Головна   Додати в закладки Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України | Реферат


Реферати українською мовою | реферати на українській мові Реферати українською мовою | реферати на українській мові
 Пошук: 

 

 




Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України - Реферат


Категорія: Реферати
Розділ: Промисловість і виробництво
Розмір файла: 52 Kb
Кількість завантажень:
155
Кількість переглядів:
4666
Описання роботи: Реферат на тему Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України
Дивитись
Скачати


ПЛАН

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД БУДІВЕЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ. МІСЦЕ КОМПЛЕКСУ З ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

В БУДІВЕЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

2. РЕСУРСНА БАЗА КОМПЛЕКСУ З ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНИ

3. ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ КОМПЛЕКСУ З ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНИ

3.1. Цементна промисловість

3.2. Виробництво збірного залізобетону та залізобетонних конструкцій.

3.3. Виробництво будівельної цегли

3.4. Промисловість нерудних матеріалів

3.5. Виробництво будівельної кераміки

3.6. Інші галузі комплексу

4. Проблеми комплексу та шляхи їх розв’язання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Вивчення комплексу з виробництва будівельних матеріалів є вкрай потрібним, тому що Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі гли­ни, каоліни, кварцити, будівельно-промисловий камінь тощо.

Даний комплекс виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція - стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в"яжучі (цемент, вапно, будівельно-промисловий гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, голь, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, бу­дівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельні кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо.

Комплекс з виробництва будматеріалів тісно пов"язаний з усіма галузями господар­ства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції ба­гатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівниц­тва становлять біля 25%.

Промисловість будівельних матеріалів - комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі, цементна, азбестоце­ментних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріа­лів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

Будівельно-промисловий комплекс України має всі підстави виходити на загальноєвропейський рівень і гідно конкурувати, однак потрібно ще багато працювати над вдосконаленням якості продукції та зменшення її собівартості.

1. Загальний огляд будівельної промисловості України. Місце комплексу з виробництва будівельних матеріалів

в будівельній промисловості

Будівельний комплекс — це сукупність галузей ма­теріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво. До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріаль­ного виробництва: будівництво, промисловість буді­вельних матеріалів, виробництво будівельних конст­рукцій і деталей.

У ряді наукових досліджень структура будівельного комплексу розуміється більш широко: до нього вклю­чається також будівельне і дорожнє машинобудування, спеціальна інфраструктура (науково-дослідні і дослід­но-конструкторські організації, вищі і середні спеці­альні навчальні заклади, професійно-технічні училища, курси з підготовки будівельних кадрів; банківські уста­нови, які фінансують будівництво; організації по мате­ріально-технічному забезпеченню підприємств, які вхо­дять до комплексу; спеціалізований транспорт).

Будівництво охоплює всі регіони країни. Потужні будівельні організації створені у великих містах. Так, у Києві діють холдінгова компанія «Київміськбуд», спе­ціалізовані будівельні організації по монтажних робо­тах, транспортному, нафтогазовому, водогосподарсь­кому будівництву. Великий обсяг різноманітних буді­вельних робіт виконують енергетики: створені проект­но-пошукові інститути галузевого профілю (чорної ме­талургії, хімії та ін.).

Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполо­вину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна ін­дустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взає­модіють між собою, формуючи специфічні індустріально-буді­вельні територіальні сполучення.

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей на­родного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові і реконструює діючі основні фонди (будівлі і споруди, призначені для всіх видів виробничої і невиробничої діяльності людей). Від розвитку цієї галузі зале­жить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мік­рорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об"єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо, будівельний комплекс підтримує в належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталоємних і дифе­ренційованих виробничих систем справляє вагомий вплив на ви­значення темпів, масштабів і розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність бу­дівельної організації в регіоні. В той же час слабкість будівельної бази стримує тут промислове будівництво, створення великих комбінатів, галузевих і територіально-виробничих комплексів, фондоємної важкої промисловості, які потребують великих обся­гів робіт з капітального будівництва.

Будівництво характеризується тривалим виробничим циклом, хомими територіальне закріпленими об"єктами, які зводять промислові будинки, жилі будинки, електростанції, трубопроводи тощо, а також високою залежністю виробництва від геогра­фічних умов.

У процесі спеціалізації виділились окремі види будівництва — промислове, транспортне, житлове, водогосподарське та ін. При розміщенні об"єктів капітального будівництва слід вра-ївувати наявність будівельної організації, вирішуючи питання доцільності розміщення ще на допроектній стадії. Найважливіші актори, на основі яких обираються райони і пункти будівництва — це трудовий, сировинний, паливно-енергетичний, водний ін. Значний вплив на будівництво чинять кліматичні особливості різних регіонів. Вони впливають, перш за все, на сезонність відкритих будівельних робіт. При виборі конкретних майданчиків для будівництва промислових підприємств, при спорудженні доріг, транспортних і гідротехнічних об"єктів важливе, а нерідко і вирішальне значення набувають такі географічні умови, як рельєф місцевості, грунти і грунтові води, карстові явища, сейсмічність, які в тій чи іншій мірі впливають на вартість будівництва і його організацію.

Чисельність зайнятих у будівництві України досягла більше ніж млн. чол. Капітальні вкладення складали в 2002 р. 16,1 млрд. грн., 2003 р. — 12,6 млрд. грн., причому близько 60% з них припадає об"єкти виробничого призначення, а решта — на невиробничі об"єкти. У структурі капітальних вкладень переважають будівельні та монтажні роботи — близько 60%, більше 30% — устаткуванання, інструмент і інвентар, решта — інші капітальні роботи і витрати. Найбільші капітальні вкладення припадають на промисловість і житлове господарство.

Обсяг капітальних вкладень і відповідно будівельних та монтажних робіт є диференційованим по областях України, що видно з даних, наведених у табл. 2. У будівництві ринкові відносини розвиваються активніше, ніж промисловості. В 2003 р. у недержавному секторі економіки перебували 73% загальної кількості будівельних організацій, кими виконано 71% обсягу підрядних робіт, у тому числі акціонерними товариствами — 48%.

Таблиця 1

ОБСЯГИ БУДІВЕЛЬНИХ ТА МОНТАЖНИХ РОБІТ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1995—2002 pp., млн. грн.*

1995

1998

2002

Україна

10797

7450

6727

Автономна Республіка Крим

318

224

176

Вінницька область

301

190

161

Волинська

145

104

107

Дніпропетровська

1254

723

658

Донецька

1288

859

683

Житомирська

359

211

151

Закарпатська

115

103

84

Запорізька

502

427

327

Івано-Франківська

230

121

140

Київська

620

500

365

Кіровоградська

189

143

118

Луганська

582

364

376

Львівська

436

315

310

Миколаївська

279

175

160

Одеська

472

299

356

Полтавська

445

352

335

Рівненська

214

170

152

Сумська

224

184

157

Тернопільська

181

109

158

Харківська

487

369

357

Херсонська

190

117

105

Хмельницька

325

209

225

Черкаська

274

173

123

Чернівецька

136

82

82

Чернігівська

276

186

133

м. Київ м.

875

697

689

м.Севастополь

80

44

39

* Статистичний щорічник України за 2002 рік.  

Будівельно-промисловий комплекс тісно пов"язаний з усіма галузями господар­ства. За його участю створюється більшість основних виробничих і невиробничих фондів. Разом з тим комплекс є споживачем продукції ба­гатьох галузей. У будівництві використовується 10% продукції машинобудування, 20% прокату чорних металів, 40% лісоматеріалів. Воно споживає вироби хімічної промисловості (лаки, фарби, пластмаси). Для виробництва будівельних матеріалів потрібна велика кількість палива й води. Будівельні матеріали, конструкції є важливою складовою частиною вантажообігу транспорту. Транспортні витрати в собівартості будівниц­тва становлять біля 25%.

Будівництво - головна ланка комплексу. Тут створюються основні фонди господарства. Від інших галузей будівництво відрізняється своєю продукцією (будівлі), яка є нерухомою, великогабаритною.

За призначенням будівництво поділяють на промислове (заводи, фабрики), гідротехнічне (ГЕС, водосховища, канали), енергетичне (елек­тростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження ферм, елеваторів).

З усіх капітальних вкладень в економіку України, які в 2003 р. ста­новили 1824 млн грн., вартість будівельних та монтажних робіт становила 1689 млн грн

Промисловість будівельних матеріалів - комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. До неї належать галузі, цементна, азбестоце­ментних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріа­лів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних матеріалів, пористих заповнювачів та ін.

За економічним призначенням продукція промисловості будівель­них матеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпе­чує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця проми­словість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капі­тальних вкладень у народне господарство. Розвиток промисловості будівельних матеріалів в Україні пов"язаний з наявністю будівельної си­ровини.

2. Ресурсна база комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

Україна багата на природну будівельну сировину: вогнетривкі гли­ни, каоліни, кварцити, будівельно-промисловий камінь тощо. Галузь виробляє матеріали, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Основна її продукція - стінові (цегла, бетонні й гіпсобетонні панелі, шлакоблоки), в"яжучі (цемент, вапно, будівельно-промисловий гіпс), покрівельні (черепиця, шифер, голь, руберойд), оздоблювальні, облицювальні, ізоляційні матеріали, бу­дівельне скло, збірний залізобетон і бетон, покрівельні кераміка і фаянс, санітарно-технічні вироби тощо.

Сучасне будівництво використовує багато будівельних матеріалів, які виробляє хімічна промисловість, - пластмаси, смоли, клейкі речови­ни, лінолеум, полістирилові й кумаринові плити та ін. Для їх виробництва використовують шлаки металургійних заводів та електростанцій, з яких виробляють цемент, шлакоблоки, ситал, шлаковату, легкі наповнювачі для бетонних та залізобетонних виробів. У будівництві застосовують де­талі з литого каменю, мінеральну вату, яку виробляють з розплавленого базальту, та нові види продукції деревообробної промисловості - дерев-но-сгружкові плити, клеєну фанеру тощо.

Промисловість будівельних матеріалів розвивається під впливом двох чинників - сировинного і споживчого, тому розміщення її залежить від переважання хоча б одного з них. Залежно від потреб будівництва і стадій технологічного процесу виділяють підприємства і виробництва, що орієнтуються на сировинні райони, наприклад, видобуток і первинна об­робка сировини (піску, гравію, щебеню, бутового каменю тощо), виробництво в"яжучих (цементу, вапна, гіпсу) і стінових матеріалів, а та­кож ті, що тяжіють до споживача (виробництво залізобетонних конструкцій, шиферу, будівельного і віконного скла тощо).

Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів - Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Марі­уполь.

Комплексотворні функції промисловості будівельних матеріалів незначні через слабкий зв"язок її з іншими галузями виробництва щодо сировини і збуту готової продукції. У господарському комплексі еконо­мічного району вона виконує роль обслуговуючої галузі, тому сконцентрована здебільшого у великих містах. Так, у Києві є майже 40 заводів будівельних матеріалів.

3. Галузева структура та особливості розвитку галузей комплексу з виробництва будівельних матеріалів України

Комплекс з виробництва будівельних матеріалів відзначається складністю галузевої структури. Найважливішими підгалузями є виробництво стінових, рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, азбесто­цементних труб і шиферу, видобуток і переробка нерудних будівельних матеріалів, цементна промисловість, виробництво будівельної кераміки. На них припадає понад 80% усієї продукції і майже 90% зайнятих у буді­вельній промисловості.

3.1. Цементна промисловість

Цемент використовують як основний в"я­жучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону та шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено в 1896 р. в Донбасі (Амвросіївка). У 1913 р. в Україні працювало 12 цементних заводів, які виробляли 269 тис. т цементу. У 1998р. виробництво цементу становило 5591 тис. т(табл. 39). Цементні заводи розміщені у районах видобутку сировини. На виро­бництво 1 т клінкеру (напівфабрикату цементу) потрібно 1,5т карбонатних порід (мергелю, доломіту, вапняків, крейди) і майже 0,5 т глини. У Дон­басі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України - Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п"ять заводів і чотири кар"єри), Краматор­ський, Єнакіївський. За виробництвом цементу на першому місці в Україні Донецька область, потім Дніпропетровська й Харківська (Балаклія). Най-більші цементні заводи в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Вони виробляють портланд-цемент і шлакопортланд­цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші з них у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам"янець-Подільський) областях. Порівняно менше цементу виробляється на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних облас­тей працюють Бахчисарайський (АР Крим), Ольшанський (Миколаївська область), Одеський та інші заводи.

На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька область), північно-східна (Харківсь­ка область), центральна (Дніпропетровська) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому одне підприємство (їх в Україні 15) може виробляли 1,3 млн т цементу за рік.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівель­ного шиферу. Шиферні заводи розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент - з найближчих цементних заводів). Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Особлива увага приділяється виробництву азбесто-цементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Цемент завозять у Сумську, Чернігівську, Київську, Херсонську й Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомарочного портланд-цементу в Житомир­ській (Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській (Середина-Буда), Харківській (Куп"янськ) областях, нефелінового цемен­ту - в Донецькій, алунітового - в Закарпатській, глиноземно-феритового - у Львівській областях, магнезіального - в АР Крим.

3.2. Виробництво збірного залізобетону

та залізобетонних конструкцій.

Основна продукція цієї галузі - залізобетонні конструкції для промисло­вого, цивільного, гідротехнічного, шляхового та інших видів будівництва (виробництво стінових матеріалів, блоків для фундаментів будинків, міжповерхових перекриттів, архітектурних деталей, несучих арок, цехів, за­лізобетонних паль. мостових балок тощо).

Основними чинниками розміщення підприємств галузі є територі­альне зосередження виробництва, наявність будівельної мінеральної сировини, трудових ресурсів, транспортних комунікацій. Виробничі га-пузі тяжіють до великих промислових центрів і вузлів, населених пунктів із значним обсягом житлового і цивільного будівництва.

В країні діють 25 виробничих об"єднань з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Хар­ківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

Підприємства, що виробляють збірний залізобетон для гідротехні­чного будівництва, є в Каховці (Херсонська область), Новомосковську (Дніпропетровська область), Арцизі (Одеська область). Збірні залізобе­тонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові; залізобетонні опори та інші конструк­ції для спорудження ліній електропередач і зв"язку - у Світловодську (Кіровоградська область), Тернополі, Білій Церкві (Київська область), Мерефі (Харківська область). Домобудівні комбінати, які є в усіх облас­тях країни, найпотужніші - у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі. В 1998р. вони виробляли 2496 тис. м3 збірних залізобетонних конс­трукцій. Основні підприємства великопанельного та об"ємно-блокового домобудування в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніп­ропетровській, Запорізькій; підприємства для виробництва сталевих конструкцій - у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Житомирській, Львівській областях; виробництво алюмінієвих будівель­них конструкцій - переважно на Броварському заводі (Київська область).

3.3. Виробництво будівельної цегли

Дане виробництво - одне з найстаріших у промислово­сті будівельних матеріалів. Його підгалузями є виробництва глиняної та силікатної цегли. Сировина для них є майже скрізь, тому їх розміщення зорієнтоване на споживача, бо перевезення цегли на далекі відстані еко­номічно невигідне.

Сьогодні в цегельній промисловості важку ручну працю замінили механізми, а виробництво стало цілорічним. У високопродуктивних кі­льцевих тунельних печах глиняну цеглу випалюють протягом 18-36 год. її виробництво дуже матеріаломістке: на 1000 цеглин потрібно 2,5 м3 гли­ни. Виробляють глиняну цеглу звичайну, порожнисту й пористу.

З кварцового піску з домішками вапна (на 1000 шт. цегли потрібно 2,5 м3 піску та 0,1 -- 0,2 м3 вапна) виготовляють силікатну цеглу, її вироб­ництво менш трудомістке, ніж глиняної, і на 30% дешевше.

Найбільшими виробниками будівельної цегли є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов"янськ, Чернігів, Львів, Іва­но-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

3.4. Промисловість нерудних матеріалів

Промисловість нерудних матеріалів в Україні існує давно. Безпосе­редньо у будівництві використовують природний стіновий (туф, вапняки) і будівельно-промисловий камінь (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Інші породи є сировиною для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в"яжучих та інших будівельних матеріалів.

Потреби будівництва в Україні повністю забезпечуються власни­ми мінеральними ресурсами. За кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та будівельно-промисловий камінь. Граніти, габро, лабрадорити вивозяться у країни близького та далекого зарубіж­жя. В Україні є значні ресурси в"яжучої мінеральної та цегельно-черепичної мінеральної сировини.

Для виробництва будівельних матеріалів дедалі ширше використо­вують вторинні мінеральні відходи промисловості - розкривні породи родовищ, продукти збагачення руд та вугілля тощо.

Родовища піску й бутового каменю є майже в усіх областях Украї­ни, а особливо Житомирській, Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській та Закарпатській. Підприємства з видобутку й переробки бутового каме­ню, сипких будівельних матеріалів розміщені в районах видобутку.

Україна славиться запасами граніту, лабрадориту, мармуру й мар-муроподібних вапняків, які використовуються для будівництва доріг, набережних, облицювання станцій метро, підземних переходів, фундаме­нтів і стін будинків, як важкий наповнювач для бетону, виготовлення пам"ятників, розподільних щитів (мармур) і сувенірів. Найбільше видо­бувають бутового каменю, лабродориту, габро, червоного й сірого граніту в Коростишевському, Овруцкому, Черняхівському, Малинському, Воло-царсько-Волинському, Коростенському, мармуру - в дослідно-промислових розробках Радомишльського району Житомирської облас­ті. Проте обсяг видобутку природного каменю порівняно невеликий.

Сучасне будівництво потребує різних за якістю і властивостями бетонів. Для виробництва легких пористих бетонів, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків, необхідні легкі наповнювачі (керам­зит, термозит, сипкий перліт тощо), яких у природі немає. Керамзит - це штучний пористий матеріал, котрий виробляють з легкоплавких глинис­тих порід, які є в багатьох місцях України - біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рогу, Житомира, Могилева-Подільського та ін. Вироб­ництво термозиту, який виготовляють з доменних шлаків розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної си­ровини - перліту, який залягає в Закарпатті.

У південних районах України виробляють черепашник, котрий має цобрі тепло- та звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий.

3.5. Виробництво будівельної кераміки

Виробництво будівельної кераміки об"єднує низку підприємств, що випускають плитку фасадну керамічну, для підлоги, облицювальну гла­зуровану, санітарно-будівельну кислототривку кераміку, каналізаційні й дренажні труби. Будівельну кераміку виробляють з тугоплав­кої або вогнетривкої глини з домішками каоліну, кварцового піску, пегматиту (котрі поширені у різних областях України, особливо в межах Українського кристалічного щита), оксидів окремих кольорових металів та інших мінеральних або органічних сполук.

Виробництво будівельної кераміки почало розвиватися в Україні ще наприкінці XIX ст., коли було споруджено Харківський керамічний завод, два заводи керамічної плитки у Слов"янську й Часовому Ярі та завод санітарно-будівельного фаянсу в Славуті. Тепер це сучасні механі­зовані підприємства. Працюють також керамічні заводи в Києві, Львові, Артемівську, облицювальної плитки і керамічних труб - у Харкові.

Виробництво керамічної глазурованої плитки зосереджене в Сло­в"янську (Донецька область), Харкові та Львові, а метлахської-в Харкові та Артемівську (Донецька область). Є можливості для розвитку цого ви­робництва у Вінницькій та Житомирській областях з використанням місцевих каолінів, у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях - вогнетрив­ких і тугоплавких глин Причорномор"я та Приазов"я.

Подальший розвиток галузі має бути спрямований на зростання обсягу та якості продукції для промислового й житлово-комунального будівництва (великорозмірної стінової кераміки, плиток широкої кольо­рової гами, легкого керамзиту, труб великого діаметра та ін.).

3.6. Інші галузі комплексу

Виробництво будівельного фаянсу й фарфору. Будівельно-промисловий фарфор і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька область) на комбінаті «Буд-фаянс», електроізоляційні вироби для електричної промисловості - в Первомайську (Житомирська область). У Донецькій області виробляють будівельно-промисловий фаянс, електроізоляційні вироби для електро- та радіотехні­чної промисловості (Слов"янськ), у Запоріжжі -високовольтні ізолятори Для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. Поки що виробництво будівельнего фарфору і фаянсу не задовольняє потреб господарства України, тому ці матеріали частково завозять з Білорусі, Росії та Чехії. Наявність доста­тньої кількості різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу. У 1998 р. середньорічне виробництво будівельного вапна становило 562 тис. т, будівельного гіп­су - 68,4 тис. т, технологічного вапна (використовується в цукровій та металургійній промисловості) - 7,4 млн т. Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галу­зі розміщені в районах видобутку сировини, а готову продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донець­ка, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хме­льницькій області, звідки понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоград­ської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської - до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівець­кої та Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської та інших областей.

Виробництво крейди. У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробни­цтва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харків­ській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні становить понад 2 млн т, а як сировини для цементної промисловості - 7,5 млн т.

Виробництво м"якої покрівлі (руберойду, толю, пергаміну) налаго­джено у багатьох областях України, м"якої покрівлі - у великих містах. Найбільшим виробником останньої в Україні є Київ (18,8% від загально­го виробництва).

Виробництво віконного скла. В Україні функціонують 6 заводів ли­стового і технічного скла. Найбільші з них - Лисичанський «Пролетар», Костянтинівський склоробний та завод «Автоскло» і Запорізький скло­робний. Скло виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла. Збільшується виробництво скла міркового вікон­ного, полірованого, теплозахисного та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.

Центрами фарфорової промисловості є: Коростень, Баранівка, Го­родниця, Кам"яний Брід, Довбичі (Житомирська область), Дружківка (Донецька область), Полтава, Кіровоград, Суми, Борислав (Львівська область), Синельникове (Дніпропетровська область) і Тернопіль.

4. Проблеми комплексу та шляхи їх розв’язання

Щоб окреслити коло проблем, з якими зараз стикається будівельна галузь України, та розробити пропозиції щодо їх розв’язання, необхідно зробити загальне дослідження стану самої галузі. Подолання проблем вимагає не лише розуміння сьогоднішньої ситуації, а й об’єктивної оцінки наслідків тих процесів, що відбувались протягом останніх десяти років.

Сьогодні в Україні будівництво перебуває в занепаді: основні фонди зношені майже на 60 %, у середньому на одну родину вони втричі менші ніж в Росії і вчетверо - ніж у Литві. Порівняно із західноєвропейськими країнами матеріальна база України в 3-5 разів менша стосовно житла, в 4-5 разів щодо культури та спорту, удвічі щодо науки та в 5-6 разів щодо медицини.

Цього року на ринку будівельних робіт працює близько семи тисяч будівельних організацій в яких зайнято 764 тис. працівників, 46 % будівель­них організацій об"єднані в корпорації та кон­церни, інші працюють на ринку самостійно, 86,4 % підрядних організацій мають недержавну форму власності.

Несвоєчасність розрахунків замовників за виконані роботи негативно впливає на фінансовий стан будівельних підприємств і організацій, зумовлює зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей. Станом на 1 листопада 2003 року дебіторська заборгованість в будівельній галузі становила 6,2 млрд.грн., кредиторська –8,7 млрд.грн. Прибутково спрацювало за січень-листопад лише 41 % загальної кількості великих і середніх підприємств: порівняно з січнем 2003 року питома вага таких організацій зменшилась на 13 відсотків.

Рівень заробітної плати будівельників складає 220 грн. на місяць та 1,85 грн. на одну фактично відпрацьовану годину - це 25 місце серед 67-ми галузей економіки.

Для розуміння загальної ситуації потрібно також провести експрес-аналіз стану будівельної галузі за останні роки за такими напрямками: промислове будівництво, житлове будівництво, незавершене будівництво. Статистичні дані щодо основних показників діяльності будівельної галузі наведені у додатку А.

Стан промислового будівництва та перспективи його розвитку обумовлені загальним станом економіки України, де в поточному році відмічаються позитивні зміни. Уперше за роки незалежності України отримано приріст обсягів ВВП на 5,6 %, обсяг промислової продукції зріс на 9,7 % (у порівнянні з попереднім роком), на 26,2 % зросли інвестиції в основний капітал.

В даний час і в найближчій перспективі (10-15 років) будівництво нових виробничих об’єктів буде вестися в незначних обсягах. Основними напрямами і пріоритетами структурної реорганізації промислового будівництва буде розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення існуючих промислових об”єктів. На жаль, уряд не приділяє уваги промисловому будівництву через підвищення затрат на соціальну сферу. Обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво різко зменшився, і цього року оголошено свого роду спеціальний мораторій на його фінансування.

У 2002 році у житловому будівництві не вдалося зупинити скорочення введення житла, якого побудовано 5,36 млн.кв.м загальної площі, що на 10,7 % менше, ніж у 2001 році. Найбільший спад відбувся в Автономній Республіці Крим (-33,1 %), Рівненській (-42,5 %), Вінницькій (-39,1 %), Хмельницькій (-34,8 %) та інших областях. Приріст досягнуто лише у Тернопільській (33,4 %), Дніпропетровській (11,7 %), Херсонській (8,7 %), Львівській (6,4 %) та Чернівецькій (5,4%) областях та у м.Києві (16,8%).

Обсяги спорудження житла за кошти населення у 2003 році залишилися на рівні 2002 року, питома вага яких у загальному обсязі житлового будівництва становить 60 відсотків.

Зберігається тенденція скорочення обсягів будівництва житла державними підприємствами та організаціями. В цілому по Україні їх питома вага становить 16,7 %.

Окремі колективи в останні роки суттєво нарощують обсяги робіт. Перш за все це ХК “Київміськбуд”, ПТ “Познякижилбуд”, концерн “Укрмонолітспецбуд” та ЗАТ “Аеробуд” корпорації “Укрбуд”, АТ “Консоль” (АР Крим).

Досить складна ситуація спостерігається у незавершеному будівництві.

За даними обстеження Держкомстату у 2003 році у незавершеному будівництві за всіма формами власності налічується 2,2 тис. будов та 12,4 тис. окремих об’єктів виробничого і 23,4 тис. об"єктів невиробничого призначення (за винятком об’єктів індивідуального житлового будівництва).

Більше двох третин будов та окремих об’єктів незавершеного будівництва тимчасово припинені або законсервовані.

Близько половини тимчасово припинених або законсервованих будов та об’єктів мають досить високий рівень будівельної готовності, а в деяких випадках будівництво припинено на майже закінчених будовах та об’єктах.

Через відсутність фінансування не будується 95% будов та 96% об’єктів, а решта - через невідповідність проекту екологічним вимогам, відсутність сировини для виробництва запроектованої до випуску продукції, неукладання контрактів тощо.

Отже, виходячи з вищенаведених даних щодо стану будівельної галузі, можна окреслити коло наступних проблем:

§ Відсутність джерел фінансування будівництва (значне скорочення обсягів державних централізованих капітальних вкладень, зменшення інвестиційних можливостей домінуючої частини суб"єктів господарювання, зубожіння значної кількості людей).

§ Викокий ступінь зносу основних фондів, їх занедбаність через віджсутність інвестиційного попиту.

§ Практична ліквідація великих будівельних підрозділів, здатних виконувати багатомільйонні проекти (неможливість конкурувати з такими крупними структурами, як французькі компанії “DUMES GTM” чи ”BOUYGUES”).

§ Недосконала система ціноутворення.

§ Бюрократичні перешкоди на шляху реалізації інвестиційних проектів.

§ Відсутність рівних правових умов діяльності всім учасникам інвестиційного процесу.

§ Недосконала система механізмів нормативно-правового регулювання економічних, соціальних і правових відносин у житловій сфері (наприклад, законодавчо врегульованого механізму майнової відповідальності за порушення умов договору підряду).

Але першочерговою проблемою, яка постає перед будівельною галуззю на даному етапі, є питання створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, реальних фінансово-кредитних механізмів для стимулювання промислового та житлового будівництва з метою підвищення конкурентоздатності галузі, через те, що ринкові умови господарювання вимагають формування нових засад взаємовідносин учасників інвестиційного процесу у капітальному будівництві.

Будівельні компанії відносяться до числа найбільш боржників (приблизно 60% копманій працює збитково, заборгованість по галузі в цілому скалад приблизно до 1260 грн. на одного працівника). Проблема поялгає у відсутності платоспромжного замовника, кожна п’ята частина робіт є неоплаченою. Але ситуація в глобальному плані покращилась: за останні роки вітчизняні будівельники поступово витіснили з ринка України болгарських, польскьх та турецьких забудовників, які активно були присутніми на ньому з початку 90-х років.

У 2003 р. за рахунок усіх джерел фінансування освоєно капітальних вкладень на суму 19,5 млрд. грн., що на 11,2 відсотка більше, ніж у 1999 році, з яких 14,0 млрд.грн., або 71,8 %, - по об’єктах виробничого призначення і 5,5 млрд.грн. (28,2 %) - невиробничого призначення. На будівництві житла за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 3,28 млрд.грн., або 16,8 % капітальних вкладень від загального обсягу.

За рахунок коштів Державного бюджету освоєно 1,2 млрд. грн. капітальних вкладень (6,2 % до їх загального обсягу), місцевих бюджетів – 0,9 млрд.грн. (4,5%), підприємств та організацій – 13,2 млрд.грн. (67,6 %), інших джерел фінансування (включаючи кошти населення) – 4,2 млрд.грн. (21,7 %).

Підприємствами державної форми власності освоєно капітальних вкладень на суму 9,98 млрд.грн., або 51,2 %, колективної – 8,0 млрд.грн. (41,2 %), приватної –1,3 млрд.грн. (6,8 %), міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав –0,16 млрд.грн. (0,8%).

У галузі житлого будівництва спостерігається падіння обсягів будівництва через відсутність його фінансування. Державою було профінансовано лише 1,6% від загального будівнитва минулого року. Вітчизняні комерційні банки, ЄБРР та інші фінансові організації також не бажають кредитувати довгостровоке житлове будівництво. Головна причина цього полягає у відсутності законодавства, що регулює сферу довгострокового іпотечного кредитування житла. Головними законами в цій сфері мають стати новий Житловий кодекс та закон “Про іпотеку”, які вже були прийняті, але вони розв’язують лише деякі проблеми, що існують у житловому буідвництві.

Щодо організаційних засад створення конку­рентного середовища на внутрішньому ринку, тобто реалізації тендерних процедур, то ця робота стримується через відсутність законодавче вре­гульованого механізму майнової відповідальнос­ті за порушення умов договору підряду. Під затверджені бюджети оголошуються тенде­ри, підписуються контракти, будівельники почи­нають працювати у борг, а через ненаповнення бюджету платежі не проводяться, часто фінан­сування взагалі припиняється і будівельні орга­нізації банкрутують.

Є багато недоліків і в системі ціноутворення. Трирівнева система - базисна кошторисна вар­тість. договірна частина вартості та компенсацій­ний фонд - допомогла вийти з кризи в період гіперінфляції. Але опосередкованість багатьох коефіцієнтів, створення штучних базисних рівнів, складність розрахунків – все це в умовах еконо­мічної стабілізації перетворюється в негатив і вимагає інших підходів.

Отже, головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій.

На сьогоднішній день існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування бу­дівництва і придбання житла. Джерелами цих ре­сурсів зокрема можуть виступати:

• населення, яке потребує поліпшення житлових умов;

• підприємства, що бажають вирішити житлові проб­леми своїх співробітників;

• державні органи керування і місцеві адміністрації;

• фінансові інвестори.

Принципові схеми залучення коштів кожної з цих груп представлені у додатку Б.

Розглянемо більш докладно модливі пропозиції щодо розв’язання цієї проблеми з урахуванням досвіду інших країн.

Одним із видів фінансового забезпечення жит­лового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека. Іпотека – це застава землі та нерухомого манна для отримання в банку дов­гострокового кредиту. Сьогодні іпотека є найпоширенішим видом фінансових операцій у розвинутих країнах. Вкладання коштів в іпотечне кредитування будівництва житла можна віднести до найліквідніших банківських активів.

Сутність іпотеки зводиться до того, що:

1. Вартість житла, яке клієнт бажає збудувати, розбивається на дві нерів­ні частини – базову і термінову.

2. Базову вартість клієнт сплачує відразу за рахунок власних коштів, тоді як термінова гаситься за рахунок банківського або будь-якого іншого кредиту.

3. Отримавши житло і розрахувавшись із підрядником, клієнт займає його протягом певного періоду на правах оренди або найму. За цей час він повинен повернути банку (фактичному власникові отриманого житла) основ­ний борг і сплатити відповідні відсотки, причому борг, як правило, оплачуєть­ся рівними частинами.

4. Після завершення розрахунків із кредитором клієнт отримує замовлене та збудоване ним житло у повну власність. При неспроможності повернути кредит застава, під яку він брався, відчужується і продається з аукціону.

Нині в світі існує кілька моделей іпотечного кредитування житлового бу­дівництва, найпоширеніші з них американська та німецька.

Американська схема іпотечного кредитування будується на основі банків­ського кредиту. Вона не пов"язана з конкретним об"єктом будівництва. Най­поширенішим видом позички є "позичка-вартість" – 50% з терміном 5 років.

Німецька іпотечна модель менш гнучка, вона заснована не на залученні банківського капіталу, а на використанні коштів самих учасників іпотеки. Для цього утворюються товариства колективних вкладів у нерухомість.

Іпотека широко використовується в інших пост соціалістичних країнах. Так, після прийняття закону "Про іпотеку" було створено Російську іпо­течну асоціацію, куди увійшли 40 суб"єктів Феде­рації. Зараз працюють з Урядом над створенням механізму стимулювання банківської системи з надання кредитів під невеликий для середнього класу відсоток. Крім цього, у державній Думі Росії вна розгляді проект закону про надання пільг фі­зичним та юридичним особам, які займаються ін-вестнційио-будівельгюю діяльністю.

У столиці Російської Федерації м. Москві головним засобом за­лучення коштів населення для виконання будівельних робіт є міська держав­на житлова облігаційна позика, яку надає департамент муніципального житла, а обслуговує генеральний менеджер – комерційна банківська установа, що уклала з емітентом відповідну угоду.

Фінансові ресурси з"являються від продажу населенню спеціальних імен­них цінних паперів – облігацій, які гасяться тільки збудованим житлом і тільки за пакетним принципом. Саму позику забезпечує житловий фонд, до структури якого входять зас­тавний фонд (для забезпечення емісії), резервний фонд (для погашення облі­гацій) та страховий фонд (для оперативного продажу з метою поповнення фі­нансового резервного фонду). Для забезпечення ліквідності облігацій емітентом створюються окремі фінансові резерви, які формуються за рахунок страхового фонду у встановле­ному порядку. Особи, що придбали пакет облігацій, еквівалентний загальній площі заяв­леного ними житла, мають право на отримання замовлення шляхом погашен­ня емітентом належних їм облігацій. Облігації продаються, викуповуються і гасяться за цінами, що визнача­ються у порядку, встановленому відповідними документами.

Наступна інвестиційна схема – система комбінованого інвестування “Комбінвест”, яка широко використовується у Білорусії та Росії, і є своєрідним гібридом американської іпотеки і німецьких будівельних заощаджень. У цій системі, окрім клієнтів, об"єднаних у громадську спілку споживачів, підрядника (головного менеджера) та банківської установи, беруть участь страхова компанія та виконком місцевого органу самоврядування. Фінансування будівництва здійснюється за рахунок різних джерел, у тому числі: бюджетних коштів виконкомів місцевих органів самоврядування; влас­них коштів громадян, що бажають збудувати житло, а також підприємств, де вони працюють; коштів приватних інвесторів; безоплатних субсидій; кредитів; виручки від продажу частини збудованого (не більш як 30%) житла за комер­ційними цінами; виручки від ф"ючерсного продажу житла, що належить клієнтам на правах власності, за комерційними цінами і т. ін.

"Комбінвест" реалізується таким чином: учасники інвестиційного процесу (громадяни) шляхом періодичних (що­місячних або щоквартальних) внесків накопичують відповідні кошти на спеці­альному рахунку генерального менеджера в банку. Окрім цього, вони мають і натуральний еквівалент, тобто певна частина загальної площі пропорційна накопиченим коштам. Таким чином, діє подвій­ний захист від інфляції: по-перше, доларовою індексацією, по-друге, гаранто­ваним забезпеченням нерухомістю. У разі відмови від участі в інвестиційному процесі клієнт отримує певний грошовий прибуток. Після того як вартість вкладу досягла 50% від вартості житла, клієнт має право вибрати конкретну квартиру (конкретний будинок) із тих, що будують­ся в даний момент головним менеджером. Для отримання права на оренду вибраного житла по завершенні будівництва клієнт у період виконання буді­вельно-монтажних робіт додатково сплачує 20% вартості.

Третім сопособом інвестування будівництва у Білорусі є система надання субсидія, тобто одноразових безоплатних коштів, що надаються державою малозабез­печеним верствам населення, які потребують-поліпшення житлових умов, а таких (станом на січень 2003 р.) налічувалося у республіці близько 650 тис. сімей.

На практиці розмір субсидії становить від 70 до 75% вартості будівництва. Оскільки чеками "Житло" можна, як переконує досвід, покрити не більш як 20 – 25% від вартості будівництва, питома вага базової субсидії має станови­ти 50%. Однак надалі, при зростанні прибутків громадян, ця цифра зменшува­тиметься. Підбиваючи підсумок, неважко здогадатися, що розглянута система роз­рахована на бідні верстви населення.

Висновки

Отже, комплекс з виробництва будівельних матеріалів включає такі галузі як цементна, азбестоце­ментних виробів, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій та виробів, стінових матеріалів, будівельної кераміки, будівельних матеріа­лів та виробів з полімерної сировини, нерудних будівельних ......

Страницы: [1] | 2 |




 




 

Записник:
Вибранні реферати  

Рефератів в нашій базі:
Рефераты: 16675
Розділи у алфавытному порядку:
АБВГДЕЖЗ
ИЙКЛМНОП
РСТУФХЦЧ
ШЩЪЫЬЭЮЯ

 

Підказка: Комплекс з виробництва будівельних матеріалів України | Реферат

TextReferat © 2021 - Реферати українською мовою, українські реферати на нашому сайті ви можете скачати безкоштовно, також можете перед завантаженням ознайомитись за потрібним вам рефератом. Якщо ви не можете знайти потрібний вам реферат, користуйтесь пошуком.