”. К.:Наукова думка,1984,286с.

37. ЯщенкоП.Т. и др. Природные национальные парки Украины. Львов, Вища школа,1988,117с.

38. Основи екологічних знань /ред.В.І.Поліщук, Л.П.Царик/, Тернопіль, “Тернопіль”,1994 с 157-160.

39. State of environment in Ukraine for 1998. National report. Kyiv 1999., 192s.





 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Формування національної екологічної мережі | Реферат

TextReferat © 2020 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.