Головна   Додати в закладки Галузеві, міжгалузеві та регіональні засади в управлінні | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Галузеві, міжгалузеві та регіональні засади в управлінні - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Законодавство і право
Розмір файла: 28 Kb
Кількість завантажень:
5
Кількість переглядів:
831
Описання роботи: Реферат на тему Галузеві, міжгалузеві та регіональні засади в управлінні
Дивитись
Скачати


ПЛАН

1. Галузеве управління: його зміст

2. Особливості міжгалузевого управління

3. Особливості регіонального управління

§ 1. Галузеве управління: його зміст

Галузеве управління передусім належить до компетенції міністерств, а в областях, районах, містах — відповідних регіональ­них органів виконавчої влади.

Для галузевого управління характерні вертикальні (лінійні) правові відносини, інакше кажучи, відносини прямої підпорядкованості, які складаються між органами управління і керованими ними об"єктами.

Об"єктами галузевого управління є певна сукупність суб"єк­тів господарської, соціально-культурної чи адміністративно-політичної діяльності, що виконують функції однорідного при­значення. Це визначення ґрунтується на понятті підприємства і ус­танови як важливих об"єктів галузевого управління, створених для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою за­доволення суспільних потреб. При цьому форма власності, на якій засноване підприємство (установа), має значення лише для вияв­лення ступеня і форми галузевого (керуючого) впливу. Для віднесення підприємства (установи) до відповідної галузі головним є одно­рідність (однотипність) виробничої чи іншої діяльності.

Іншими об"єктами галузевого управління можуть бути різні структурні підрозділи даної галузі (господарські, культурні, медичні) в певних адміністративно-територіальних одиницях, підпорядковані відповідному міністерству.

Зміст галузевого управління полягає в організації ефектив­ного функціонування підпорядкованих систем. Він охоплює ком­плекс централізованих і оперативних форм діяльності органів вико­навчої влади спеціальної компетенції, їх технічної політики, фінансу­вання, науково-технічного забезпечення, роботи з кадрами, здійснення контролю і обліку.

Галузеве управління формується відповідно до особливостей конкретних секторів економіки, сфер культурної та адміністративно-політичної діяльності. Це положення має певну правову регламента­цію. Воно визначається у відповідних законах, які комплексно регу­люють відносини галузевого характеру, положеннях про конкретні органи державного управління. Так, в соціально-культурній сфері Законом України «Про освіту», Основами законодавства України про охорону здоров"я, про культуру встановлюються засади управління в цих галузях, спрямовані на задоволення соціальних і духовних по­треб населення. Функції державного управління в названих галузях-здійснюють міністерства відповідно до Положення про Міністерство освіти України від 8 липня 1992 p., Положення про Міністерство охо­рони здоров"я України від 17 серпня 1998 p., Положення про Міністер­ство культури і мистецтва України від 9 грудня 1995 p. Положення про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади затвер­джуються Кабінетом Міністрів України або Президентом України. Згідно з Указом «Про систему центральних органів виконавчої вла­ди» положення про ці органи затверджує Президент. В положеннях зак­ріплюються завдання, функції та компетенція міністерств, а також інші головні напрямки діяльності центральних органів управління, що здійс­нюють керівництво певними галузями на території України.

Положення про територіальні та регіональні органи затверджу­ються відповідними міністерствами і відомствами.

Зазначені функції в областях, районах, містах міністерства здійс­нюють через їх регіональні управління, відділи, установи тощо, а також через галузеві структурні підрозділи місцевих державних ад­міністрацій. Така структура організації галузевого (лінійного) управ­ління притаманна промисловості, сільському господарству, а також сферам оборони, безпеки, правоохоронній діяльності та ін.

Територіальні органи міністерств і відомств України є важливою складовою частиною єдиної системи центральної виконавчої влади. Вони утворюються, реорганізуються та ліквідовуються керівниками центральних органів виконавчої влади. Підпорядкованість терито­ріальних органів безпосередньо центральним міністерствам і відом­ствам — важлива умова їх успішної діяльності, хоча деякі питання (наприклад, про призначення на посаду і звільнення з посади керів­ників територіальних органів) вирішуються міністерствами і відом­ствами за погодженням з відповідними місцевими органами виконав­чої влади. Необхідно враховувати, що низка центральних органів виконавчої влади не має підпорядкованих їм регіональних органів (Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва). У деяких центральних органах виконавчої влади передбачено утворення регіональних органів, але їх правовий ста­тус відмінний від правового статусу територіальних органів.

Важливим є те, що галузеве управління тісно пов"язане з міжга­лузевим і регіональним управліннями. Це дозволяє поєднувати цент­ралізоване управління з самостійністю та ініціативою. Разом з тим галузевий принцип управління найбільш повно відповідає вимогам перехідного періоду розвитку Української держави. В Концепції адміністративної реформи в Україні звертається увага на те, що на­лежна концентрація сил у керівництві розвитком суспільства мож­лива лише при застосуванні галузевого принципу управління.

§ 2. Особливості міжгалузевого управління

Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу і розпорядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управ­ління, наділені надвідомчими повноваженнями щодо організаційно не підпорядкованих їм об"єктів, під час якої забезпечуються злагод­женість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалу­зевих завдань.

На відміну від галузевого (лінійного) управління, яке становить собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відноси­ни, тобто відносини суб"єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покла­дена в основному на державні комітети, служби, адміністрації та інспекції України, у деяких випадках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, які належать до їх компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Державний комітет (службу, адміністрацію) очолює Го­лова комітету (служби, адміністрації).

Наприклад, Державна митна служба України згідно з Положен­ням про неї, затвердженим Указом Президента України від 8 люто­го 1997 p., є центральним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною службою України. В процесі ре­алізації митного законодавства у неї можуть виникати відносини з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями лише у зв"язку з переміщенням грузів, товарів та пред­метів через митний кордон, оформленням документів, справлянням мита і т. под. Організаційної підпорядкованості, тобто вертикальних відносин між Державною митною службою, з одного боку, і цими органами управління, підприємствами і організаціями — з іншого, немає. Організаційні відносини у Державній митній службі існують тільки з Президентом України і Кабінетом Міністрів України, яким вона підпорядкована, і, природно, з регіональними митними управліннями: митницями, митними постами і підпорядкованими підприємствами, установами, навчальними закладами, якими Голова Держав­ної митної служби керує одноособово.

Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управління значно ширші, ніж органів галузевого управління, оскільки їх діяль­ність є функціональною і поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, з яких необ­хідна координація (погодження) діяльності галузевих органів, пос­тійно розширюється. Це пояснюється, по-перше, тим, що поряд з державним сектором економіки розвивається недержавний, який обумовив появу великої кількості нових об"єктів управління, а по-друге— тим, що інтереси розвитку ринкових відносин вимагають утворення структур, уповноважених здійснювати міждержавні еко­номічні, політичні, культурні зв"язки. Міністерство економіки Ук­раїни з питань, віднесених до його компетенції, взаємодіє з комітета­ми Верховної Ради України, центральними та іншими органами виконавчої влади, громадськими об"єднаннями, посольствами, консульствами, торговими представництвами відповідних держав в Україні, засобами масової інформації.

Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управління проявляється в тому, що акти, видані в межах їх компетенції, є обо­в"язковими для всіх органів державного управління та органів місце­вого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідаль­ність за стан і розвиток дорученої їм сфери (кола питань) управлін­ня. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Антимонопольний комітет України, Державна податко­ва адміністрація і т.под.

Методам управління, які використовуються органами міжгалу­зевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при вико­нанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань.

Важливе значення має усунення неузгодженості в діях органів ви­конавчої влади на всіх рівнях протидії, а бажано — і попередження та­ких негативних явищ, як інфляція, надмірне майнове розшарування населення, скорочення виробництва, нерівномірність розвитку окремих регіонів. Особливо гострою є проблема розбудови економічних зв"язків з країнами СНД в умовах переходу до ринкових відносин.

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уряду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. Такі функції, як вже зазначалося, здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України та деякі інші.

Політичні і економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають істотних змін у структурі уряду і центральних органів виконавчої влади. Це здійснюватиметься відповідно до Програми “Україна — 2010” — першої за роки незалежності стратегічної програми розвитку нашої держави на найближче десятиліття. Згідно з цією Програмою кількість міністерств буде скорочена. З"явиться багато нових органів міжгалузевого управління: державні комітети житлової і будівельної політики, зв"язку і інформатики, фізичної культури і туризму, адміністрації (енергетична, цінних паперів, нерухомого майна) та інші центральні органи виконавчої влади для здійснення спеціальних (виконавчих, контролюючих, дозвільних та ін.) функцій у відповідних сферах.

Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особливості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управління, а й об"єктів управління, характеру прав і обов"язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.

У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і мікрорівень.

На макрорівні визначається загальнодержавна економічна політика, встановлюються податки і гарантії, визначаються їх граничні величини, сфера діяльності. Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного клімату, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об"єкт державного міжгалузевого регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.

Об"єктом державного міжгалузевого регулювання на мікрорівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішується завдання державної підтримки економіки ефективних підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об’єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування зростання цін. У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб"єктів, в яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, що приймаються цими суб"єкта­ми, в тому числі з метою економічної безпеки країни. З макрорівня на мікрорівень делегуються права користування податками, їх справлян­ня у встановлених межах. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, які управляють конкретними галузями економіки і сферою надання послуг.

Зміст управління державним обліком і статистикою може слу­гувати яскравим прикладом міжгалузевого державного управління.

Здійснення державного обліку і статистики, створення центра­лізованої системи обліку і статистики в Україні є важливим важелем управління соціально-економічними і політичними процесами в дер­жаві та суспільстві.

Засади організації статистики та інформатики відповідно до Конституції України визначаються виключно законами України. Управління в галузі державного обліку і статистики здійснюється на основі Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про державну стати­стику в Україні». Цей Закон спрямований на регулювання правових відносин у галузі статистики і ведення первинного обліку, визначає повноваження та функції органів державної інформаційної системи України з метою одержання достовірної статистичної інформації про соціально-економічний розвиток України, АРК та інших регіонів.

Державну політику в галузі обліку і статистики проводить Кабі­нет Міністрів України. Вона спрямована на створення єдиної (уні­фікованої) системи обліку і статистики, визначення змісту і пріори­тетів статистично-управлінської діяльності на всій території України.

Управління обліком і статистикою в Україні покликане забезпе­чити реалізацію державної політики в цій галузі, збирання, розроб­лення, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в соціально-економічному, політичному житті держави та її регіонах. Змістом загальнодержавної статисти­ки як функції управління є також розроблення і впровадження ста­тистичної методології, яка базується на результатах наукових дос­ліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях, забезпечення достовірності, стабільності та цілісності статистичної інформації. Облік і статистика покликані інформувати про наявність та використання природних, трудових і матеріальних ресурсів в економіці, на­ціональний прибуток, прибутки і витрати суб"єктів господарюван­ня, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-по­літичні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

Виходячи з наведеного, слід підкреслити, що загальнодержавна ста­тистика і облік мають міжгалузеве призначення, оскільки вони обслу­говують потреби всіх державних органів, в тому числі галузевих органів управління. Проте управління статистикою загальнодержавного харак­теру доповнюється галузевим управлінням, що виражається в наявності окремих видів статистики, наприклад, фінансово-валютної статистики, судової статистики, митної статистики та ін. Обсяги відомчої (галузе­вої) статистичної звітності визначаються міністерствами і відомствами самостійно за погодженням з органами державної статистики.

В основу організації державного .обліку і статистики покладені загальні принципи державного управління. Крім цього, статистич­на діяльність у своєму підґрунті має спеціальні принципи. Серед них чільне місце посідає принцип подання в обов"язковому порядку всіма юридичними особами та особами, що займаються підприєм­ницькою діяльністю, даних, необхідних для проведення державних статистичних спостережень. Ці статистичні дані повинні бути дос­товірними і подаватися в повному обсязі у встановлені строки і за певними адресами. Порядок подання статистичних даних визна­чається у формах державної звітності, затверджених органами Державного комітету статистики України (далі —Держкомстат Украї­ни). Наведений принцип реалізується і в тому, що органи державної статистики після аналізу одержаних даних у свою чергу зобов"язані подавати власну «продукцію» — статистичну інформацію органам законодавчої і виконавчої влади. Адміністрації Президента України, органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та громадянам у порядку, передбаченому законодавством.

Серед спеціальних принципів сучасної організації статистичної справи в Україні важливого значення набуває принцип залучення до здійснення державних статистичних спостережень осіб, які не пра­цюють в органах державної статистики. Зазначені заходи проводять­ся за рішеннями Кабінету Міністрів України на визначених цими рішеннями умовах. Організація цих спостережень покладається на Уряд АРК, місцеві органи державної влади. Залучені до здійснення статистичних спостережень особи користуються правами і несуть відповідальність нарівні зі службами органів державної статистики.

У процесі розбудови і становлення статистичних інституцій України особливе значення належить принципу знеособленого використання статистичних даних, відповідно до якого всі зібрані відомості щодо громадян, юридичних осіб можуть використовуватися лише у зведеному вигляді, із обов"язковим збереженням державної та комер­ційної таємниці.

Державне управління в галузі обліку і статистики здійснюєть­ся спеціальною системою органів, яку очолює Держкомстат Украї­ни. Згідно з Положенням про Державний комітет статистики України, затвердженим Указом Президента України від 6 листопада 1997 p., він є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковані орга­ни державної статистики в АРК, областях, районах і містах, а також підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управ­ління. Вони складають єдину систему органів державної статистики України. Держкомстат України очолює Голова, який здійснює керів­ництво дорученими йому сферами діяльності і несе персональну відпо­відальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів Украї­ни за стан справ у цій сфері, визначає ступінь відповідальності заступ­ників Голови, керівників підрозділів Держкомстату України.

Держкомстат України покликаний здійснювати загальне центра­лізоване управління обліком і статистикою. При виконанні покладених на нього завдань Держкомстат України: забезпечує реалізацію держав­ної політики в галузі статистики, збирання, опрацювання та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються у житті країни, хід економічних реформ, рівень життя населення, розвиток зо­внішньоекономічної діяльності, хід приватизації; розробляє і впровад­жує статистичну методологію, яка базується на результатах наукових досліджень; сприяє переходу національної системи обліку і статисти­ки на міжнародні стандарти; видає відповідно до законодавства необ­хідну статистичну інформацію суб"єктам державного управління.

При вирішенні цих завдань Держкомстат України має широкі пов­новаження. Зокрема, він розробляє і реалізує цільові перспективні про­грами реформування та розвитку статистики, складає національні рахунки, міжгалузеві та макроекономічні баланси; на основі аналізу статистичного матеріалу, економічних даних бере участь у формуванні і підготовці загальнодержавних програм економічного і соціального! розвитку, розробленні проекту Закону про Державний бюджет України; організує і здійснює спостереження за соціально-економічними процесами в Україні, її регіонах та галузях економіки.

Держкомстат України забезпечує: створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, визначен­ня організаційних і методологічних принципів його ведення, орга­нізацію єдиного державного обліку всіх суб"єктів господарської діяльності, що підлягають включенню до цього реєстру; розробку інструктивних, нормативних документів, розроблення і вдосконален­ня технології та програмних засобів ведення цього реєстру та держав­них кваліфікацій, що використовуються органами державної статис­тики, а також інформаційно-довідкове обслуговування користувачів даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Ук­раїни; випуск бюлетенів і збірників на базі цих даних.

Значне місце в діяльності Держкомстату України посідає конт­роль за станом первинного обліку і звітності за достовірністю звіт­них даних у всіх галузях економіки, соціально-культурного і адмі­ністративно-політичного будівництва. В процесі контролю у разі ви­явлення приписок та інших перекручень звітних даних Держкомстат України має право вимагати від юридичних осіб та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, вносити виправлення до державної статистичної звітності, а у разі невиконання ними цієї вимоги у визначені строки самостійно вносити їх з наступним по­відомленням відповідних юридичних осіб та громадян для внесен­ня ними виправлень у показники первинного та бухгалтерського обліку, інші пов"язані з цими даними показники.

Держкомстату України також надано право перевіряти достовір­ність даних, вимагати від юридичних осіб та громадян пояснень та інші матеріали з приводу виявлення порушень в обліку і звітності. Посадові особи органів статистики мають право згідно з встановленим порядком відвідувати об"єкти, що перевіряються, вносити пропозиції про притяг­нення посадових осіб та осіб, що займаються підприємницькою діяль­ністю, винних у порушенні законодавства, до відповідальності, розгля­дати справи про адміністративні правопорушення в сфері обліку і ста­тистики. Про результати контрольної діяльності Держкомстат України може доповідати Президенту України, Кабінету Міністрів України, повідомляти відповідним міністерствам, комітетам, відомствам Украї­ни про стан справ управління обліком і статистикою.

Органи державної статистики (головні управління, управлін­ня статистики) АРК, областей, районів, міст відають справами обліку і статистики на відповідній території. Згідно з положеннями про них, які затверджує Голова Держкомстату України, в межах своєї компетенції вони здійснюють збирання, оброблення і аналіз науко­во обґрунтованих статистичних даних, а потім подають їх у відпо­відний орган державної влади; ведуть облік виконання державних за­мовлень, показників економічного і соціального розвитку регіонів, наявності і використання природних, трудових та матеріальних ре­сурсів; займаються вдосконаленням і уніфікацією обліку і звітності суб"єктів підприємницької діяльності, перевіряють постановку об­ліку і звітності на підприємствах, організаціях всіх форм власності, достовірність поданих ними звітних даних. Вказівки органів стати­стики з питань обліку і звітності є обов"язковими. Повідомлення у пресі про виконання показників державного замовлення допускають­ся лише після перевірки їх відповідними органами статистики.

Державні органи статистики взаємодіють з іншими центральни­ми і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого са­моврядування, а також міжнародними статистичними організаціями, проте неправомірне втручання в їх діяльність будь-яких суб"єктів не допускається.

За порушення органами статистики та їх посадовими особами законодавства про збирання і використання статистичних даних, при­ховування або перекручення статистичної інформації встановлена адміністративна відповідальність. Згідно з ст. 1863 КпАП вона настає за неподання статистичних даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними чи з запізненням, неза­безпечення належного стану первинного обліку, порушення ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

Посадові особи та громадяни, які використовують статистичні дані в засобах масової інформації, наукових працях тощо без посилання на їх джерело, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

§ 3. Особливості регіонального управління

Використання регіональних основ управління обумовлено кон­ституційним поділом об"єктів підлеглості і повноважень між центром і територіями. В ст.ст. 132,133 Конституції України визначається, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здій­сненні державної влади, збалансованості соціально-економічного роз­витку регіонів, з урахуванням к історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

У законодавстві під регіоном розуміється частина території Ук­раїни, яка володіє сукупністю природних, соціально-економічних, національних, культурних та інших умов. Кордони регіону можуть співпадати, а можуть і не співпадати з межами адміністративно-те­риторіального поділу, або регіон може об"єднувати територію кіль­кох одиниць. Це необхідно враховувати при розгляді засад регіональ­ного державного управління.

Зрозуміло, що галузеве управління не ізольоване від міжгалузево­го і регіонального, вони доповнюють одне одного, тісно взаємодіють при реалізації загальнодержавних і регіональних програм і здійсненні органами виконавчої влади своїх функцій у відповідних сферах.

Що стосується державного управління в недержавному секторі, то воно відображується головним чином у визначенні загального правового режиму діяльності комерційних і некомерційних органі­зацій, створенні відповідних умов підприємницької діяльності.

Характерним для регіонального управління є те, що його здій­снюють місцеві виконавчі органи, які діють виключно в межах відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць. Так, згідно з Кон­ституцією АРК її виконавчі органи — Рада міністрів, міністерства, республіканські комітети, місцеві державні адміністрації та ін. — са­мостійно здійснюють виконавчі функції на території автономії з пи­тань, які віднесені законодавством АРК і України до їх компетенції.

Обласні, районні, міські в Києві та Севастополі державні адмі­ністрації виконують функції регіонального управління на підпоряд­кованих їм територіях, забезпечують реалізацію в області, районі, місті завдань соціально-економічного розвитку, виконання на місцях законів і актів, прийнятих Верховною Радою, Президентом і Кабіне­том Міністрів України, а також зв"язок з органами місцевого само­врядування.

Діяльність місцевих державних адміністрацій ґрунтується на таких регіональних засадах: забезпечення однакового застосування законів на підпорядкованій території, особиста відповідальність керівників за стан соціально-економічного розвитку регіонів, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, надання необхідної інформації громадянам, їх організаціям.

З метою правового, організаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій утворю­ються секретаріат, управління, відділи та інші структурні підрозді­ли, які входять до їх складу за принципом урахування особливостей місцевої інфраструктури. Приблизний перелік управлінь, відділів та інших служб місцевих адміністрацій, а також типові положення про них розробляє Кабінет Міністрів України, остаточну структуру апа­рату визначає сама адміністрація, що теж є однією із засад регіональ­ного управління.

Принципи регіонального управління проявляються в компе­тенції органів самоврядування відносно місцевих державних адмі­ністрацій, які їм підзвітні і підконтрольні, в частині прийнятих ос­танніми до виконання делегованих їм повноважень.

До регіональних органів управління належать виконавчі комітети місцевих органів самоврядування, їх відділи, управління, інші підроз­діли. До їх відання належить широке коло власних (самоврядних) по­вноважень регіонального значення.

На регіональному рівні виконують свої функції підприємства і установи. Їх адміністрація безпосередньо, з урахуванням особливо­стей адміністративно-територіальних одиниць, здійснює управлін­ня трудовими колективами, спрямовує їх діяльність на виконання завдань виробничого, соціального та іншого характеру.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коментар до Конституцій України. — К., 1996.

2. БахрахД. Н. Административное право: Учебник для ву­зов. - М.,1997.

3. Брэбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

4. Драго Р. Административная наука.М., 1982.

5. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

6. Муниципальное право. — М., 1997.

7. Овсянко Д. М. Административное право. — М., 1997.

8. Тихомиров Ю. А. Публичное право. —М., 1995.

9. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и про­цесса. - М., 1998.

10. Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.





 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Галузеві, міжгалузеві та регіональні засади в управлінні | Реферат

TextReferat © 2021 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.